ТЕМА 1 Поняття і суть менеджменту

ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ

Конспект лекцій

для студентів спеціальностей

7.091605 «Хімічна технологія високомолекулярних сполук», 6.091401 «Системи управління та автоматики»

денної та заочної форм навчання

Затверджено на засіданні кафедри як конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та маркетингу».   Протокол №___від______2007р.

Суми

Вид-во СумДУ

Основи менеджменту та маркетингу: Конспект лекцій/ Укладачі: І.В.Мамчук, І.О.Пригара. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007.- 164с.

Кафедра економічних та соціальних дисциплін Шосткинського інституту СумДУ

ЗМІСТ

ТЕМА 1 Поняття і суть менеджменту
ТЕМА 2 Організація як об'єкт управління
ТЕМА 3 Функції управління: планування та організація, мотивація та контроль
ТЕМА 4 Принципи та методи менеджменту.
ТЕМА 5 Організаційні структури. Порядок їх побудови
ТЕМА 6 Процес прийняття та реалізації управлінських рішень.
ТЕМА 7 Комунікації в менеджменті. Управління конфліктами та стресами
ТЕМА 8 Конфлікти в організації. Переміни та стреси
ТЕМА 9 Керівництво та лідерство
ТЕМА 10 Світові досвіди управління персоналом
ТЕМА 11 Сутність маркетингу та його концепції
ТЕМА 12 Система і характеристики маркетингу
ТЕМА 13 Ринки та суб’єкти маркетингу
ТЕМА 14 Маркетингова товарна політика
ТЕМА 15 Цінова політика підприємства. Маркетингова політика розподілу
ТЕМА 16 Маркетингова політика комунікацій
ТЕМА 17 Управління маркетингом підприємства
ТЕМА 18 Контроль маркетингової діяльності

ПЕРЕДМОВА

Менеджмент – це сучасна система управління, яка найповніше відповідає функціонуванню соціально-економічних систем в умовах ринкових відносин. Менеджмент – це вид діяльності щодо керівництва людьми в різних організаціях, а також сфера людських знань. Крім того, зміст поняття «менеджмент» можна розглядати як науку та практику управління, організацію управління підприємством хімічної промисловості і як процес прийняття управлінських рішень.

Особливістю управлінської освіти в Україні є те, що перехід до ринку потребує створення системи підготовки кваліфікованих кадрів для роботи в діловому середовищі. Нові соціально-економічні умови господарської діяльності суттєво змінили якісні вимоги до фахівців, які пройшли відповідне навчання та прагнуть займатися управлінською працею в ділових організаціях.

Маркетинг – це діяльність, яка забезпечує надання надійної, достовірної, своєчасної інформації про ринок, структуру та динаміку конкретного попиту, смаки та уподобання покупців (тобто інформацію про зовнішні умови, що впливають на ефективність діяльності; це створення товару, створення товару, набору товарів і послуг (асортименту), які найповніше відповідатимуть вимогам ринку (тобто вимогам споживачів цього ринку); максимальний контроль ринків збуту, вплив на споживача.

У сучасних умовах ефективним засобом стимулювання придбання є реклама.

Реклама – це форма презентації товарів хімічної промисловості, послуг, ідей з метою поліпшення їх просування на ринку.

У процесі навчання люди набувають того, що змінює їхні погляди на навколишній світ, на своє місце і роль у ньому, що дає їм можливість діяти не так, як раніше, завдяки певним новим рисам, яких вони не мали раніше. Навчання розглядається як зміна сприйняття реальності, в якій перебуває людина.

Головним завданням курсу є набуття комплексу знань щодо вибору нових форм і методів управління при створенні цілісної, ефективної та гнучкої системи управління в хімічній галузі в умовах постійно змінюваного середовища.

Під час викладання основ менеджменту та маркетингу і самостійного вивчення студентами матеріалу цього курсу досягаються такі цілі:

навчальна – допомогти студентам опанувати знання наукових основ управління організацією, формувати в них сучасний підхід до розв’язання як технічних, хімічних, так і соціально-економічних проблем, а також набути вмінь і деяких навичок створення умов для творчої та ефективної роботи людей у трудовому колективі;

виховна – розвиток уміння розв’язувати проблеми. У реальному житті найчастіше апріорі не існує правильних відповідей. Людина отримує той результат, якого вона особисто досягла, використовуючи певні способи розв’язання проблеми. Результати будуть для неї кращими, чим повніше вони здатні розв’язувати проблеми. А це досягається завдяки активному навчанню, коли студент є активним творцем знань, рішень, інформації тощо.

Студент повинен знати:

- значення та завдання менеджменту;

- особливості застосування методів менеджменту в ринкових відносинах;

- складові організаційної структури підприємства;

- суть головного принципу менеджменту та його стратегії, принципи побудови системи винагород та стягнень;

- шляхи вдосконалення керівництва колективом;

- умови, закономірності та етапи прийняття рішень;

- причини виникнення та етапи розвитку конфліктів;

- місце маркетингу в структурі управління та функціонування підприємства, маркетингове середовище, елементи комплексу маркетингу.

Студент повинен уміти:

- розв’язувати задачі менеджменту в умовах конкретної виробничої структури;

- виділяти найраціональніше в менеджменті та застосовувати його для вдосконалення на вітчизняних підприємствах;

- володіти сучасними методиками визначення психологічного клімату в колективі;

- теоретично обґрунтовувати вибір виду організаційної структури управління;

- розробляти систему стимулюючих факторів до ефективної діяльності та вміти накладати стягнення з об’єктивним врахуванням результатів аналізу виробничих ситуацій;

- аналізувати управлінські ситуації і вживати відповідно до них контрольні та регулювальні заходи;

- розв’язувати соціальні проблеми трудового колективу;

- володіти сучасними прийомами і методами керівництва колективом (групою);

- розробляти та приймати оптимальні варіанти рішень;

- аналізувати ринки, маркетингове середовище, оцінювати конкурентоспроможність продукції та конкурентні можливості підприємства, формувати товарну та цінову політику, розробляти ринкову стратегію.

ТЕМА 1 Поняття і суть менеджменту

1 Визначення менеджменту: поняття «менеджмент», «управління», «менеджер», «підприємець». Рівні управління.

2 Еволюція управлінської думки: історичні етапи розвитку менеджменту в світі та в Україні (школи менеджменту). Підходи до менеджменту.

1 Менеджмент ( згідно з Оксфордським словником англійської мови) – це спосіб та манера спілкування з людьми;

- це влада та мистецтво керівництва;

- це вміння організовувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників);

- це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

Управління – це цілеспрямована дія на об’єкт із метою зміни його стану, або поведінки у зв’язку зі зміною певних обставин.

Таким чином, УПРАВЛІННЯ – це процес ув’язки всіх необхідних компонентів для досягнення певного результату, а МЕНЕДЖМЕНТ – це інструмент, система організації праці, яка забезпечує існування такої ув’язки. Менеджмент є складовою частиною управління. Він реалізується лише людьми, керівниками, тоді як управління можливе й за допомогою технічних засобів (роботів, електронних систем, …).

Менеджер – це керівник ринкової орієнтації, який добре орієнтується в ринкових відносинах, тобто хто своєчасно реагує на кон’юнктуру і динаміку попиту та пропозицій, вміло перебудовує виробництво з урахуванням вимог ринку.

Підприємець – це людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; яка регулює процес створення чогось нового, що дає цінність; яка приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність, отримуючи грошовий дохід та особисте задоволення досягнутим.

Вертикальний поділ праці:

На західних підприємствах розрізняють:

- топ-менеджмент – вища ланка керівництва (генеральний директор, члени управління), (для України – директор, президент фірми, підприємства, їхні заступники тощо);

- мідл-менеджмент – середня ланка керівництва (керівники самостійних відділів), (для України – начальник управління, завідувач відділу, декан, начальник цеху та інші категорії працівників);

- ловер-менеджмент – низова ланка керівництва (керівники підвідділів та інших підрозділів), (для України - майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо).

Горизонтальний поділ праці:

Персонал-

НДОКР-

Маркетинг-

Виробництво-

Фінанси

Існує така спеціалізація менеджменту:

- американська школа – затверджує, що менеджер повинен мати спеціальну освіту, окрім основної чи додаткової,

- японська школа – не готує професійних менеджерів. Підготовка відбувається під час отримання досвіду через ланцюг змін посад у різних підрозділах фірми;

- європейська школа – проміжна позиція між двома цими управлінськими культурами. Вони мають школи бізнесу, але управління як вид діяльності не входить у десятку кар’єрних переваг.

2 Практика управління – дуже давня наука. В ІІІ тисячоріччі до н.е. у древній Шумерії записували комерційні справи на глиняних табличках. Висячі сади Вавілона, піраміди Єгипту з’явилися на світ лише внаслідок координованих організованих зусиль. Римська імперія – організація, яка проіснувала сотні років.

Перший вибух інтересу до управління – 1911 р. книга Ф.Тейлора «принципи наукового управління» - початок визнання управління наукою і самостійною галуззю дослідження.

Розрізняють чотири підходи до менеджменту:

1) підхід з позиції виділення різних шкіл;

2) процесний підхід – управління як безупинна серія взаємозалежних управлінських функцій;

3) системний підхід – розглядає організацію як сукупність взаємозалежних елементів;

4) ситуаційний підхід – управління визначається ситуацією/

Процесний підхід:

· планування;

· організація;

· мотивація;

· контроль

Ситуаційний підхід (ймовірний, залежний від випадковості):

- розробка конкретних прийомів для рішення різноманітних ситуацій

Системний підхід (лише відкриті системи):

- вхід (інформація, матеріали, енергія, капітал, трудові ресурси)

- перетворення;

- вихід (продукція, послуга, тощо) – прибуток, соціальна відповідальність, частка ринку, ріст

Школи менеджменту:

Школа наукового управління (1885-1920). Засновник – Ф.Тейлор:

· поділ праці на управлінську та виконавчу;

· усвідомлення важливості стимулювання;

· механічні висновки про менеджмент.

Класична адміністративна школа управління (1920-1950)

Анрі Файоль – «батько» менеджменту, Лінда Урвік, Девід Муні, А.Рейлі.

Мета створення універсальних принципів управління – 14 принципів управління А.Файоля:

- поділ праці, спеціалізація;

- повноваження і відповідальність, де даються повноваження, там виникає відповідальність;

- дисципліна;

- єдиноначальність;

- єдність напрямку;

- підпорядкованість особистих інтересів загальним;

- винагорода персоналу;

- централізація;

- скалярний ланцюг, ієрархія;

- порядок;

- справедливість;

- стабільність робочого місця для персоналу;

- ініціатива;

- корпоративний дух.

Школа людських стосунків (1930-1950)

М.Портер, Ельтон Мейо, А.Маслоу

- Менеджмент – процес виконання робіт за допомогою інших осіб;

- Приділяється велика увага потребам з погляду психології та соціології;

- Розроблено рівні потреб.

Школа науки управління (1950-наші дні)

П.Друкер

Ключові моменти поглядів на менеджмент:

- застосування системного підходу в управлінні (теорія систем);

- застосування ситуаційного підходу в управлінні;

- орієнтація менеджменту на інновації, інтеграцію, інтернаціоналізацію;

- визнання соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і суспільством в цілому.

Розвиток управлінської науки в Україні проходив 7 етапів:

І етап (1917-1921р.р.) - розроблялися форми й методи державною централізованого управління виробництвом, обґрунтовувалися принципи централізму, державного регулювання.

II етап (1921-1928рр) - здійснювалося подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби введення так званого госпрозрахунку як основи економічних методів управління, а також формально вивчалися можливості участі трудящих в управлінні.

ІІІ етап (1929-1945рр) - пов'язаний із організацією індустріальної бази суспільного виробництва й присвячується вдосконаленню структур управління, методів добору та підготовки кадрів, планування й організації виробництва.

IV етап (1946-1965рр) - характеризується пошуком нових форм функціонування та взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної та галузевої систем управління.

V етап (1965-1975рр) - здійснена спроба проведення господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Було показано неефективність реформ, які проводяться в рамках адміністративно-командної системи.

VI етап (1975-1985рр) - підтвердив необхідність зміни економічних відносин, докорінних економічних реформ, проведення яких слід віднести до сьомого етапу.

VII етап (з І985р - по даний час) - початок ринкових реформ, введення моделей госпрозрахунку, кооперативного руху, збільшення економічної свободи.

Період формування національної економіки України й проведення економічних реформ вимагає окремого вивчення. У розвиток управлінської науки суттєвий внесок зробили такі українські вчені, як О. Терлецький, М.Зібер, С. Подолянський, М.Туган-Барановський, М.Драгоманов, І.Вернадський, І. Коропецький та інші.