Джерела світла та освітлювальні прилади

Основними вимогами до влаштування штучного освітлення є: створення необхідної та рівномірної освітленості згідно з нормами з врахуванням роду та точності виконуваних робіт; застосування освітлювальної арматури, котра відповідає призначенню, умовам навколишнього середовища та забезпечує захист від осліплюваль-ної дії джерел світла; виконання електричної частини освітлю­вальних установок та електромереж для їх живлення таким чи­ном, щоб була виключена можливість травматизму.

Джерела світла, що застосовуються для штучного освітлення, поділяються на дві групи - газорозрядні лампи та лампи розжа-

рювання. Лампи розжарювання належать до джерел світла тепло­вого випромінювання. Видиме випромінювання отримується внаслідок нагрівання електричним струмом вольфрамової нит­ки. У газорозрядних лампах випромінювання оптичного діапазо­ну спектра виникає внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів та парів металу, а також за рахунок явища люміне­сценції, котре невидиме ультрафіолетове випромінювання пере­творює на видиме світло.

При виборі та порівнянні джерел світла користуються такими параметрами: номінальна напруга живлення - U, В; електрична потужність лампи - Р, Вт; світловий потік - Ф, лм; мінімальна сила світла - І, кд; світлова віддача w = Ф/Р, лм/Вт, тобто відно­шення світлового потоку лампи до її електричної потужності; термін служби та спектральний склад світла.

Лампи розжарювання завдяки зручності експлуатації, простоті конструкції та виготовлення дуже поширені, але мають ряд недоліків: низька світлова віддача (w = 7-20 лм/Вт), відносно малий термін служби (до 2,5 тис. год), у спектрі переважають жовті та червоні про­мені, що сильно відрізняє їх спектральний склад від сонячного світла. Останнім часом набули поширення галоїдні лампи розжарювання з йодним циклом. Наявність в колбі лампи парів йоду дає змогу підви­щити температуру розжарювання нитки, тобто світлову віддачу лам­пи до 40 лм/Вт. Пари вольфраму, що випаровуються з нитки розжа­рювання, з'єднуються з йодом і знову осідають на вольфрамовій спіралі, запобігаючи розпиленню вольфрамової нитки та збільшу­ючи термін служби лампи до 3 тис.год. Спектр випромінювання га­лоїдної лампи більш близький до природного.

Основною перевагою газорозрядних ламп перед лампами роз­жарювання є велика світлова віддача (до 40-110 лм/Вт). Термін служ­би — 8— 12 тис. год. Газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спектра шляхом підбирання відповідним чи­ном інертних газів, парів металу, люмінофору. За спектральним скла­дом видного світла розрізняють лампи денного світла (ЛД), денного світла з покращеною передачею кольорів (ЛДЦ), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ) та білого (ЛБ) кольорів.

Оновним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світло­вого потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту, котрий полягає у спотворенні зорового сприйняття. До недоліків цих ламп можна віднести також тривалий час розгоран-

ня, необхідність застосування спеціальних пускових пристроїв, що полегшують запалювання ламп; залежність працездатності від температури оточуючого середовища. Газорозрядні лампи можуть створювати радіоперешкоди, запобігання котрим вимагає вико­ристання спеціальних пристроїв.

Вибираючи джерела світла, слід керуватися такими рекомен­даціями: надавати перевагу газорозрядним лампам як енергетич­но більш економічним та таким, що мають більший термін експ­луатації; для зменшення початкових видатків на освітлювальні установки та витрат на їх експлуатацію слід використовувати лам­пи найбільшої потужності, але без погіршення якості освітлення.

Типи світильників повинні відповідати умовам навколиш­нього середовища. Для електроосвітлення місць проведення зовнішніх робіт слід застосовувати лампи розжарювання, газо­розрядні і ксенонові, а для робіт, котрі виконуються всередині будівлі - світильники з лампами розжарювання.

Живлення світильників загального освітлення здійснюється джерелами напруги, що не перевищує 220 В. У приміщеннях без підвищеної небезпеки вказана напруга допускається для всіх ста­ціонарних світильників незалежно від висоти їх установки.

У приміщеннях з підвищеною небезпекою та в особливо не­безпечних висота влаштування світильників над підлогою повин­на бути не менше ніж 2,5 м; для влаштування на меншій висоті застосовуються світильники, конструкція котрих виключає дос­туп до лампи без спеціальних пристроїв, або слід встановити світильники з напругою, що не перевищує 12 В.

Встановлюючи прилади загального освітлення поза межами приміщення на висоті менше ніж 3 м у приміщеннях з підвищеню небезпекою на висоті менше ніж 2,5 м, їх огороджують від випад­кового дотику або застосовують напругу до 42 В. Дозволяється застосовувати переносні електролампи лише заводського виго­товлення, оскільки їх конструкція виключає можливість дотику до струмопровідних частин.

Лампа повинна бути захищена сіткою, а в особливо небезпеч­них, запилених та інших приміщеннях — додатково скляним ков­паком. Живлення світильників з лампами напругою 42 В здійснюється тільки від знижувальних трансформаторів. Засто­совувати автотрансформатори, дросельні котушки та реостати для зниження напруги забороняється.