Спецодяг, спеціальне взуття й індивідуальні засоби захисту

Якщо робота пов'язана із забрудненням тіла й виробляється у важких температурного й шкідливих для здоров'я умовах праці, то працюючої, відповідно до встановлених норм, безкоштовно видаються спеціальний одяг, взуття й, при необхідності, індивідуальні засоби захисту: запобіжний пояс, діелектричні калоші й рукавички, діелектричний гумовий килимок захисні окуляри, у тому числі сонцезахисні необхідні при плаванні в тропіках, респіратор, каска, підшоломник і т.п.

У народному господарстві діють галузеві норми видачі спецодягу, спеціального взуття й запобіжних пристосувань із переліком професій, що підлягають забезпеченню спецодягом. Якщо працівник зайнятий у виробництві, зазначеному в галузевих нормах, то незалежно від профілю, відомчого підпорядкування підприємства й т.п. він повинен одержувати спецодяг, призначений для даної професії й даного виробництва. Наприклад, якщо кожної зі членів суднової команди залучається до роботи зварника, він повинен одержати спецодяг зварника.

Спецодяг видається працівникам на певний строк (строк носки), що передбачений галузевими нормами для кожного виду одягу й взуття. Початок строку обчислюється календарно з моменту видачі (включаючи час відпусток, відгулів, хвороби, сезонних перерв).

Якщо спецодяг або спеціальне взуття вийшли з ладу до закінчення встановленого строку носки із причин, що не залежать від працівника, вони повинні бути замінені або відремонтовані адміністрацією.

Видаваний спецодяг, спеціальне взуття й запобіжні пристосування є власністю підприємства й підлягають поверненню при звільненні, перекладі на іншу роботу (де вони не потрібні), а також після закінчення строку носки.

Кожний працівник у період роботи зобов'язаний користуватися виданими спецодягом, взуттям і запобіжними пристосуваннями. Відмова від використання останніх розглядається як порушення трудової дисципліни.

Прання, дезінфекція й ремонт спецодягу, взуття й запобіжних пристосувань виробляється за рахунок підприємства. Якщо прання робить сам працівник, то вартість прання йому оплачує підприємство (адміністрація судна).

Шум.

Робітник постійно піддається впливові шуму високої інтенсивності, що приводить до швидкої стомлюваності, знижує продуктивність праці, впливає на органи слуху і нервову систему, а при тривалому впливі може привести до гіпертонічної хвороби, утрати слуху й інших захворювань. ДСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Загальні вимоги безпеки» регламентує гранично припустимі рівні звукового тиску на робочих місцях. Установлено, що рівні шуму, не викликаючи небажаних наслідків, не повинні перевищувати 80 дБ. Працюючих у зоні з рівнем шуму вище 80 дБ адміністрація повинна постачати засобами індивідуального захисту (навушники, вкладиші, шоломи). Основними напрямками зниження шуму є: зниження шуму в джерелі шляхом звукоізоляції і застосування малошумного устаткування і технологічних процесів.

У певних обставинах високі рівні шумів можуть згубно позначатися на виконувану людиною роботу. Загалом, людина здатна нормально виконувати які-небудь прості, рутинні завдання навіть при таких високих рівнях шуму, як 130-140 дБ. При вищих рівнях шумів, проте, можуть відбуватися порушення в роботі рухового апарату і зору. Проблеми у виконанні складних завдань, особливо якщо необхідні погоджені дії, можуть виникати при рівнях шумів в 95 дБ і вище. А чітке виконання завдань, що вимагають високої точності і уважності, може бути проблематичним навіть при рівнях шумів 80-85 дБ. Переривисті імпульсні шуми є більшою мірою дезорганізуючими, чим постійні шуми. Шуми дратують у меншій мірі, якщо людина здатна контролювати походження шумів. Негативний вплив шумів на людину може продовжуватися і після їх припинення. Це частенько виражається в підвищеній дратівливості до невдалих дій. Крім того, проведені дослідження показують, що навіть невеликі рівні шумів можуть викликати відчуття занепокоєння і збільшувати ризик виникнення агресії. Більшість учених бачать зв'язок між дією підвищених рівнів шумів і виникненням серцево-судинних захворювань і виразкової хвороби.

Проведення заходів щодо зниження рівня гучності шуму не виключає необхідності у ряді випадків вживання індивідуальних пристосувань для захисту органів слуху. До цих засобів відносяться вкладиші, навушники і шлеми. Ефективність протиголосливих засобів залежить від їх конструкції, використаних матеріалів, сили притиску, правильності носіння. Один з найбільш простих засобів індивідуального захисту від шуму – вкладиші. Вони є: шматочки вата, просочена воском, гліцерином, вазеліном; шматочки ультратонкого скловолокна; пробки з губчастої гуми; еластичні гумові капсули, заповнені воском, і так далі. При щільному приляганні до вуха вкладиші знижують шум до 15-30 дБ. Зовнішні протиголосні засоби (навушники) закривають всю вушну раковину; вони гігієнічніші і ефективніші, чим вкладиші. При вельми інтенсивному шумі (120 дБ і вище) використовуються спеціальні шлеми з вмонтованими в них навушниками.