Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
2.2.1. Визначення та дози іонізуючого випромінювання
Термін "іонізуюче випромінювання" (IB) об'єднує різні за своєю фізичною природою види випромінювань. Схожість між ними полягає в тому, шо всі вони мають високу енергією, реалізують свою біологічну дію через ефекти іонізації та наступний розвиток хімічних реакцій у біологічних структурах клітини, які можуть призвести до її загибелі [9].
Важливо підкреслити, що IB не сприймається органами відчуттів людини: людина не бачить його, не чує та не відчуває його впливу на тіло.
IB існувало на Землі задовго до появи людини, а також було у космосі завжди. Однак його вплив на організм було виявлено лише у кінці минулого століття.
У 1895 р. французький вчений Анрі Бекерель поклав кілька фотографічних плівок у шухляду стола, прикрив їх шматками мінералу, який містив уран. Коли він проявив плівки, то побачив на них сліди якихось випромінювань. Цим явищем зацікавилась Марія Кюрі. У 1898 р. вона та її чоловік П'єр Кюрі з'ясували, що випромінювання урану пов'язане з його перетворенням у інші елементи. Вони назвали один із елементів полонієм, другий — радієм (лат. — той, що випромінює). Так з'явилося поняття "радіоактивність". Відкриття Бекереля та дослідження Кюрі були підготовлені працями українського вченого Івана Пулюя, котрий вивчав іонізуючі випромінювання та Вільгельма Рентгена, який у 1895 р. відкрив Х-промені, які були названі рентгенівськими променями, хоча дослідження І.Пулюя були виконані раніше і більш якісно.
Бекерель першим пізнав негативні властивості радіоактивного випромінювання. Він поклав пробірку з радієм у кишеню та отримав опік шкіри. Марія Кюрі померла від раку крові внаслідок впливу радіації. В усякому разі 336 чоловік, які в той час працювали з радіоактивними матеріалами, померли внаслідок опромінення. Але остаточно люди пізнали негативні наслідки IB після вибуху атомних бомб в 1945 р. в Японії та після Чорнобильської катастрофи в 1986 р.
IB називається квантове (електромагнітне) та корпускулярне (яке складається з елементарних часток) випромінювання, під впливом якого в газоподібному, рідкому та твердому середовищі із нейтральних атомів та молекул утворюються іони (позитивні та негативні частки).
Класифікація IB наведено на рис. 17.
Усі випромінювання за своїм походженням поділяються на квантові (електромагнітні) та корпускулярні.
До квантових IB належать ультрафіолетове, рентгенівське та гамма-випромінювання, до корпускулярного - альфа-випромінювання, бета-випромінювання та потоки часток (нейтронів, про тонів та ін.).
Рис. 17. Класифікація іонізуючих випромінювань
Ультрафіолетове випромінювання — це найбільша короткохвильова частина спектра сонячного світла, генерується атомами чи молекулами внаслідок зміни стану електронів на зовнішніх оболонках. Довжина хвилі — (400—1)х109м.
Рентгенівське випромінювання виникає внаслідок зміни стану електронів на внутрішніх оболонках атома, довжина хвилі — (1000—1)х1-12м. Гамма-випромінювання (ГВ) генерується збудженим и ядрами атомів та елементарними частками; довжина хвилі - (ІОО-І)х10- |5м. Це короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке займає зону більш високих частот, ніж рентгенів-
ське випромінювання. Маючи дуже малу довжину хвилі, воно має яскраво виражені корпускулярні властивості, тобто поводиться, ніби потік часток. Виникає під час ядерних вибухів, розпадах радіоактивних ядер, елементарних часток, а також при проходженні швидких заряджених часток крізь речовину. Завдяки великій енергії (до 5 МеВ) у природних радіоактивних речовинах (до 70 МеВ при штучних ядерних реакціях). ГВ легко іонізує різні речовини та здатне саме викликати деякі ядерні реакції. ГВ може проникати крізь великі товщі речовини. Використовується у медицині (променева терапія), для стерилізації приміщень, апаратури, ліків, продуктів харчування.
Альфа-випромінювання (АВ) - це потік позитивно заряджених часток - атомів гелію, які рухаються зі швидкістю близько 20 000 км/с, виникаючи при розпаді радіоактивних ізотопів. Тепер відомо близько 40 природних та понад 200 штучних альфа-активних ядер. Проникаюча здатність АВ мала. Найбільшу небезпеку становить проникнення альфа-ізотопів (наприклад, плу-тоній-239) всередину організму, енергія альфа-часток становить від 2 до 8 МеВ.
Бета-випромінювання (БВ) - це потік електронів чи позитронів (бета-часток), які випромінюються атомними ядрами при бета-розпаді радіоактивних ізотопів. їх швидкість близька до швидкості світла.
Потоки нейтронів, протонів виникають при ядерних реакціях, їх дія залежить від енергії часток. Звичайно, потоки нейтронів поділяють на повільні (холодні), швидкі та надшвидкі.
Джерелами ІВ є ядерні вибухи, енергетичні ядерні установки та інші ядерні реактори, прискорювачі заряджених часток, рентгенівські апарати, радіоактивні ізотопи, уранова промисловість, радіоактивні відходи тощо.
Джерелами ІВ є прилади, які працюють з великими напругами споживання: високовольтні випрямляючі діоди (кенотрони), потужні генераторні та модуляторні лампи, потужні НВЧ підсилювачі та генератори-клістрони, ЛБХ, магнетрони та ін.
ІВ виникає при розпаді радіоактивних ядер. Кількісною характеристикою джерела випромінювання є активність, яка виражається числом радіоактивних перетворень за одиницю часу.
У системі СІ за одиницю активності прийняте одне ядерне перетворення за секунду - бекерель (розп/с). Позасистемною
Еквівалентна доза IB визначає біологічний вплив різних видів іонізуючих випромінювань на організм людини та служить для оцінки радіаційної небезпеки цих видів випромінювань. Вона дає змогу приводити біологічний ефект будь-яких IB до впливу, який викликають гамма-промені:
Д = К•Дп,де
К - коефіцієнт якості випромінювання, який вказує, у скільки разів біологічний ефект даного виду випромінювання відрізняється від такої ж дії гама-випромінювання. К = 1 для рентгенівського випромінювання, 10 - для нейтронів, 20 — для альфа-випромінювання.
Еквівалентна доза у системі СІ вимірюється зивертами (Зв). Зиверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського, гамма- та бета-випромінювань). Часто використовують позасистемну одиницю бер (біологчний еквівалент рентгена).
1 бер = 0,01 Дж/кг;
1 бер = 0,01 Зв;
1 Зв = 100 бер.
При виключенні проникнення радіоактивного пилу в організм можна вважати, що експозиційна, поглинута та еквівалентна дози практично рівні:
1 бер = 1 рад = 1 Р.
Різні частини тіла неоднаково реагують на отриману дозу опромінення. Наприклад, при однаковій еквівалентній дозі виникнення раку в легенях ймовірніше, ніж у щитовидній залозі, опромінення статевих залоз особливо небезпечне через можливі генетичні ушкодження.
Тому дози опромінення органів та тканин враховуються за різними коефіцієнтами.
При рівномірному опроміненні усього тіла із 100% дози червоний кістковий мозок здатний поглинути 12%, молочні залози-15%, легені — 12%, яєчники чи сім'яники — 25%, щитовидна залоза — 3%, кісткова тканина - 3%, інші тканини - 30%. Дані цифри характеризують коефіцієнти радіаційного ризику цих органів.
Сумарний ефект опромінення організму характеризується ефективною еквівалентною дозою, яка отримується шляхом складання
доз, отриманих усіма органами та тканинами, помноженими на коефіцієнт ризику (вимірюється у зивертах).
Розглядають також колективну еквівалентну дозу, яка отримана групою людей (вимірюється у людино-зивертах).
Колективну ефективну еквівалентну дозу, яку отримують багато поколінь людей від будь-якого радіоактивного джерела (напри к-лад, після Чорнобильської катастрофи) за час існування джерела, називають очікуваною (повною) колективною ефективною еквівалентною дозою.
Поглинута та експозиційна дози випромінювання, віднесені до одиниці часу, визначають потужність доз (рівень радіації).
Рівень радіації, наприклад, характеризує ступінь забруднення місцевості та зазнає, яку дозу може одержати людина, перебуваючи на забрудненій місцевості, за одиницю часу. Рівень радіації вимірюється у рентген/годинах, рад/годинах, бер/годинах.
2.2.2. Вплив іонізуючого випромінювання на живий
організм
Усі IB дуже руйнівно впливають на живі організми, проте їхня дія невідчутна людиною. Жодний орган чуттів людини їх не фіксує. Людина може піддаватися опроміненню, поглинути, вдихнути радіоактивну речовину без будь-яких первинних відчуттів.
При вивченні дії IB на організм людини виявлено такі особливості:
- висока руйнівна ефективність поглинутої енергії IB; навіть малі кількості енергії можуть викликати глибокі біологічні зміни в організмі;
- наявність прихованого періоду уявного благополуччя, він може бути достатньо довгим і при опроміненнях у малих дозах;
- вплив від малих доз може складатися або накопичуватись; цей ефект називається кумуляцією;
- випромінювання впливає не лице на даний живий організм, а й на його нащадків; цей ефект називається генетичним;
- різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найчутливіші: червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні, особливо кровотворні, органи, молочні залози, статеві органи;
- різні організми мають істотні відмінні особливості реакції
на дози опромінення;
— ефект опромінення залежить від частоти впливу IB; одно
разове опромінення у великій дозі спричинює глибші на
слідки, ніж фракційне.
Внаслідок впливу IB на організм людини в тілі можуть відбуватися хімічні, фізичні та біологічні процеси.
60-70% складу тканин становить вода. Вода (Н20) під впливом випромінювання розщеплюється на водень (Н) та гідроксильну групу ОН, які утворюють продукти з високою хімічною активністю: оксид (Н02) та перекис водню (Н202). Ці сполучення вступають у реакцію з молекулами білка, ферментами та іншими структурними елементами біологічної тканини, руйнуючи її. Внаслідок цього порушуються обмінні процеси, пригнічується активність ферментних систем, уповільнюється та зупиняється ріст тканин, виникають хімічні сполучення, які не властиві організму - токсини, що призводять до порушення життєдіяльності окремих функцій чи систем організму у цілому. Хімічні реакції втягують у цей процес багато сотень та тисяч молекул, на які не діяло опромінення. Це специфічна особливість дії IB. Ніякий інший вид енергії (теплової, електричної), поглиненої організмом у такій самій кількості, не може викликати такі руйнування. Наприклад, смертельна доза ІВ для ссавців - 5 Гр (500 рад), відповідає поглиненій енергії випромінювання 5 Дж/кг (57104 ерг/г). Якщо цю енергію використати у вигляді тепла, то вона зігріла б тіло не більше, ніж на 0,001 °С. Така теплова енергія міститься у склянці чаю.
Вплив IB на тканини організму можна описати наступним чином. За час близько десяти трильйонних секунди проникаюче випромінювання внаслідок електричної взаємодії відриває електрон від відповідного атома, утворюються два іони. Гамма-випромінювання з експозиційною дозою 1 рентген здатне утворювати 2,08 млрд іонів в 1 см3 повітря (у воді та живій тканині ефективність гамма-випромінювання - 93%). Електрони, що відірвалися, починають іонізувати інші атоми.
І вільні електрони, й іонізовані атоми протягом десяти мільярдних часток секунди беруть участь у складній ланці фізично-хімічних перетворень, внаслідок яких утворються нові молекули, у тому числі й вільні радикали.
Протягом наступних мільйонних часток секунди починаються хімічні зміни в організмі. Вільні радикали, які утворилися, реагують з молекулами організму та змінюють їх хімічну структуру, порушуючи нормальне функціонування клітин. Наступні біохімічні зміни можуть відбутися як через кілька секунд, так і через десятиріччя після опромінення та виявитися причиною загибелі клітин чи змін у них, призводячи до онкологічних захворювань.
Повторне опромінення може прискорити чи спровокувати цей процес.
Багаторічними дослідженнями, проведеними Міжнародною організацією — Науковим комітететом з впливу атомної радіації, створеною у рамках ООН, встановлені такі граничні значення доз, які викликають різні зміни в організмі.
Дуже велика доза (100 Гр) спричинює настільки серйозні ураження, що смерть, як правило, настає протягом кількох годин чи діб.
При дозах опромінення від 10 до 50 Гр опромінена людина помре через 1—2 тижні від крововиливу у шлунково-кишковий тракт. При менших дозах смерть може настати через один-два місяці від руйнування клітин червоного кісткового мозку -основного елементу кровотворної системи організму.
Від дози опромінення 3-5 Гр вмирає майже половина всіх опромінених (50% — смертельна доза). Кровотворна система організму найуразливіша та припиняє нормальне функціонування при дозах опромінення 0,5—1 Гр. Ці органи, однак, мають високу здатність відновлюватись, і, як що доза не досить велика. кровоносна система може повністю оновити свої функції.
Репродуктивні органи та очі мають також високу чутливість до опромінення. Одноразове опромінення сім'яників при дозі лише 0,1 Гр призводить до тимчасової стерильності чоловіків, доза понад 2 Гр може призвести до сталої стерильності (або на роки). Яєчники менш чутливі, але дози понад 3 Гр можуть призвести до безпліддя. Для цих органів сумарна доза, отримана за кілька разів, небезпечніша, ніж одноразова, на відміну від інших органів людини.
Очі людини уражаються при дозах 2—5 Гр. Встановлено, що професійне опромінення з сумарною дозою 0,5—2 Гр, отримане протягом 10—20 років, призводить до помутніння кришталика.
Особливо уразливі діти. Опромінення у дитячому віці може призвести до аномального розвитку кісток, втрати пам'яті, до бо-
жевілля. Дуже чутливий і мозок плоду, якшо майбутня мати підлягає опроміненню (наприклад, при рентгенівському обстеженні), між 8-им та 15-им тижнями вагітності.
Більшість тканин дорослої людини мало чутлива до радіації. Нирки витримують сумарну дозу 23 Гр, одержану протягом п'яти тижнів, печінка — 40 Гр за місяць, сечовий міхур — 55 Гр за чотири тижні.
Оцінка ймовірності захворювання людей на рак остаточно не встановлена. Існують досить суперечливі данні. Але більшість дослідників вважають, що найменша доза опромінення збільшує ймовірність захворювання на рак та всяка додаткова доза підсилює цю ймовірність. Хоча беззаперечних доказів впливу малих доз поки що не отримано.
Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначається властивістю організму поглинати та накопичувати ці елементи. При проникненні радіоактивних речовин (РР) у середину організму уражаються переважно органи та тканини, в яких відкладаються такі ізотопи: йод — у щитовидній жалозі, стронцій — у кістках, уран і плутоній — у нирках, товстому кишечнику, печінці, цезій — у м'язовій тканині, натрій поширюється по всьому організму.
Ступінь небезпеки залежить також від шкідливості виведення радіоактивних речовин з організму.
З часом відбувається поступовий розпад радіоактивних елементів та виведення їх з організму. Цей процес характеризується такими показниками.
Період напіврозпаду - час, за який розпадається половина атомів радіоактивного елемента (Т). Період біологічного на-піввиведення - час, протягом якого кількість даного радіактив-ного елементу зменшується вдвоє внаслідок фізіологічного обміну (Т6).
Ефективний період напіввиведення - час, протягом якого кількість даного радіактивного елемента зменшується вдічі за рахунок радіоактивного розпаду та біологічного виведення
(Теф).
Кількісні значення даних періодів для деяких елементів наведено в табл.4.
Таблиця 4 Кількість періодів розпаду |
Зрозуміло, що найнебезпечнішими для організму є стронцій та плутоній, які можуть накопичуватись протягом усього життя.
У наш час розроблені різні методики лікування уражених, але радикальних засобів лікування немає.
2.2.3. Радіоактивне забруднення води та продуктів харчування
Радіоактивність та супровідні її іонізуючі випромінювання існували на Землі задовго до зародження на ній життя і були наявні в космосі ще до виникнення самої Землі. Основну частину опромінення населення Землі отримує від природних джерел, бо уникнути опромінення від них неможливо. Існує два шляхи опромінення: зовнішнє та внутрішнє. Внутрішнє опромінення здійснюється через повітря, воду, продукти харчування.
Земні джерела радіації відповідальні за більшу частину опромінення, котрому підлягає людина за рахунок природної радіації. В середньому вони становлять понад 5/6 річного ефекту еквівалентної дози, отриманої населенням внаслідок внутрішнього опромінення. Космічні промені досягають поверхні Землі з глибин Всесвіту, а деяка частина з них народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічнічні промені.можуть досягнути поверхні Землі, або взаємодіяти з її атмосферою, народжуючи вторинне випромінювання і утворюючи різні радіонукліди.
В гірських породах землі основні радіоактивні ізотопи - це калій-40, рубідій-87, уран-238, торій-232.
Істотний вплив на організм людини справляє використання заражених продовольства та води.
Забруднення води відбувається внаслідок проникнення РР у відкриті водоймища. Радіоактивні частки формують суспензії у воді, частина осідає на дно, а частина розчиняється, заражаючи водоймища на всю глибину. Найбільше забруднюються озера, ставки, повільні ріки, дощові та розталі води. Забруднення повноводних рік незначне, тому що у них практично не може бути висока концентрація PP.
Продовольство заражається шляхом опромінення безпосередньо IB, аерозольним, контактним та біологічним шляхами. Безпосередній вплив IB на продукти харчування практично повністю робить їх непридатними. Це відбувається внаслідок того, що ізотопи ряду хімічних елементів, які належать до складу продуктів харчування, захопивши нейрон, перетворюються на радіоактивні елементи. У продуктах, які містять натрій, кальцій, магній, фосфор, може виникати значне зараження. До них належать: молочні та рибні продукти, різні соління, бобові, гречана крупа тощо.
Аерозольне зараження продовольства - це проникнення радіоактивного пилу у виробничі, складські приміщення та транспорт з наступним осіданням пилу на продуктах. Зараження відбувається з поверхні, але РР проникає у продукти на достатньо велику глибину: в м'ясо — на 1см, зерно, крупи - на 5 см, молоко, кефір, вершки, сметану - на всю глибину; в борошно, сіль. цукор - на 0,5 см; в рибу, овочі.фрукти - на 0,3 см. Крізь скло зараження практично не відбувається, але поліетиленові мішки, кульки не запобігають зараженню.
Контактне зараження можливе у випадку перевезення продовольства на забрудненому транспорті, під час переробки на брудному технологічному обладнанні та при пакуванні у забруднену тару.
Біологічний шлях зараженнявідбувається під час випадання РР: повітря, ґрунт, рослинність, вода стають забрудненими. РР включаються в процеси біологічної циркуляції й обміну речовин та проникають всередину організму тварин, птахів, риб та рослин (крізь кореневу систему та листя). Активними накопичувачами радіації є капуста, цибуля, цукровий буряк, помідори, ячмінь. Менше — кукурудза, жито, овес, соняшник. Із грибів найбільше накопичують радіацію моховик, маслюк; із тваринного світу -їжак; із птахів - качка; із риб - в'юн, лин, сом. У картоплі РР розташовуються ближче до шкірки. Під час варіння картоплі у
воду переходять 10% цезію, буряка - 60%. Якщо олію прокип'ятити, то зникне 37% йоду, але стронцій та цезій залишаться.
Ступінь зараження продуктів (грунту, об'єктів) прийнято оцінювати питомою активністю, тобто відношенням активності наявних РР до одиниці маси (площі, об'єму).
Ступінь зараження продуктів вимірюється у Ки/кг чи Ки/л. ступінь зараження грунту — Ки/км2 (10 мкР/год.)
В природніх умовах у багатьох продуктах харчування є PP. Наприклад, в 1 кг свіжої картоплі є близько 2,9+ 10-9 Ки/кг радіоактивного калію, природна радіоактивність води становить близько 5+10-11 Ки/л. У 1991 році встановлені тимчасові граничні рівні вмісту радіонуклідів цезію та стронцію у продуктах та питній воді (ВДУ-91), табл.5.
Таблиця 5 Граничні рівні вмісту радіонуклідів
Великі експериментальні дані щодо забруднення радіонуклідами продуктів харчування були одержані українськими спеціалістами після чорнобильської катастрофи 1986 року. У перші 30-40 діб після аварії критичним продуктом було молоко, яке було заражене радіоактивним цезієм та йодом. Тільки наприкінці 1986 року рівень забруднення молока знизився. У середньому по Україні у 1986 році рівень забруднення молочних продуктів був вишим за доаварійний 1985 рік у 1440 разів. У 1990 році активність цезію у
молоці перевищувала доаварійний рівень у 33 рази. Підвищення рівня активності РВ у м'ясі встановлене на 14—15 діб пізніше. До кінця 1986 р. вона перевищувало рівень 1985 р. більш як у 1000 разів. У 1990 р. перевищення становило 21,9 раза.
Практично на території України були заражені на довгий строк усі продукти. У 1990 році активність РР перевищувала доаварійний (1985 р.) рівень у хлібопродуктах - у 6 разів, у рибі - в 1,4 рази, у картоплі — в 11 разів, в овочах - у 12 разів.
2.2.4. Норми радіаційної безпеки
Перші безмежні межі опромінення людей були визначені на початку XX ст. Оскільки у той час променеві ураження стосувалися головним чином шкіри, то було запропоновано прийняти як безпечну десяту частину дози, яка викликає еритему (почервоніння) шкіри через 10 діб.
У 1934 р. міжнародна комісія радіаційної охорони встановила толерантну дозу — 0,2 Р/добу. Із надходженням нових даних про віддалені наслідки впливу IB на людину термін "толерантна доза" був замінений висловом "гранично допустима" доза, а її величина встановлена 0,05 Р/добу, або 18 Р/рік. У 1958 p. MKP3 прийняла гіпотезу безмежної лінійної залежності — доза-ефект, згідно з якою будь-які найнезначніші опромінення можуть викликати небажані генетичні наслідки, причому ймовірність таких наслідків прямо пропорційна дозі. Для фахівців, котрі мають справу з IB, доза становить 5 бер/рік. В данний час розробляються рекомендації з прийняття гранично допустимої дози в 1 бер /рік.
Нині діють "Норми радіаційної безпеки (НРБ-76/87), прийняті у ] 987 р. При встановленні норм був взятий за основу такий принцип - забезпечити захист від IB окремих осіб, їх нащадків та людство в цілому, а також розробити відповідні умови для необхідної практичної діяльності, під час якої люди можуть потрапити під вплив IB.
У НРБ проведено чітке розмежування між лозовими границями для різних категорій опромінюваних осіб.
Категорія А — персонал, який працює безпосередньо з IB.
Категорія Б - обмежена частина населення (особи, які безпосередньо не працюють з IB, але за умовами проживання чи розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню).
Категорія В - населення.
Встановлені три категорії органів тіла людини, опромінення яких викликає різні наслідки:
I — усе тіло, червоний кістковий мозок;
II - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, внутрішні орга
ни;
III - кісткова тканина, поверхня шкіри, кістки, передпліччя,
кісточка, стопи.
Норми радіаційної безпеки наведено в табл. 6 у берах на рік.
Таблиця 6 Норми радіаційної безпеки
Категорія людей | Категорія органів | ||
I | II | III | |
А | |||
Б | 0,5 | 1,5 | 3,0 |
Закон України 1991 р. "Про правовий режим території, яка зазн&іа радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає рівні забруднення місцевості та вид екологічної зони. Згідно з цим Законом забрудненою вважається територія, проживання на якій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер за рік, що перевищує природний доаварійний фон.
Наводено розподіл забрудненої території на зони:
- зона відчуження - 30 кілометрова зона, з якої була проведена евакуація населення у 1986 р. (40-80 Ки/км2);
- зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, яка підлягала інтенсивному забрудненню довгоживучими ізотопами цезію від 15,0 Ки/км2; стронцію - від 3,0 Ки/км2; плутонію—від 0,1 Ки/км2, а також територія,де людина може отримати додаткову дозу опромінення понад 0,5 бер за рік;
- зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту ізотопами: цезію від 5,0 до 15,0 Ки/км2; стронцію - від 0,15 до 3 Ки/км2; плутонію - від 0,01 до 0,1 Ки/км2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення вище 0,1 бер /рік;
- зона посиленого радіоекологічного контролю — це територія із щільністю зараження грунту ізотопами: цезію — від 1,0 до 5,0 Ки/км2; стронцію - від 0,02 до 5,5 Ки/км2; плутонію -від 0,005 до 0,01 Ки/км2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення 0,1 бер/рік.
Таким чином, іонізуючі випромінювання за своєю природою шкідливі для життя. Будь-яке опромінення збільшує ризик захворювань. Крім того, у людей відсутні органи, які сприймають IB, що робить їх особливо небезпечними.
Дата публикования: 2015-10-09; Прочитано: 1662 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!