ТЕМА 2 – Поняття організації. Організація як суб’єкт управління

1 Що таке організація.

2 Основні змінні організації.

3 Внутрішнє і зовнішнє середовище організації.

4 Культура організації.

1 Організація - це група людей, діяльність яких координується (свідомо або спонтанно) для досягнення певної мети. В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами. Тому в конкретних випадках можна використовувати терміни підприємство, фірма тощо.

Організації поділяються на формальні та неформальні.

Формальні організації — це групи людей, діяльність яких свідомо планується, організується, мотивується з метою досягнення певної мети.

		Підприємство (організація)
Формальна організація		Неформальна організація
		Трудовий колектив
		Працівник
		Корпорація

Рисунок 2.1 – Складові організаційної структури підприємства

Неформальні організації виникають і функціонують спонтанно. Якщо організація має одну мету - то це проста організація. Але в економіці в основному діють складні організації, які характери­зуються набором взаємопов'язаних цілей.

Організація є системою, тобто сукупністю взаємодіючих елементів, які складають цілісне утворення, що має властивості, відмінні від властивостей складових елементів.

Організації створюються й існують внаслідок того, що задана ціль не може бути досягнута однією людиною або навіть групою людей, які працюватимуть незалежно та некоординовано. Менеджери займаються організаційною діяльністю, щоб виконати три речі:

- по-перше, процес організації підвищує ефективність і якість роботи. Групи людей, які ефективно працюють разом, можуть зробити набагато більше, ніж якби вони працювали по одному;

- по-друге, потреба в процесі організації зумовлена необхідністю встановлення відповідальності. Будь-які зусилля людей більш ефективні, коли вони розуміють свої специфічні обов’язки, добре орієнтуються у предметі своїх зобов’язань;

- по-третє, полегшення комунікацій. Формальна комунікація чітко слідує за структурою влади в організації. Так, коли людина знає, хто її керівник і якими підлеглими керує вона, то формальні лінії зв’язку встановлюються у двох напрямках. Цей процес охоплює всіх, тому існує комунікаційна лінія, що проходить згори до низу через усю організацію.

2 Основні змінні в самій організації, які вимагають уваги керівництва, це цілі, структура, завдання, технологія і люди.

Цілі — це конкретний, кінцевий стан або очікуваний результат організації (групи). Існує значний різновид цілей залежно від ха­рактеру організацій. Слід пам'ятати про те, що кожна служба і підрозділ мають свої цілі.

Структура — це взаємовідносини рівнів управління і видів робіт (функціональних областей), які виконують служби або підрозділи. Тут поєднуються горизонтальний і вертикальний поділи праці в організації. Можна виділити високу і плоску структури організацій.

Завдання — це види робіт, які необхідно виконати певним спосо­бом та в зумовлений термін. Це робота з предметами праці, знаряд­дями праці, інформацією та людьми.

Технологія — це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини тощо) у вихідні (продукт, виріб). Історично технологія формувалася в процесі трьох переворотів: промислової революції; стандартизації; механізації та автоматизації із застосуванням конвеєрних складальних систем.

Люди – центральний фактор у будь-якій моделі управління. Для досягнення намічених цілей менеджери визначають:

- здатність співробітників;

- їхню схильність;

- потреби;

- очікування;

- сприйняття (інтелектуальне усвідомлення стимулів, одержуваних від відчуттів).

3 Взаємозв'язок внутрішніх змінних:

Технологія

Рисунок 2.2- Взаємозв'язок внутрішніх змінних

Характеристики зовнішнього середовища

Як і чинники внутрішнього середовища чинники зовнішнього оточення взаємопов'язані. Під взаємопов'язаністю чинників зовнішнього середовища розуміється рівень сили, з якою зміна одного чинника впливає на інші чинники. Так само, як зміна будь-якої внутрішньої змінної може позначатися на інших, зміна одного чинника оточення може обумовлювати зміну інших.

Зовнішнє оточення організації, стан взаємодії з яким визначається переважно якістю управління нею, можна подати у вигляді двох сфер. Перша сфера – це спільне зовнішнє оточення організації (або середовище непрямого впливу). Дане зовнішнє оточення відображає стан суспільства, його економіки, природного середовища та не пов’язане безпосередньо з конкретною організацією. Загальне зовнішнє оточення є більш чи менш однакове для переважної більшості організацій. Друга сфера – це так зване безпосереднє ділове оточення організації (або середовище прямого впливу). Це оточення формує такі суб’єкти середовища, які безпосередньо пов’язані чи безпосередньо впливають на діяльність даної конкретної організації. При цьому важливо підкреслити, що й організація в свою чергу може безпосередньо впливати на них.

Загальне зовнішнє оточення формується під впливом політичних, правових, соціально-культурних, економічних, технологічних, національних, та міжнародних процесів, а також процесом природокористування (рис. 2.3).

Безпосереднє ділове оточення організації створюють покупці, постачальники, конкуренти, ділові партнери, а також регулюючі служби та такі організації, як адміністративні органи, ділові об’єднання і асоціації, профсоюзи та ін. (рис. 2.4).

Рисунок 2.3- Середовище прямого впливу на організацію

Рисунок 2.4 - Середовище непрямого впливу на організацію

4 Поняття культура організації стала невід'ємною складовою частиною менеджменту. Успіх організації чи підприємства залежить не тільки від технології менеджменту, постановки бухгалтерського обліку, але й від таких факторів, як стиль управління й культура організації.

Культура організації - це своєрідний образ підприємства, система його цінностей та філософія, яку поділяють всі працівники. У поняття філософії підприємства входять його символи та ритуали, історія та традиції. Культура організації має два рівні, поверхневий і ціннісний.

Назва несе особливе навантаження в поверхневому рівні культури організації. Дати вдалу назву організації - це означає з самого початку визначити їй належне місце в ряді інших організацій.

Назва організації може притягувати, або відштовхувати від себе людей. Тому перш, ніж давати їй назву, слід відповісти на три запитання:

- як люди будуть сприймати її?

- які категорії населення будуть мати відносини з організацією?

- які асоціації виникатимуть у людей при сприйнятті назви організації?

Ціннісний рівень організації - це еталони щоденної поведінки її співробітників. Еталони - це норми, яким повинні відповідати працівники підприємства:

- стиль роботи,

- культура поведінки,

- акуратність документообігу,

- ділова атмосфера тощо.

Певні цінності з плином часу повинні замінюватися іншими. Для цього організація повинна піклуватися про вдосконалення діючих і вироблення нових цінностей.

Єдність двох рівнів культури організації утворює її імідж.