Ідеальна держава (утопія) та її характеристика

В ідеальній державі особливо щасливий не один із прошарків суспільства, а вся держава в цілому. Адже саме в такій державі розраховується знайти справедливість.

Ідеальна держава-мудра, мужня, розсудлива і справедлива.

Мудрість держави підтримується завдяки зовсім невеликій частині населення, котра стоїть і управляє, та її знанню.

Щось подібне до порядку-ось що таке розсудливість; це влада над певними забаганками і задоволеннями.

Мудрість чи мужність роблять усю державу, відповідно, мужньою чи мудрою.

Справедливою визнається держава, коли наявні в ній три різних своєю природою прошарки роблять кожен свою справу. А розсудливою, мужною та мудрою визнається держава внаслідок відповідного стану і властивостей представників цих же прошарків.

З яких верств має складатись держава?

Три «частини» демократичної держави: ремісники, філософи, солдати.

Ідеальна держава позбавлена багатства та бідності. Вона була б ідеальною завдяки лише невеликій частині населення.

А поки в державі не будуть керувати філософи чи так звані нинішні царі і владики не стануть шляхетно і ґрунтовно філософствувати і це не зіллється воєдино-державна влада і філософія, і поки не будуть в обов’язковому порядку відсторонені ті люди-а їх багато, котрі нині прагнуть окремо або до влади, або до філософії, до тих пір, державам не позбавитися від зла, та і не стане можливим для роду людського і не побачить сонячного світла ідеальний державний устрій.

Ставлення до демократії.

Всі зрівнені у громадянських правах. Тих хто кориться владі – зневажають.

Здавалося б, це найкращий державний устрій. Внаслідок можливості робити що хочеш він включає в себе всі види державних устроїв. При мирі – воюєш, при війні – зберігаєш мир.

Демократія-устрій, що не має належного управління, але є приємним і різноманітним. За нього існує своєрідна рівність-що зрівнює рівних і нерівних. Вона є привабливою, але лише ненадовго.

Білет № 3

1) Розкрийте сутність, джерела, структуру Політичної Влади (50 балів)

Політика здійснюється з приводу і для досягнення влади. Влада як суспільне явище – здатність та можливість суб’єктів влади визначальним чином впливати на поведінку об’єету влади.

Владу можна класифікувати за різними підставами:

= за сферою реалізації розрізняють економічну і політичну владу, силову, духовно-інф, ідеологічну, соціальну;

= відповідно до суб’єктів, що беруть участь у владовідносинах, — державну владу, недержавну, інституційна, колективна, індивідуальна.

= за хакрактером сусп відносин – додержавну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну, комуністичну;

= з а джерелами підкорення – примус, маніпуляція, переконання, авторитет

Поняття політичної влади ширше поняття влади державної.

Відмітними ознаками політичної влади є:

1.верховенство; 2.загальність, тобто публічність. Це означає, що політична влада діє на основі права від імені всього суспільства; 3.легальність; 4.моноцентричность, тобто існування загальнодержавного центра (системи владних органів) прийняття рішень; 5.найширший спектр використовуваних засобів для завоювання, утримання і реалізації влади.

Структура політичної влади:

Суб’єкти і об’єкти: індивіди, певні групи, весь народ, інститути.

Серед ресурсів: економічні (гроші), соціальні (послуги, житло), силові (зброя), інформаційні та демографічні.

Механізм здійснення влади: 1) Панування, кервіництво, управління; 2) Консенсусний (авторитет, переконання, заохочення); 3)Конфліктний (примус, насилля, маніпуляція)

Функції: інтегративна (консолідація всіх сил); регулятивна (створення пол механізмів регул сусп), мотивації, стабілізаційна.

2) Дайте коротку характеристику сильного голови держави згідно з працею Н.Макківелі Державець (вопрос звучит как то так, просто перечитайте Н.Макківелі Державець будет вам добро и радость) (30 балів)

Потрібно показати себе в очах людей співчуваючим, вірним слову, милостевим, відвертим, але всередині треба зберігати готовність проявити і протилежні якості, якщо це буде потрібно. Не віддалятися від добра, але й не цуратися зла. Стежити за тим, щоб не здійснити чогось, що могло б викликати ненависть або презирство підданих.

Рішення повинні бути безповоротні, щоб ніхто не подумав обдурити чи перехитрити його.

Не бути ненависником народу. Повинен викликати повагу до знаті, але не ненависть у народа.

Повинен привертати таланти, виносити подяку тим, хто виділився.

Він повинен спонукати громадськість спокійно займатись торгівлею, землеробством, ремеслами, не боючись що ці володіння заберуть.

Повинен створювати свята та видовища, а іноді брати участь у зборах і показувати щедрість і великодушність.

3) Коалі́ція — політичний або військовий союз держав, які домовилися про спільні дії з тих чи інших питань міжнародних відносин; об'єднання кількох політичних партій на засадах угоди про утворення уряду з представників цих партій (коаліційний уряд).

Білет 4

1. Охарактеризуйне лібералізм та неолібералізм як ідеологічну течію.

Лібералізм: Коли виникла: 19ст, засновник Кант, Гегель, Монтеск’є.

Лібералізм визнає лише приватну власність на щасоби виробництва.

Найкращею формою правління є демократична республіка.

Ставлення до держави, змін та методи політичної діяльності: Держава – нічний сторож (спостерігає, проте не втручається), за помірковані зміни, використовують парламентські методи впливу, плекають ідею правової держави.

Основні цінності та ідеали: Індивідуалізм, приватна власність, свобода, вільна конкуренція.

Інтереси яких класів або груп виражає: буржуазію як класу

В Україні представлена Партією Регіонів.

Неолібералізм: Засновник Б Лаверне

1. Наголос на важливості ринку як механізму ефективного розміщення ресурсів та забезпечення особистої свободи. ринки створюють природній порядок в суспільстві через добровільний обмін товарами та послугами, що сприяє підвищенню ефективності виробництва, добробуту та свободі. Ринкова економіка краще координує діяльність децентралізованих економічних агентів, які пристосовуються до невизначеності та невпинних змін в розпорошеній інформації.

2. Необхідність розбудови правової держави. Функція такої держави полягає у підтримці цілісності та стабільності суспільства через захист особистих свобод.

3. Мінімізація втручань держави. Прибічники неолібералізму вважають, що ліберальна держава має бути сильною, але невеликою: вона повинна мати політичну владу, але, в той же час, влада має бути конституційно обмежена. Представники неолібералізму виступають проти всеохоплюючої держави-корпорації.

4. Існування приватної власності. Для представників неолібералізму приватна власність та вільний ринок є механізмами децентралізації ухвалення рішень.