Надання першої допомоги потерпілим

Якщо людина потрапила в катастрофу, треба передусім звільни­ти потерпілого, винести його з небезпечної зони, вжити потрібних заходів щодо відновлення життєво важливих функцій організму і запобігти ускладненням, що становлять загрозу для життя людини. Крім того, слід подбати про раціональне транспортування потерпіло­го в медичний заклад, де йому буде надано кваліфіковану допомогу.

До прибуття медичних працівників потерпілого найкраще по­класти на спину, підстеливши під нього одяг, чохли тощо, голову

повернути набік. Якщо ушкоджена грудна клітка, переламані ребра і внаслідок того дихання утруднене, потерпілому слід надати на-півсидячого положення, підклавши під спину й голову будь-які речі. Переносити потерпілого до надання першої допомоги можна тільки в разі крайньої потреби. Бажано найневідкладніші заходи (зупинення кровотечі, штучне дихання, накладання транспортних шин і т. ін.) проводити на місці аварії. Роздягати потерпілого слід обережно, не змінюючи положення тіла, і лише тоді, коли одяг утруднює дихання або треба покласти на рану стерильну пов'язку чи зупинити кровотечу. Накладаючи шину на руку чи ногу, одягу не знімають, щоб уникнути зайвої травматизації й переохолоджен­ня потерпілого.

5.7.1. Порушення дихання і серцевої діяльності

У потерпілих часто порушуються дихання й серцева діяльність. Скажімо, при закупорюванні трахеї та бронхів блювотними масами, згустками крові (у разі поранення шиї, обличчя), водою при утоп-ленні не надходить повітря до легень. Крім того, дихання може припинитися, коли людина непритомніє і через розслаблення м'язів у неї западає корінь язика, прикриваючи вхід у гортань; при пору­шенні функції центру дихання внаслідок тяжких черепно-мозко­вих травм, крововиливу в мозок, численних переломів ребер; при ушкодженні легень і плеври. У потерпілого з'являється спочатку блідість, потім синюшність шкірних покривів обличчя. Дихальні рухи прискорюються, стають нерегулярними (іноді рідшають), а че­рез деякий час, якщо не буде надано потрібної допомоги, припиня­ються зовсім.

Насамперед перевіряють порожнину рота і пробують відновити прохідність верхніх дихальних шляхів. Для цього вказівним паль­цем, обмотаним бинтом чи носовою хусточкою, звільняють рот від блювотних мас, слизу, згустків крові, виймають знімні зубні проте­зи. Коли запав язик, голову потерпілого слід повернути набік і підтри­мати щелепу.

Коли ж потерпілий не дихає, треба перевірити, чи не припинила­ся в нього серцева діяльність, і негайно розпочати штучне дихання. Для цього його кладуть спиною на жорстку поверхню (на підлогу автомашини, на дорогу), підмостивши під лопатки зроблений з одя­гу валик. Потерпілого розгинають і закидають його голову назад

так, щоб максимально відвести підборіддя від грудної клітки, розсті­бають комір і пояс, що утруднюють дихання.

Найефективнішим способом штучного дихання є вдування по­вітря в ніс або рот потерпілого. Такий спосіб називають "рот до рота" або "рот до носа". У ніс вдувають повітря тоді, коли у хворого ушкоджені губи, нижня або верхня щелепа.

Штучне дихання способом "рот до рота" роблять так. Той, хто подає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого, краще з пра­вого боку, і кладе ліву руку на його лоб, затискуючи пальцями йому ніс; прикривши рот потерпілого марлею або носовою хусточкою, робить глибокий вдих, а потім, притиснувшись ротом до рота потер­пілого, вдуває в нього повітря, роблячи енергійний видих (рис. 5.13). Внаслідок такого вдування, що замінює вдих, повітря надходить у легені потерпілого. Згодом завдяки еластичності легеневої ткани­ни і грудної клітки настає пасивний видих. При цьому рот потерпі­лого має бути відкритий. Вдувати повітря слід ритмічно, з однако­вим інтервалом, 15—20 разів на хвилину.

Так само роблять штучне дихання способом "рот до носа", тільки повітря вдувають через ніс, а рот потерпілого закривають. Ефективність штучного дихання підвищується, коли застосовувати спеціальні S-подібні повітроводи, які забезпечують прохідність верхніх дихаль­них шляхів.

Штучне дихання слід виконувати доти, доки у потерпілого не відновиться самостійне ритмічне дихання. Якщо штучне дихання розпочинають робити своєчасно і проводять його правильно, то са­мостійне дихання відновлюється через 1—2 хвилини. Однак часом штучне дихання потрібно проводити 1—1,5 години, принаймні доти, доки на місце аварії не прибудуть медичні працівники.

Зауважимо, що робити штучне дихання нелегко. Той, хто надає допомогу, особливо при надто енергійному вдуванні повітря, може навіть відчути запаморочення, слабкість і знепритомніти. Тому ба­жано, щоб приблизно через кожні 60 с особи, які виконують штучне дихання, змінювали одна одну. Це підвищить ефективність допомо­ги потерпілому.

Інколи при тяжких ушкодженнях припиняється дихання і сер­цева діяльність. Тоді у потерпілого настає так звана клінічна смерть. У нього не прощупується пульсація сонної артерії на шиї, не прослу-ховується серцебиття, припиняється дихання, зіниці розширюються, шкірні покриви й слизові оболонки губ синюшні. Через 5—6 хви-

лин після настання клінічної смерті відбуваються необоротні зміни в нервових клітинах центрів головного мозку, що керують життєво важливими функціями організму. Внаслідок того настає біологіч­на смерть. З клінічної смерті потерпілого можуть вивести лише негайні (не пізніш як через 4—5 хв після її настання) й енергійні заходи, спрямовані на відновлення серцевої діяльності та дихання. З цією метою роблять штучне дихання і непрямий (закритий) ма­саж серця.

Роблячи непрямий масаж серця (рис. 5.14), потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню (шосе, дорога і т. ін.). Той, хто надає допомогу, стає на коліна збоку (краще справа) біля потерпілого і, поклавши кисті рук одну на другу в нижній частині груднини, ро­бить енергійний поштовх, натискуючи на груднину так, щоб вона зміщувалася приблизно на 4—5 см у напрямі до хребта. При цьому стискується серце між грудниною і хребтом, кров із порожнини сер­ця виштовхується в кровоносні судини. Оскільки стінка грудної клітки еластична, то вона повертається у вихідне положення, а по­рожнини серця наповнюються кров'ю. Поштовхи слід робити рит­мічно, близько 60 разів на хвилину.

Дітям, особливо молодшого віку, непрямий масаж серця можна робити однією рукою або навіть двома пальцями, але частоту по­штовхів треба збільшити до 100—120 разів на хвилину.

Рис. 5.13. Штучне дихання Рис. 5.14. Непрямий масаж способом "рот до рота" серця і штучне дихання способом "рот до рота"

У разі потреби непрямий масаж серця поєднують із штучним диханням. Щоправда, це потребує чималих зусиль. Тому бажано, щоб потерпілим у стані клінічної смерті допомогу надавало двоє: один робить непрямий масаж серця, другий — штучне дихання. Після кожного вдування повітря в легені потерпілого чотири рази натиску-

ють на груднину. Під час вдування повітря не можна стискувати грудну клітку.

Непрямий масаж серця і штучне дихання звичайно може робити й одна людина. У такому разі після кожного вдування повітря в рот або в ніс натискують чотири рази на груднину.

Показником ефективності непрямого масажу серця і штучного дихання є порожевіння шкірних покривів, звуження зіниць, поява на великих артеріях (стегновій, сонній) пульсових поштовхів син­хронно натискуванню на груднину і, нарешті, відновлення самостійно­го дихання й серцебиття. Непрямий масаж серця і штучне дихання слід проводити до відновлення серцевої діяльності й дихання. Коли вони не дають ефекту, то їх припиняють тільки після огляду потер­пілого медичним працівником.

Нерідко у потерпілих при тяжких і численних ушкодженнях виникає травматичний шок, який становить загрозу для життя і потребує невідкладних заходів, щоб підтримати дуже пригнічені найважливіші функції організму. Травматичний шок звичайно на­стає безпосередньо після ушкодження і є складним комплексом змін, у походженні яких основну роль відіграють надмірні больові по­дразнення, втрата великої кількості крові, порушення функцій нер­вової системи, дихання, ендокринних залоз тощо.

Травматичний шок може розвинутися і через деякий час після ушкодження внаслідок виснаження захисних реакцій організму. Це буває звичайно тоді, коли потерпілому не подали своєчасно пер­шої допомоги або коли він одержав додаткову травму під час не­вмілого перенесення чи перевезення його непристосованим транс­портом.

Шок найчастіше виникає при великих ранах, що супроводяться значною втратою крові, при переломах кісток таза, гомілки, стегна, особливо відкритих, ушкодженнях черепа, грудної клітки і живота, ускладнених розривом внутрішніх органів і кровотечею, а також при великих опіках тощо.

Дуже важливо своєчасно розпізнати травматичний шок. Тому треба знати його основні ознаки. Дехто відразу ж після травми стає неспокійним, збудженим, голосно стогне, скаржиться на сильний біль. При цьому загальний стан хворого може бути задовільним. Збу­дження триває недовго і нерідко лишається непоміченим.

Частіше потерпілі, у яких розвинувся травматичний шок, при­гнічені, не звертають уваги на людей, які оточують їх, малорухливі,

на запитання відповідають дуже тихо. Шкірні покриви в них бліді, іноді вкриті липким потом, риси обличчя загострені, кінцівки на дотик холодні. Незважаючи на тяжкий загальний стан, свідомість, як правило, не затьмарена. Дихання швидке, поверхневе, пульс при­скорюється й слабне внаслідок порушення серцевої діяльності й зниження кров'яного тиску. Якщо хворому не надати допомоги, то він досить швидко може вмерти.

Через те потерпілому при травматичному шокові потрібно тер­міново зупинити кровотечу, в разі потреби накласти шину, стериль­ну пов'язку на рану або обпечену ділянку тіла. Потерпілого треба зручно покласти, не піднімаючи високо голови, якомога тепліше вкри­ти. Якщо немає підозри на ушкодження органів черевної порожни­ни, хворому можна дати випити трохи теплого чаю або кави.

Внаслідок недостатнього кровопостачання головного мозку по­терпілий часом раптово непритомніє, при цьому він блідне, на об­личчі в нього виступає піт. Дихання поверхневе, сповільнене, пульс — швидкий, важко прощупується. Іноді настає запаморочення, слабкість, шум у вухах. У хворого темніє в очах, йому бракує повітря.

Причинами непритомності бувають нервово-психічні потрясіння (страх, переляк тощо), гострий біль внаслідок травми. Хоча непри­томність триває недовго, але слід вжити невідкладних заходів для поліпшення кровопостачання головного мозку. Для цього потерпі­лого кладуть так, щоб голова була опущена, а ноги трохи підняті догори, розстібають комір і пояс, що утруднюють дихання. Обличчя хворого збризкують холодною водою, дають йому понюхати ватний тампон або шматочок марлі, змочений нашатирним спиртом. Крім того, вживають заходів для зупинення кровотечі, накладають шини і пов'язки. Коли потерпілий довго не приходить до пам'яті чи зно­ву непритомніє і стан його погіршується, можна гадати, що маємо справу з ушкодженням черепа або органів черевної порожнини, які супроводяться внутрішньою кровотечею.

5.7.2. Утоплення

Усім людям важливо знати прийоми надання першої допомоги утопаючим. Якщо в потерпілого, якого витягли з води, свідомість не затьмарена, зберігається дихання й серцебиття, то передусім треба зупинити кровотечу з рани, накласти стерильну пов'язку, а при пе­реломі кінцівок — іммобілізуючу пов'язку. В потерпілого, який

наковтався води, бажано викликати блювання (подразненням коре­ня язика і задньої стінки глотки). За можливості потерпілого по­трібно звільнити від мокрого одягу, після того витерти його, пере­одягнути в сухе, закутати ковдрою.

Коли врятований з води не виявляє ознак життя, то слід пальцем, обмотаним носовою хусточкою або марлею, очистити порожнину рота й глотки від піску та бруду, розстебнути комір і пояс. Потім спробувати видалити воду з дихальних шляхів і шлунка. Для цього той, хто надає допомогу, кладе потерпілого грудьми на зігнуту в коліні ногу так, щоб голова його була спущена вниз, а потім кілька разів натискає на нижню частину спини (рис. 5.15).

Після того потерпілого кладуть на землю спиною і розпочина­ють штучне дихання способом "рот до рота" або "рот до носа", а також непрямий масаж серця, виконуючи їх до відновлення само­стійного дихання й серцевої діяльності.

Якщо ці функції організму не вдається відновити, масаж і штуч­не дихання роблять аж до прибуття медичних працівників.