Історія вегетаріанства

Древні історичні документи свідчать про те, що вегетаріанська дієта була звичайною для наших предків. Для древніх греків, єгиптян і іудеїв фрукти були основою харчування. Мудреці Древнього Єгипту ніколи не їли м’яса. Такі великі грецькі філософи, як Платон, Сократ і Піфагор активно виступали за вегетаріанство. Римляни в ранній період республіки також були вегетаріанцями. Солдаті Цезаря харчувалися злаками, які розмелювали на ручних мельницях. Заборонялося їсти м’ясо жителям Древньої Спарти.

Вегетаріанство було розповсюджено серед великих цивілізацій індійців інків. В Індії Будда заповідав своїм учням не їсти м’яса. Даоси древнього Китаю були вегетаріанцями. В Біблії ясно сказано: «І сказав Бог: ось, Я дав вам всяку траву, яка сіє сім’я, яка є на цій землі, і всяке дерево, що дає плід: вам це буде в їжею» (Книга Буття, 1:29). Апостол Павел писав в Посланні до Римлян: «Заради їжі не ганьби діла Господні: все чисто, але не добре людині, що їсть на спокусу. Краще не їсти м’яса, не пити вина і не робити нічого такого, від чого брат твій спотикається, або спокушається, або знеможе» (До Римлян, 14:20.21). Про те, що перші християни були вегетаріанцями, свідчать самі отці церкви. Климентій Александрійський (Тит Флавій Клеменс, 150-200 н.е.):

«...Ми, християнські лідери, утримуємося від м’яса заради самоконтролю. В протиприроднього м’ясоїдства демонічне начало». «...Так як Христос є Альфа і Омега, мессія, що поставив все на свої місця, то віднині не дозволено розводитися та їсти м’ясо...» (Св. Ієронім (320-420), дав світові Вульгату – авторизованну латинську Біблію, якою користуються понині). Окрім цього багато язичницьких спостерігачів стверджували, що ранні християни утримувалися від м’яса. Не так давно історики та археологи віднайшли ряд не знайомих до цеї пори текстів Нового Завіту, в яких міститься опис життя та вчення Іісуса. «І м’ясо вбитих звірів в тілі людини стане її власною могилою. Істинно кажу вам: той, хто вбиває, вбиває себе, і той, хто їсть м’ясо вбитих тварин, їсть тіло смерті...» (Е.М. Секелі «Євангеліє світу).

Послідовникам древніх Вед також рекомендувалося не вживати м’ясо. «М’ясо неможливо отримати, не причинивши шкоди живим істотам, - йдеться в «Ману-самхіті», древньому своді законів Індії, - тому нехай кожний утримується від вживання м’яса». В другому розділі «Ману-самхіти» дається порада: «Пам’ятаючи про те, яким жалюгідним способом добувається м’ясо, і ту жорстокість, з якою знаходяться в неволі і вбиваються живі істоти, людина повинна раз і назавжди відмовитися від вживання м’яса».

В древньоіндійському епосу «Махабхарата» є багато приписань, що забороняють вбивати тварин. Ось деякі з них: «Той, хто нарощує своє тіло, поїдаючи плоть інших, обрікає себе на страждання, в якому би тілі він не народився»; «Не має на світі більш жорстокої і егоїстичної людини, ніж та, що підтримує свою плоть, поїдаючи плоть невинних тварин»; «Той, хто хоче довго жити і зберегти красу, тверду пам’ять, добре здоров’я, а також володіти фізичною, моральною та духовною силою, повинен утримуватися від тваринної їжі».

В священній книзі Ісламу Коран йдеться: «Не має тварини на землі і птиці, що літає на крилах, які б не були, як і люди, подобні тобі» (Сура 6, стих 38). «Він (Аллах) повелів рости для вас хлібам, маслинам та фінікам, і винограду і всім плодам. Воістину, в цьому знамення для людей розсудливих» (Коран, сура 16, текст 11). «Той, хто добрий до тварин, той добрий і до самого себе..., жалісливий до птахів продовжує собі життя. Аллах буде милостивий до нього в день суду» (Пророк Мухаммед). Для тих, хто прив’язаний до вживання м’яса і не може відмовитися від цієї звички, в Корані є приписи, що дозволяють вживати м’ясо. Однак вони несуть характер обмеження, які дозволяють навчитися контролювати спонукання язика. Щоб м’ясо можна було вживати в їжу, згідно з Кораном, тварину певного виду (вівця, коза чи верблюд) повинна бути принесена в жертву в ході відповідного ритуалу в відповідному місці (неподалік від мечеті) відповідною особою (священнослужителем). Цікаві деякі деталі ритуалу жертвопринесення, в ході якого вбивають тварину. Людина, яка здійснює цей ритуал, повинна дивитися в очі тварини, яку вбиває, людина повинна бачити її сльози, дивитися в очі, поки вона не помре. В такому разі я надія, що серце того, хто здійснює жертвопринесення, зміниться [6].

Якщо людина буде слідувати всій цій процедурі, то її сильне бажання їсти плоть буде зменшуватися і вона почне вживати лише чисту їжу: фрукти, злаки, овочі, які споконвічно призначені в їжу людям Богом. Коран також не дозволяє відкривати бойні, на яких вбиваються тисячі невинних тварин просто для того, щод задовольнити спонукання язика людей.

Один із перших халифів після Мухамеда, його племінник, радив учням: «Не робіть свої шлунки могилами для тварин».

Логіку священних писань, яка більш детально приведена тут на зразкові Корану, можна прослідити і в інших писаннях, де можна знайти дозвіл на вживання м'яса. Ці приписи не заохочують м'ясоїдство, а навпаки, призначені для того, щоб допомогти людині лишитися бажання вживати плоть.

Таким чином, ми бачимо, що протягом історії людства багато мудрих і розумних людей сурово притримувалися вегетаріанської дієти і заповідали іншим так вчиняти.