Порівняльний аналіз поглядів на кращий державний устрій вчених Платона та Арістотеля

За Платоном: В ідеальній державі особливо щасливий не один із прошарків суспільства, а вся держава в цілому. Адже саме в такій державі розраховується знайти справедливість.

Ідеальна держава-мудра, мужня, розсудлива і справедлива.

Мудрість держави підтримується завдяки зовсім невеликій частині населення, котра стоїть і управляє, та її знанню.

Щось подібне до порядку-ось що таке розсудливість; це влада над певними забаганками і задоволеннями.

Мудрість чи мужність роблять усю державу, відповідно, мужньою чи мудрою.

Справедливою визнається держава, коли наявні в ній три різних своєю природою прошарки роблять кожен свою справу. А розсудливою, мужною та мудрою визнається держава внаслідок відповідного стану і властивостей представників цих же прошарків.

За Арістотелем: В умовах політії більшість керує в інтересах загального блага. Політія, за Арістотелем, є своєрідним поєднанням олігархії і демократії, їхніх найкращих сторін, будучи вільною від недоліків і крайнощів двох останніх. Аристотель вважає політію найнадійнішою формою державного правління, оскільки "вважається, що при такому устрою здійснюється засада рівноправності".

Полития – власть в руках лучших. Смесь олигархии (управляет группа) и демократии (управление для большинства).

Итак, ясно, что наилучшее государственное общение—то, которое достигается посредством средних, и те государства имеют хороший строй, где средние представлены в большем количестве, где они—в лучшем случае—сильнее обеих крайностей или, по крайней мере, каждой из них в отдельности.

Верстви з яких складається держава:

Селяни – изготовляют продукт питания.

Ремісники – виготовляють засоби праці і зброю.

Торговці – обмін товарів.

Чиновники – займаються управлінням.

Військові – захист держави.

3.Політична ідеологія- система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики

4.Політична криза- тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості

Білет №18

1. Сутність і функції політичної ідеології.

Політи́чна ідеоло́гія — система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій. Політична ідеологія може розглядатися як форма суспільної свідомості і як явище культури.

На відміну від науки, ідеологія містить не тільки знання про політичне життя, але й оцінку політичних процесів з позицій носія даної ідеології, тобто містить також і різні упередження.

Політична ідеологія створюється діяльністю певних верств або навіть окремих особистостей.

Основними функціями політичної ідеології є: оволодіння суспільною свідомістю, впровадження в нього власних критеріїв оцінки минулого, сьогодення і майбутнього, створення позитивного образу в очах громадської думки пропонованих нею цілей і завдань політичного розвитку. При цьому політична ідеологія покликана не стільки поширювати, пропагувати свої цілі та ідеали, скільки добиватися цілеспрямованих дій громадян на виконання поставлених нею завдань.

З точки зору політичних функцій, ідеологія прагне згуртувати, інтегрувати суспільство або на основі інтересів якої небудь певної соціальної (національної, релігійної та ін.) групи, або для досягнення цілей, які не спираються на конкретні верстви населення (наприклад, ідеологія анархізму, фашизму).

Структура: Політична теорія; суспільно-політичний ідеал; Концепція політичного розвитку; Політичні символи.

виділяють 3 основних політичних ідеології: лібералізм, консерватизм, соціал-демократія. Значну роль у сучасному світі відіграють також національні ідеології, правий неоконсерватизм екстремістського толку, фашизм, анархізм, ідеологія «зелених» та інші.

Різновиди політичної ідеології: Анархізм; Комунізм; Консерватизм; Лібералізм; Пацифізм; Расизм; Соціалізм; Нацизм;Націоналізм; Соціал-націоналізм; Християнська демократія;Націонал-більшовизм

2. Охарактеризуйте мажоритарну виборчу систему

Мажоритарна виборча система) — виборча система, згідно з якою переможцем є той кандидат, котрий набрав встановлену законом більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Тут головним суб'єктом виборів є особа (кандидат). Для мажоритарної виборчої системи притаманний поділ країни на одномандатні виборчі округи. Залежно від способу встановлення переможця, виділяють: 1. Мажоритарну систему абсолютної більшості (переможцем стає той кандидат, котрий набрав понад 50 % голосів виборців). Якщо жодний із кандидатів не набрав абсолютної більшості голосів, відбувається другий тур виборів, у якому беруть участь два чи більше кандидати, що набрали найбільше голосів виборців або ж подолали встановлену законом межу голосів. 2. Мажоритарну систему відносної більшості (переможцем стає кандидат, котрий набрав найбільшу кількість голосів, порівняно з іншими кандидатами, але не обов'язково більше половини). 3. Мажоритарну систему кваліфікованої більшості (кандидату потрібно набрати встановлену законом кваліфіковану більшість, зазвичай 2/3чи 3/4 голосів виборців). Застосовують вкрай рідко через високу нерезультативність.

Харакетистика - позитивні сторони: 1) наявність постійного зв'язку між кандидатом і виборцями округу;2) виборці голосують за конкретну людину, яку можуть оцінити; 3) потенційний демократизм, оскільки переможця підтримує більшість виборців; 4) простота у підрахунку голосів; 5) до парламенту потрапляють лише великі політичні партії, що, своєю чергою, сприяє стабільності парламентських коаліцій і урядів; 6) наявність у кандидата значної свободи у діях, оскільки він завдячує своїм обранням виборцям округу, а не партійному керівництву; 7) можливість контролю за діяльністю депутата, персональна його відповідальність перед виборцями.

Характеристика – негативні сторони: 1) суттєва розбіжність між кількістю отриманих голосів та кількістю депутатських мандатів, тобто викривлення результатів голосування; 2) неврахування голосів значної кількості виборців; 3) велика можливість для здійснення тиску на виборців, маніпуляцій та фальсифікацій; 4) перешкоджання розвитку малих і середніх партій.

3. Лег i тимн i ст ь - це визнання влади народом, навіть якщо воно й не супроводжується особливим схваленням дій певного конкретного уряду. легітимності політичної влади як переконання підвладних і світового співтовариства у її правомірності, як визнання існуючої влади.

Обєкт політології як науки: політична сфера життя суспільства.

Білет №19

1. Охарактеризуйте авторитарний режим

Авторитаризм (від лат. autoritas - вплив, влада) - політичний режим, за якого влада одноосібного правителя чи правлячої групи осіб не обмежується правом, представницькими інститутами і системою поділу влади. не визнає народ верховним джерелом влади, а також вільні конкурентні вибори вищих органів держави.

Ознаки авторитаризму:

1) влада зосереджена в руках найбільш впливової політичної сили суспільства

2) права громадян обмежені- усе, що не дозволено, заборонено

3) неможлива опозиція

4) інші політичні партії відіграють несуттєву роль

5) домінує офіційна ідеологія, але є й інші ідейні течії, влада до них тавиться лояльно

6) армія, служби – часто виконують каральні функції.

2. Поняття громадсько-політичних рухів, їх ознаки

Крім політичних партій на політичній арені діють й інші політичні та неполітичні інститути, які виступають суб’єктами політики. Вони відрізняються між собою цілями і методами діяльності, ресурсами впливу та іншими характеристиками.

Громадсько-політичні рухи характеризуються такими ознаками:

- об’єднують широкі кола населення довкола певної мети

- відображають інтереси не одного класу або групи, а широких верств населення

- вони не є носіями єдиної ідеології, об’єднують людей різних національностей, ідеологічних, релігійних та інших переконань

- здебільшого не мають однозначно виражених форм членства, норм поведінки. Велику роль у них відіграють емоції їх членів.

Громадські об’єднання включають:

ü групи інтересів

ü громадські організації

ü громадські органи

ü політичні і суспільні рухи

3.. Політичний конфлікт – це 1) Тимчасове призупинення функціонування окремих елементіва боінститутів політичної системи, значне поглиблення й загострення наявних політични хконфліктів, політичне напруженняце -
2) Громадська політична структура характеризується....

Білет №20