Іонізуючі випромінювання. Радіаційна безпека

2.2.1. Визначення та дози іонізуючого випромінювання

Термін "іонізуюче випромінювання" (IB) об'єднує різні за своєю фізичною природою види випромінювань. Схожість між ними полягає в тому, шо всі вони мають високу енергією, реалі­зують свою біологічну дію через ефекти іонізації та наступний розвиток хімічних реакцій у біологічних структурах клітини, які можуть призвести до її загибелі [9].

Важливо підкреслити, що IB не сприймається органами відчуттів людини: людина не бачить його, не чує та не відчуває його впливу на тіло.

IB існувало на Землі задовго до появи людини, а також було у космосі завжди. Однак його вплив на організм було виявлено лише у кінці минулого століття.

У 1895 р. французький вчений Анрі Бекерель поклав кілька фотографічних плівок у шухляду стола, прикрив їх шматками міне­ралу, який містив уран. Коли він проявив плівки, то побачив на них сліди якихось випромінювань. Цим явищем зацікавилась Марія Кюрі. У 1898 р. вона та її чоловік П'єр Кюрі з'ясували, що випромінювання урану пов'язане з його перетворенням у інші елементи. Вони назвали один із елементів полонієм, другий — радієм (лат. — той, що випромінює). Так з'явилося поняття "ра­діоактивність". Відкриття Бекереля та дослідження Кюрі були підготовлені працями українського вченого Івана Пулюя, кот­рий вивчав іонізуючі випромінювання та Вільгельма Рентгена, який у 1895 р. відкрив Х-промені, які були названі рентгенівсь­кими променями, хоча дослідження І.Пулюя були виконані ра­ніше і більш якісно.

Бекерель першим пізнав негативні властивості радіоактивного випромінювання. Він поклав пробірку з радієм у кишеню та отри­мав опік шкіри. Марія Кюрі померла від раку крові внаслідок впли­ву радіації. В усякому разі 336 чоловік, які в той час працювали з радіоактивними матеріалами, померли внаслідок опромінення. Але остаточно люди пізнали негативні наслідки IB після вибуху атомних бомб в 1945 р. в Японії та після Чорнобильської катаст­рофи в 1986 р.

IB називається квантове (електромагнітне) та корпускулярне (яке складається з елементарних часток) випромінювання, під впливом якого в газоподібному, рідкому та твердому середовищі із нейтральних атомів та молекул утворюються іони (позитивні та негативні частки).

Класифікація IB наведено на рис. 17.

Усі випромінювання за своїм походженням поділяються на квантові (електромагнітні) та корпускулярні.

До квантових IB належать ультрафіолетове, рентгенівське та гамма-випромінювання, до корпускулярного - альфа-випромі­нювання, бета-випромінювання та потоки часток (нейтронів, про тонів та ін.).

Рис. 17. Класифікація іонізуючих випромінювань

Ультрафіолетове випромінювання — це найбільша короткох­вильова частина спектра сонячного світла, генерується атомами чи молекулами внаслідок зміни стану електронів на зовнішніх оболонках. Довжина хвилі — (400—1)х10⁹м.

Рентгенівське випромінювання виникає внаслідок зміни стану електронів на внутрішніх оболонках атома, довжина хвилі — (1000—1)х1^-12м. Гамма-випромінювання (ГВ) генерується збуд­женим и ядрами атомів та елементарними частками; довжина хвилі - (ІОО-І)х10^{- |5}м. Це короткохвильове електромагнітне випром­інювання, яке займає зону більш високих частот, ніж рентгенів-

ське випромінювання. Маючи дуже малу довжину хвилі, воно має яскраво виражені корпускулярні властивості, тобто поводить­ся, ніби потік часток. Виникає під час ядерних вибухів, розпадах радіоактивних ядер, елементарних часток, а також при проход­женні швидких заряджених часток крізь речовину. Завдяки ве­ликій енергії (до 5 МеВ) у природних радіоактивних речовинах (до 70 МеВ при штучних ядерних реакціях). ГВ легко іонізує різні речовини та здатне саме викликати деякі ядерні реакції. ГВ може проникати крізь великі товщі речовини. Використовується у ме­дицині (променева терапія), для стерилізації приміщень, апара­тури, ліків, продуктів харчування.

Альфа-випромінювання (АВ) - це потік позитивно зарядже­них часток - атомів гелію, які рухаються зі швидкістю близько 20 000 км/с, виникаючи при розпаді радіоактивних ізотопів. Те­пер відомо близько 40 природних та понад 200 штучних альфа-активних ядер. Проникаюча здатність АВ мала. Найбільшу не­безпеку становить проникнення альфа-ізотопів (наприклад, плу-тоній-239) всередину організму, енергія альфа-часток становить від 2 до 8 МеВ.

Бета-випромінювання (БВ) - це потік електронів чи позит­ронів (бета-часток), які випромінюються атомними ядрами при бета-розпаді радіоактивних ізотопів. їх швидкість близька до швидкості світла.

Потоки нейтронів, протонів виникають при ядерних реакціях, їх дія залежить від енергії часток. Звичайно, потоки нейтронів поділяють на повільні (холодні), швидкі та надшвидкі.

Джерелами ІВ є ядерні вибухи, енергетичні ядерні установки та інші ядерні реактори, прискорювачі заряджених часток, рент­генівські апарати, радіоактивні ізотопи, уранова промисловість, радіоактивні відходи тощо.

Джерелами ІВ є прилади, які працюють з великими напругами споживання: високовольтні випрямляючі діоди (кенотрони), по­тужні генераторні та модуляторні лампи, потужні НВЧ підсилю­вачі та генератори-клістрони, ЛБХ, магнетрони та ін.

ІВ виникає при розпаді радіоактивних ядер. Кількісною ха­рактеристикою джерела випромінювання є активність, яка вира­жається числом радіоактивних перетворень за одиницю часу.

У системі СІ за одиницю активності прийняте одне ядерне перетворення за секунду - бекерель (розп/с). Позасистемною

Еквівалентна доза IB визначає біологічний вплив різних видів іонізуючих випромінювань на організм людини та служить для оцінки радіаційної небезпеки цих видів випромінювань. Вона дає змогу приводити біологічний ефект будь-яких IB до впливу, який викликають гамма-промені:

Д = К•Дп,де

К - коефіцієнт якості випромінювання, який вказує, у скільки разів біологічний ефект даного виду випромінювання відрізняється від такої ж дії гама-випромінювання. К = 1 для рентгенівського випромінювання, 10 - для нейтронів, 20 — для альфа-випромінювання.

Еквівалентна доза у системі СІ вимірюється зивертами (Зв). Зиверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського, гамма- та бета-випромінювань). Часто використовують позасис­темну одиницю бер (біологчний еквівалент рентгена).

1 бер = 0,01 Дж/кг;

1 бер = 0,01 Зв;

1 Зв = 100 бер.

При виключенні проникнення радіоактивного пилу в організм можна вважати, що експозиційна, поглинута та еквіва­лентна дози практично рівні:

1 бер = 1 рад = 1 Р.

Різні частини тіла неоднаково реагують на отриману дозу оп­ромінення. Наприклад, при однаковій еквівалентній дозі виник­нення раку в легенях ймовірніше, ніж у щитовидній залозі, опро­мінення статевих залоз особливо небезпечне через можливі гене­тичні ушкодження.

Тому дози опромінення органів та тканин враховуються за різними коефіцієнтами.

При рівномірному опроміненні усього тіла із 100% дози чер­воний кістковий мозок здатний поглинути 12%, молочні зало­зи-15%, легені — 12%, яєчники чи сім'яники — 25%, щитовид­на залоза — 3%, кісткова тканина - 3%, інші тканини - 30%. Дані цифри характеризують коефіцієнти радіаційного ризику цих органів.

Сумарний ефект опромінення організму характеризується ефек­тивною еквівалентною дозою, яка отримується шляхом складання

доз, отриманих усіма органами та тканинами, помноженими на коефіцієнт ризику (вимірюється у зивертах).

Розглядають також колективну еквівалентну дозу, яка отрима­на групою людей (вимірюється у людино-зивертах).

Колективну ефективну еквівалентну дозу, яку отримують бага­то поколінь людей від будь-якого радіоактивного джерела (напри к-лад, після Чорнобильської катастрофи) за час існування джерела, називають очікуваною (повною) колективною ефективною еквіва­лентною дозою.

Поглинута та експозиційна дози випромінювання, віднесені до одиниці часу, визначають потужність доз (рівень радіації).

Рівень радіації, наприклад, характеризує ступінь забруднення місцевості та зазнає, яку дозу може одержати людина, перебува­ючи на забрудненій місцевості, за одиницю часу. Рівень радіації вимірюється у рентген/годинах, рад/годинах, бер/годинах.

2.2.2. Вплив іонізуючого випромінювання на живий

організм

Усі IB дуже руйнівно впливають на живі організми, проте їхня дія невідчутна людиною. Жодний орган чуттів людини їх не фіксує. Людина може піддаватися опроміненню, поглинути, вдихнути радіоактивну речовину без будь-яких первинних відчуттів.

При вивченні дії IB на організм людини виявлено такі особ­ливості:

- висока руйнівна ефективність поглинутої енергії IB; навіть малі кількості енергії можуть викликати глибокі біологічні зміни в організмі;

- наявність прихованого періоду уявного благополуччя, він може бути достатньо довгим і при опроміненнях у малих дозах;

- вплив від малих доз може складатися або накопичуватись; цей ефект називається кумуляцією;

- випромінювання впливає не лице на даний живий організм, а й на його нащадків; цей ефект називається генетичним;

- різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найчутливіші: червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні, особливо кровотворні, орга­ни, молочні залози, статеві органи;

- різні організми мають істотні відмінні особливості реакції
на дози опромінення;

— ефект опромінення залежить від частоти впливу IB; одно­
разове опромінення у великій дозі спричинює глибші на­
слідки, ніж фракційне.

Внаслідок впливу IB на організм людини в тілі можуть відбу­ватися хімічні, фізичні та біологічні процеси.

60-70% складу тканин становить вода. Вода (Н₂0) під впли­вом випромінювання розщеплюється на водень (Н) та гідроксиль­ну групу ОН, які утворюють продукти з високою хімічною ак­тивністю: оксид (Н0₂) та перекис водню (Н₂0₂). Ці сполучення вступають у реакцію з молекулами білка, ферментами та іншими структурними елементами біологічної тканини, руйнуючи її. Вна­слідок цього порушуються обмінні процеси, пригнічується ак­тивність ферментних систем, уповільнюється та зупиняється ріст тканин, виникають хімічні сполучення, які не властиві організму - токсини, що призводять до порушення життєдіяльності окре­мих функцій чи систем організму у цілому. Хімічні реакції втягу­ють у цей процес багато сотень та тисяч молекул, на які не діяло опромінення. Це специфічна особливість дії IB. Ніякий інший вид енергії (теплової, електричної), поглиненої організмом у такій самій кількості, не може викликати такі руйнування. Наприк­лад, смертельна доза ІВ для ссавців - 5 Гр (500 рад), відповідає поглиненій енергії випромінювання 5 Дж/кг (57104 ерг/г). Якщо цю енергію використати у вигляді тепла, то вона зігріла б тіло не більше, ніж на 0,001 °С. Така теплова енергія міститься у склянці чаю.

Вплив IB на тканини організму можна описати наступним чи­ном. За час близько десяти трильйонних секунди проникаюче випромінювання внаслідок електричної взаємодії відриває елек­трон від відповідного атома, утворюються два іони. Гамма-ви­промінювання з експозиційною дозою 1 рентген здатне утворю­вати 2,08 млрд іонів в 1 см³ повітря (у воді та живій тканині ефек­тивність гамма-випромінювання - 93%). Електрони, що відірвалися, починають іонізувати інші атоми.

І вільні електрони, й іонізовані атоми протягом десяти мільяр­дних часток секунди беруть участь у складній ланці фізично-хімічних перетворень, внаслідок яких утворються нові молекули, у тому числі й вільні радикали.

Протягом наступних мільйонних часток секунди починаються хімічні зміни в організмі. Вільні радикали, які утворилися, реагу­ють з молекулами організму та змінюють їх хімічну структуру, по­рушуючи нормальне функціонування клітин. Наступні біохімічні зміни можуть відбутися як через кілька секунд, так і через десяти­річчя після опромінення та виявитися причиною загибелі клітин чи змін у них, призводячи до онкологічних захворювань.

Повторне опромінення може прискорити чи спровокувати цей процес.

Багаторічними дослідженнями, проведеними Міжнародною організацією — Науковим комітететом з впливу атомної радіації, створеною у рамках ООН, встановлені такі граничні значення доз, які викликають різні зміни в організмі.

Дуже велика доза (100 Гр) спричинює настільки серйозні ура­ження, що смерть, як правило, настає протягом кількох годин чи діб.

При дозах опромінення від 10 до 50 Гр опромінена людина помре через 1—2 тижні від крововиливу у шлунково-кишковий тракт. При менших дозах смерть може настати через один-два місяці від руйнування клітин червоного кісткового мозку -ос­новного елементу кровотворної системи організму.

Від дози опромінення 3-5 Гр вмирає майже половина всіх опромінених (50% — смертельна доза). Кровотворна система організму найуразливіша та припиняє нормальне функціонуван­ня при дозах опромінення 0,5—1 Гр. Ці органи, однак, мають ви­соку здатність відновлюватись, і, як що доза не досить велика. кровоносна система може повністю оновити свої функції.

Репродуктивні органи та очі мають також високу чутливість до опромінення. Одноразове опромінення сім'яників при дозі лише 0,1 Гр призводить до тимчасової стерильності чоловіків, доза понад 2 Гр може призвести до сталої стерильності (або на роки). Яєчни­ки менш чутливі, але дози понад 3 Гр можуть призвести до без­пліддя. Для цих органів сумарна доза, отримана за кілька разів, небезпечніша, ніж одноразова, на відміну від інших органів лю­дини.

Очі людини уражаються при дозах 2—5 Гр. Встановлено, що професійне опромінення з сумарною дозою 0,5—2 Гр, отримане протягом 10—20 років, призводить до помутніння кришталика.

Особливо уразливі діти. Опромінення у дитячому віці може призвести до аномального розвитку кісток, втрати пам'яті, до бо-

жевілля. Дуже чутливий і мозок плоду, якшо майбутня мати підля­гає опроміненню (наприклад, при рентгенівському обстеженні), між 8-им та 15-им тижнями вагітності.

Більшість тканин дорослої людини мало чутлива до радіації. Нирки витримують сумарну дозу 23 Гр, одержану протягом п'яти тижнів, печінка — 40 Гр за місяць, сечовий міхур — 55 Гр за чотири тижні.

Оцінка ймовірності захворювання людей на рак остаточно не встановлена. Існують досить суперечливі данні. Але більшість дос­лідників вважають, що найменша доза опромінення збільшує ймовірність захворювання на рак та всяка додаткова доза підсилює цю ймовірність. Хоча беззаперечних доказів впливу малих доз поки що не отримано.

Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визна­чається властивістю організму поглинати та накопичувати ці еле­менти. При проникненні радіоактивних речовин (РР) у середину організму уражаються переважно органи та тканини, в яких відкладаються такі ізотопи: йод — у щитовидній жалозі, стронцій — у кістках, уран і плутоній — у нирках, товстому кишечнику, печінці, цезій — у м'язовій тканині, натрій поширюється по всьо­му організму.

Ступінь небезпеки залежить також від шкідливості виведен­ня радіоактивних речовин з організму.

З часом відбувається поступовий розпад радіоактивних еле­ментів та виведення їх з організму. Цей процес характеризується такими показниками.

Період напіврозпаду - час, за який розпадається половина атомів радіоактивного елемента (Т). Період біологічного на-піввиведення - час, протягом якого кількість даного радіактив-ного елементу зменшується вдвоє внаслідок фізіологічного об­міну (Т₆).

Ефективний період напіввиведення - час, протягом якого кількість даного радіактивного елемента зменшується вдічі за ра­хунок радіоактивного розпаду та біологічного виведення

(Т_еф).

Кількісні значення даних періодів для деяких елементів на­ведено в табл.4.

Таблиця 4 Кількість періодів розпаду

Зрозуміло, що найнебезпечнішими для організму є стронцій та плутоній, які можуть накопичуватись протягом усього життя.

У наш час розроблені різні методики лікування уражених, але радикальних засобів лікування немає.

2.2.3. Радіоактивне забруднення води та продуктів харчування

Радіоактивність та супровідні її іонізуючі випромінювання існували на Землі задовго до зародження на ній життя і були на­явні в космосі ще до виникнення самої Землі. Основну частину опромінення населення Землі отримує від природних джерел, бо уникнути опромінення від них неможливо. Існує два шляхи оп­ромінення: зовнішнє та внутрішнє. Внутрішнє опромінення здійснюється через повітря, воду, продукти харчування.

Земні джерела радіації відповідальні за більшу частину опро­мінення, котрому підлягає людина за рахунок природної радіації. В середньому вони становлять понад 5/6 річного ефекту еквіва­лентної дози, отриманої населенням внаслідок внутрішнього оп­ромінення. Космічні промені досягають поверхні Землі з глибин Всесвіту, а деяка частина з них народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічнічні промені.можуть досягнути по­верхні Землі, або взаємодіяти з її атмосферою, народжуючи вто­ринне випромінювання і утворюючи різні радіонукліди.

В гірських породах землі основні радіоактивні ізотопи - це калій-40, рубідій-87, уран-238, торій-232.

Істотний вплив на організм людини справляє використання за­ражених продовольства та води.

Забруднення води відбувається внаслідок проникнення РР у відкриті водоймища. Радіоактивні частки формують суспензії у воді, частина осідає на дно, а частина розчиняється, заражаючи водоймища на всю глибину. Найбільше забруднюються озера, ставки, повільні ріки, дощові та розталі води. Забруднення по­вноводних рік незначне, тому що у них практично не може бути висока концентрація PP.

Продовольство заражається шляхом опромінення безпосеред­ньо IB, аерозольним, контактним та біологічним шляхами. Без­посередній вплив IB на продукти харчування практично повністю робить їх непридатними. Це відбувається внаслідок того, що ізо­топи ряду хімічних елементів, які належать до складу продуктів харчування, захопивши нейрон, перетворюються на радіоактивні елементи. У продуктах, які містять натрій, кальцій, магній, фос­фор, може виникати значне зараження. До них належать: молочні та рибні продукти, різні соління, бобові, гречана крупа тощо.

Аерозольне зараження продовольства - це проникнення ра­діоактивного пилу у виробничі, складські приміщення та транс­порт з наступним осіданням пилу на продуктах. Зараження відбу­вається з поверхні, але РР проникає у продукти на достатньо ве­лику глибину: в м'ясо — на 1см, зерно, крупи - на 5 см, молоко, кефір, вершки, сметану - на всю глибину; в борошно, сіль. цукор - на 0,5 см; в рибу, овочі.фрукти - на 0,3 см. Крізь скло зараження практично не відбувається, але поліетиленові мішки, кульки не запобігають зараженню.

Контактне зараження можливе у випадку перевезення про­довольства на забрудненому транспорті, під час переробки на бруд­ному технологічному обладнанні та при пакуванні у забруднену тару.

Біологічний шлях зараженнявідбувається під час випадання РР: повітря, ґрунт, рослинність, вода стають забрудненими. РР включаються в процеси біологічної циркуляції й обміну речовин та проникають всередину організму тварин, птахів, риб та рослин (крізь кореневу систему та листя). Активними накопичувачами радіації є капуста, цибуля, цукровий буряк, помідори, ячмінь. Менше — кукурудза, жито, овес, соняшник. Із грибів найбільше накопичують радіацію моховик, маслюк; із тваринного світу -їжак; із птахів - качка; із риб - в'юн, лин, сом. У картоплі РР розташовуються ближче до шкірки. Під час варіння картоплі у

воду переходять 10% цезію, буряка - 60%. Якщо олію проки­п'ятити, то зникне 37% йоду, але стронцій та цезій залишаться.

Ступінь зараження продуктів (грунту, об'єктів) прийнято оц­інювати питомою активністю, тобто відношенням активності на­явних РР до одиниці маси (площі, об'єму).

Ступінь зараження продуктів вимірюється у Ки/кг чи Ки/л. ступінь зараження грунту — Ки/км² (10 мкР/год.)

В природніх умовах у багатьох продуктах харчування є PP. На­приклад, в 1 кг свіжої картоплі є близько 2,9+ 10-9 Ки/кг радіоак­тивного калію, природна радіоактивність води становить близько 5+10-11 Ки/л. У 1991 році встановлені тимчасові граничні рівні вмісту радіонуклідів цезію та стронцію у продуктах та питній воді (ВДУ-91), табл.5.

Таблиця 5 Граничні рівні вмісту радіонуклідів

Великі експериментальні дані щодо забруднення радіонуклі­дами продуктів харчування були одержані українськими спеціалі­стами після чорнобильської катастрофи 1986 року. У перші 30-40 діб після аварії критичним продуктом було молоко, яке було зара­жене радіоактивним цезієм та йодом. Тільки наприкінці 1986 року рівень забруднення молока знизився. У середньому по Україні у 1986 році рівень забруднення молочних продуктів був вишим за доаварійний 1985 рік у 1440 разів. У 1990 році активність цезію у

молоці перевищувала доаварійний рівень у 33 рази. Підвищення рівня активності РВ у м'ясі встановлене на 14—15 діб пізніше. До кінця 1986 р. вона перевищувало рівень 1985 р. більш як у 1000 разів. У 1990 р. перевищення становило 21,9 раза.

Практично на території України були заражені на довгий строк усі продукти. У 1990 році активність РР перевищувала доаварійний (1985 р.) рівень у хлібопродуктах - у 6 разів, у рибі - в 1,4 рази, у картоплі — в 11 разів, в овочах - у 12 разів.

2.2.4. Норми радіаційної безпеки

Перші безмежні межі опромінення людей були визначені на початку XX ст. Оскільки у той час променеві ураження стосува­лися головним чином шкіри, то було запропоновано прийняти як безпечну десяту частину дози, яка викликає еритему (почервоні­ння) шкіри через 10 діб.

У 1934 р. міжнародна комісія радіаційної охорони встанови­ла толерантну дозу — 0,2 Р/добу. Із надходженням нових даних про віддалені наслідки впливу IB на людину термін "толерантна доза" був замінений висловом "гранично допустима" доза, а її величина встановлена 0,05 Р/добу, або 18 Р/рік. У 1958 p. MKP3 прийняла гіпотезу безмежної лінійної залежності — доза-ефект, згідно з якою будь-які найнезначніші опромінення можуть вик­ликати небажані генетичні наслідки, причому ймовірність та­ких наслідків прямо пропорційна дозі. Для фахівців, котрі ма­ють справу з IB, доза становить 5 бер/рік. В данний час розроб­ляються рекомендації з прийняття гранично допустимої дози в 1 бер /рік.

Нині діють "Норми радіаційної безпеки (НРБ-76/87), прий­няті у ] 987 р. При встановленні норм був взятий за основу такий принцип - забезпечити захист від IB окремих осіб, їх нащадків та людство в цілому, а також розробити відповідні умови для необ­хідної практичної діяльності, під час якої люди можуть потрапи­ти під вплив IB.

У НРБ проведено чітке розмежування між лозовими границя­ми для різних категорій опромінюваних осіб.

Категорія А — персонал, який працює безпосередньо з IB.

Категорія Б - обмежена частина населення (особи, які безпо­середньо не працюють з IB, але за умовами проживання чи розта­шування робочих місць можуть підлягати опроміненню).

Категорія В - населення.

Встановлені три категорії органів тіла людини, опромінення яких викликає різні наслідки:

I — усе тіло, червоний кістковий мозок;

II - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, внутрішні орга­
ни;

III - кісткова тканина, поверхня шкіри, кістки, передпліччя,
кісточка, стопи.

Норми радіаційної безпеки наведено в табл. 6 у берах на рік.

Таблиця 6 Норми радіаційної безпеки

Категорія людей	Категорія органів
I	II	III
А
Б	0,5	1,5	3,0

Закон України 1991 р. "Про правовий режим території, яка зазн&іа радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської ката­строфи" визначає рівні забруднення місцевості та вид екологічної зони. Згідно з цим Законом забрудненою вважається територія, проживання на якій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер за рік, що перевищує природний доаварійний фон.

Наводено розподіл забрудненої території на зони:

- зона відчуження - 30 кілометрова зона, з якої була проведе­на евакуація населення у 1986 р. (40-80 Ки/км²);

- зона безумовного (обов'язкового) відселення - це терито­рія, яка підлягала інтенсивному забрудненню довгоживучими ізо­топами цезію від 15,0 Ки/км²; стронцію - від 3,0 Ки/км²; плуто­нію—від 0,1 Ки/км², а також територія,де людина може отрима­ти додаткову дозу опромінення понад 0,5 бер за рік;

- зона гарантованого добровільного відселення - це терито­рія з щільністю забруднення грунту ізотопами: цезію від 5,0 до 15,0 Ки/км²; стронцію - від 0,15 до 3 Ки/км²; плутонію - від 0,01 до 0,1 Ки/км², а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення вище 0,1 бер /рік;

- зона посиленого радіоекологічного контролю — це терито­рія із щільністю зараження грунту ізотопами: цезію — від 1,0 до 5,0 Ки/км²; стронцію - від 0,02 до 5,5 Ки/км²; плутонію -від 0,005 до 0,01 Ки/км², а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення 0,1 бер/рік.

Таким чином, іонізуючі випромінювання за своєю природою шкідливі для життя. Будь-яке опромінення збільшує ризик захво­рювань. Крім того, у людей відсутні органи, які сприймають IB, що робить їх особливо небезпечними.