Хвороби хутрових звірів

Хвороби звірів поділяють на незаразні, що зв'язані з похибками годівлі, утримання і розведення тваринок, і заразні. Серед заразних виділяють інфекційні, інвазійні та протозойні захворювання.

Аліментарна дистрофія печінки є широко розповсюдженим захворюванням хутрових звірів незаразного характеру. Хворіє, в основному, молодняк норок у літньо-осінній період, рідше інші види. Ця хвороба виникає як за повної, так і часткової кормової неповноцінності раціонів. Частим фактором, що сприяє виникненню токсичної дистрофії печінки, є надмірне згодовування м'ясних і рибних кормів, які довго зберігалися і містять прогірклий жир, при нестачі в раціонах вітамінів (особливо Е, В_]2, В₆ та ін). Захворювання може протікати гостро і хронічно. При цьому з'являється пронос, у звірів розвивається спрага, вони стають малорухливими, спостерігаються судоми та нервові напади, часто настає смерть.

Для відновлення функціональної активності печінки норок переводять на спеціальний раціон, до складу якого вводять корми, багаті повноцінним білком, включають вітаміни, вводять антиоксиданти (селеніт натрію).

Алеутська хвороба норок (вірусний плазмоцитоз) - заразне захворювання з повільним протіканням, характеризується високим вмістом імуноглобуліну в крові, системною проліферацією плазмоцидів, прогресуючим виснаженням, кровотечами з носа і ротової порожнини, гломерулонефритом, гепатитом.

Сприйнятливі до захворювання звірі різного кольору, проте норки з гомозиготністю за рецесивним геном хворіють частіше і важче. Вірус може перебувати в організмі лисиць, песців, собак та інших тварин, не викликаючи захворювання.

Хвороба вражає одночасно як дорослих, так і молодняк норок. Щенята заражаються у 3-6-міс. віці. Вірус передається внутрішньоутробно, з кормом, контактно, через пошкоджені слизові оболонки та шкуру, повітряно-крапельним шляхом. Найбільшу захворюваність і загибель звірів реєструють весною і восени з настанням холодного періоду. Хвороба протікає гостро, хронічно і латентно (приховано). Період від зараження до проявів ознак хвороб може бути від декількох тижнів до 7-9 і більше місяців.

У більшості випадків хвороба має хронічний характер. Упродовж багатьох місяців протікає приховано, поки не перезаразиться більша частина поголів'я. Клінічні ознаки алеутської хвороби проявляються незадовго до загибелі хворих тварин.

Ефективної терапії і засобів специфічної профілактики алеутської хвороби не розроблено. Заходи боротьби включають ранню серологічну діагностику захворювання і забій інфікованих тварин, а також дезінфекцію кліток, шедів, обладнання, інструментів.

Вірусний ентерит норок, або інфекційний ентерит - гостра контагіозна хвороба норок, яка характеризується запаленням слизової оболонки шлунка та кишечнику. Збудник ентериту відноситься до групи парвовірусів.

Основним джерелом збудника хвороби є хворі тварини. Переносники - птиці, щурі, миші, також може * сприяти розповсюдженню вірусу обслуговуючий персонал. Відмічається п'ятирічна циклічність у разі виникнення захворювання.

Клінічними ознаками вірусного ентериту є відсутність апетиту, рвота, пронос, характерні виділення. Хворі норки- пригнічені, малорухливі. На початку спалаху захворювання смерть наступає на 4-5 день;

Специфічного лікування вірусного ентериту норок не розроблено, застосовують вакцину для профілактики.

Сальмонельоз (паратиф ) - гостре контагіозне захворювання хутрових звірів, яке супроводжується враженням шлунково-кишкового тракту, печінки, збільшенням селезінки, підвищенням температури тіла. До зараження сальмонельозом найбільш сприйнятливі лисиці, песці, нутрії. Найбільш важко хворіють цуценята 30-50-денного віку.

Хворобу у хутрових звірів частіше викликають три типи сальмонел, які постійно перебувають в організмі і при ослабленні організму викликають хворобу. Основним джерелом зараження хутрових звірів є інфіковані корми, молоко, вода, а також хворі тварини і перехворілі.

Сальмонельоз протікає гостро, підгостро і хронічно. Залежно від перебігу хвороб хворі звірі гинуть через 7-14 днів (гостра форма) або через 3^4 тижні (хронічна).

Хворих і підозрілих на захворювання сальмонельозом звірів ізолюють і лікують. Як профілактичний засіб використовують полівалентну антитоксичну сироватку проти паратифу телят. Хворим звірам призначають антибіотики, серцеві та інші засоби. Шеди, клітки, будиночки старанно очищають і дезінфікують.

Колібактеріоз - широко розповсюджене захворювання серед молодняку хутрових звірів, особливо лисиць та песців. Супроводжується хвороба розладами шлунково-кишкового тракту, враженням органів дихання, центральної нервової системи.

Збудник колібактеріозу хутрових звірів - патогенні типи кишкової палички. Найбільш сприйнятливі до зараження цуценята песців і лисиць у перші 10 днів життя. Норки є стійкими до природного зараження.

Виникнення і розповсюдження проходить через корми, інфікованими штамами кишкової палички. Колібактеріоз частіше виникає у теплу пору року, протікає гостро і підгостро. Першими ознаками хвороби у новонароджених цуценят є загальна слабкість, кал рідкий, в ньому можна виявити бульбашки газу. У цуценят старшого віку ознаки захворювання розвиваються поступово. З лікувальною метою застосовують сироватку проти паратифу і колібактеріозу поросят, телят і ягнят у суміші з антибіотиками і вітамінами:

Чума м'ясоїдних - вірусна контагіозна хвороба, для якої характерна короткочасна лихоманка, запалення слизової оболонки очей, дихального та харчотравного трактів, ураження центральної нервової системи. До хвороби сприйнятливі норки, лисиці, песці та інші види м'ясоїдних.

Збудник передається прямим контактним шляхом та через виділення хворих тварин та перехворілих. Клінічні ознаки чуми проявляються у вигляді лихоманки, підвищення температури тіла до 39,5-41 °С, звірі пригнічені, відмовляються від корму, деколи виникає рвота. За хронічного перебігу захворювання у звірів спостерігається нервова форма. При цьому є ознаки підвищеної чутливості, епілептоподібні напади, парези і паралічі задніх кінцівок.

Специфічних засобів лікування чуми на сьогодні немає. Неспецифічне лікування повинно бути направлене на зменшення інтоксикації організму хворих тварин і обмеження ускладнень захворювання. Для специфічної профілактики використовують різні вакцини. Вагомого значення у комплексі протиепізоотичних заходів проти чуми надають дезінфекції.

Хвороба Ауєскі (псевдосказ) - гостре інфекційне захворювання багатьох видів тварин, яке супроводжується враженням центральної нервової системи і різко вираженою сверблячкою шкіри. Збудник хвороби - вірус.

До хвороби Ауєскі сприйнятливі норки, песці, лисиці та багато інших тварин. Основним джерелом зараження звірів є хворі тварини та тварини-вірусоносії, зокрема: свині, велика і дрібна рогата худоба, коні. Зараження хутрових звірів найчастіше проходить при поїданні сирих свинячих субпродуктів і неперевареної крові хворих на цю хворобу свиней.

Масові спалахи хвороби Ауєскі серед звірів реєструються у літньо-осінній період. У хворих звірів відмічають звуження щілин та зіниць очей, розчухування шкіри в ділянці голови та шиї, значне виділення слини, параліч щелеп та гортані.

Внаслідок ураження центральної нервової системи спостерігаються парези та паралічі кінцівок. Хворі звірі гинуть через 1-8 годин після прояву перших клінічних ознак.

Для лікування хворих звірів застосовують глобулін проти хвороби Ауєскі. Вакцинують також клінічно здорових тварин інактивованою вакциною проти хвороби Ауєскі.

Важливим застережним заходом занесення збудника на звіроферму є обов'язкове виконання ветеринарно-санітарних заходів, контролю за якістю м'ясних продуктів, особливо свинячих, які згодовують звірам тільки після проварювання. Клітки, будиночки, реманент обпалюють і дезінфікують.

Контрольні запитання

1. Вкажіть загальні правила профілактики захворювань хутрових звірів.

2. Як обладнати територію і в'їзд на звіроферму для попередження заносу інфекції?

3. Дайте класифікацію хвороб звірів.

4. Збудник, ознаки і профілактика аліментарної дистрофії печінки.

5. Збудник, ознаки і профілактика алеутської хвороби норок.

6. Основні ознаки вірусного ентериту норок, сальмонельозу і заходи попередження цих хвороб.

7. Колібактеріоз, чума м'ясоїдних звірів - збудник, перебіг і їх профілактика.

8. Яке основне джерело зараження звірів вірусом хвороби Ауєскі? Ознаки та правила профілактики цієї хвороби.