Соціально-природничі небезпеки

Алкоголізм — захворювання, що виникає внаслідок систематич­ного вживання алкогольних напоїв, характеризується патологічним потягом до них і поступовим зниженням психічної діяльності (ал­когольною деградацією). Алкоголізм як захворювання (хронічне) характеризується прогресуючими психічними і фізіологічними пе­ретвореннями: хворі стають безсилими, малоініціативними, в них зникає інтерес до життя, руйнується міцний сон, поступово настає спад психічної діяльності, виникають захворювання шлунково-киш­кового тракту — гастрит, коліт, цироз печінки; настає розлад серце­во-судинної системи, нирок, статева слабкість та інше.

Алкоголізм є ґрунтом, на якому можуть розвиватися гострі алко­гольні психози. Алкоголізм у своїй більшості є результатом побу­тового п'янства, впливу конкретного мікросоціального середовища в поєднанні з відповідними особливостями особистості.

Бродяжництво — результат втрати постійного місця помеш­кання внаслідок змін у соціальному статусі з побутових чи інших причин.

Проституція — (з лат. — віддавання, збезчещення, осквернен­ня) — продаж жінкою свого тіла для статевих відносин з метою отримання засобів для існування. Чинне законодавство передбачає переслідування за заняття проституцією, утягнення в неї малолітніх та звідництво.

Тютюнопаління, нікотинізм — один з найбільш поширених видів побутової наркоманії. Охоплює сотні мільйонів людей на пла­неті. В світі палять в середньому половина чоловіків та чверть жінок. Дим тютюну, яким дихає курець, містить нікотин, окис вуглецю, піри­дин, оцтову, мурашину, масляну і синильну кислоти. Найбільш не­безпечним є нікотин, пара якого проникає у верхні дихальні шляхи і легені, а також заковтуються разом зі слиною в шлунок, через що у курців виникає хронічне захворювання гортані та глотки, бронхіт, туберкульоз легенів, рак легенів, рак ротової порожнини і інше. Під час вдихання диму тютюну ушкоджуються емаль зубів, у зв'язку з цим може виникати карієс, стоматити та інше. Під впливом хроніч­них дій нікотину на вегетативну нервову систему виникають за­гальні вегетативні розлади, підвищується шлункова секреція, кис­лотність шлункового соку, розвиваються гастрити, захворюваність на виразку та ін. В зв'язку з судинозвужувальною дією нікотину у курців можуть виникати трофічні зміни в судинах, ендартеріїт об­літеруючий. Великої шкоди паління завдає жінкам. Воно усклад­нює протікання вагітності, погано впливає на розвиток плоду, при­зводить до його викиду та іншого. Як свідчить статистика, курці віком 40—49 років помирають у три рази частіше, ніж ті, хто не палить. Паління небезпечне не тільки для курців, а й для оточую­чих їх людей, що знаходяться з ними в одному приміщенні.

Наркоманія — захворювання, яке виникло через зловживання наркотиками і речовинами, що мають наркотичну дію. Обумовлюєть­ся наркоманія здатністю наркотиків викликати стан ейфорії. Хід захворювання хронічний. Відомо два шляхи розвитку наркоманії. Перший — зловживання наркотиків через неосвіченість (найчасті­ше це буває під час неправильного вживання призначених лікарем наркотиків, а також тоді, коли хворий не витримує біль, відсутність сну та інших тяжких симптомів захворювання і збільшує частоту прийому та дозу наркотиків). Другий шлях — усвідомлене вживан­ня наркотиків з метою наркотичного сп'яніння. До такого шляху, як правило, здатні емоційно нестійкі, психічно незрілі, з обмеженим колом інтересів, егоїстичні особистості. Самоконтроль збуджень у

таких осіб відсутній, тому наркоманія розвивається швидко і супро­воджується поглинанням великих доз наркотиків. Хід хвороби в таких випадках дуже тяжкий і закінчується, як правило, катастро­фічно. Наркоманія веде до грубого порушення життєдіяльності організму і соціальної деградації особистості. Наркоманія губить життя не тільки хворих, але і їх родини.

Алкоголізм і тютюнокуріння називають побутовою наркоманією.

До основних соціальних небезпек також відносяться ті, що ви­кликані незадовільним матеріальним станом, умовами праці і про­живання.

Також до соціально-природничих небезпек належить поширен­ня захворювань на СНІД. Вірус імунного дефіциту людини (ВІЛ) відкрито в 1983—1988 pp. Дія цієї хвороби заснована на повному "роззброєнні" людини, позбавляє її природного імунітету і дає змогу вбити іншим бацилам і вірусам.

Цим захворюванням за даними ООН (1994 p.) хворіє у світі близь­ко 16 млн осіб. Ця епідемія поширюється у всіх країнах світу. Най­швидше СНІД поширюється в Індії, Китаї, Японії, Малайзії. У США кожні 12—14 с хтось уражується СНІДом. У світі щодня інфікуєть­ся близько 5 тис. осіб. В Африці в найближчі роки чверть сільсько­господарських робітників вимре від СНІДу.

Головними причинами ураження є стан людини, низький рівень підготовки медичного персоналу (недостатня стерильність під час переливання крові, щеплень, гінекологічних, стоматологічних та інших операцій), а також загальне невігластво. Жахливо те, що з 1991 р. 80 % уражених СНІДом не належать до "груп ризику" (нарко­мани, гомосексуалісти, алкоголіки).

4.3.2. Соціально-техногенні небезпеки

На цей час в Україні загострилася і стає все більш актуальною проблема професійної захворюваності. З 1989 по 1994 pp. кількість щорічно виявлених випадків профзахворювань збільшилась майже в 6 разів (з 2850 до 15 428), а потім почала зменшуватись: до 9016 — в 1995 p., 2558 — в 1997 р. і 2874 — у 1998 р. Таке становище пов'я­зано як зі зменшенням потоку пенсіонерів, що звертаються за "про­фесійним діагнозом", так і зі станом виявленої профпатології, але ні в якому разі не з поліпшенням умов праці [33].

Аналіз професійного травматизму наведено в розд. 1.4.

Умови праці і життя формують специфічний психофізіологіч­ний стан населення. В умовах кризових ситуацій в окремих вер­ствах населення можливі виникнення психічних відхилень та за­хворювань. У зв'язку з тим, що кожна людина реагує на події вихо­дячи з свого стану здоров'я, розуміння і уявлення сьогодення, то її реагування і дії можуть відхилятися від відповідної реакції бага­тьох членів суспільства. Загострення ситуації може формуватися впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та соціальними технічними засобами.

Професійні хвороби є наслідком патологічного впливу на пра­цівників певних факторів шкідливого виробництва. Нозологічні фор­ми їх визначені затвердженим "Списком професійних захворювань". До нього входять 27 груп хвороб і окремі захворювання (отруєння, пневмоконіоз, бериліоз, хронічний пиловий і хронічний токсичний бронхіт, пневмосклероз, емфізема легенів, бронхіальна астма, інфек­ційні та паразитарні хвороби, гостре і хронічне перегрівання, тепло­вий удар, судорожні стани, кесонна хвороба, облітеруючий ендар­теріїт, тромбофлебіт, варикозне розширення вен, вібраційна хвороба, кохлеарний неврит, бурсит, шийні і попереково-крижові радикуло-патії, в тому числі радикуліти, новоутвори, писальний спазм, захво­рювання м'язів, зв'язок і суглобів, захворювання шкіри, променева хвороба, захворювання, спричинені іонізуючим випромінюванням, катаракта, електроофтальмія, кон'юктивіт, психоневроз та ін.). Спи­сок має перелік професій, у яких ця хвороба трапляється, а також виробництв і шкідливих факторів, які спричиняють професійні за­хворювання.

Усі виявлені випадки професійних захворювань реєструються в санітарно-епідеміологічних установах.

В основу сучасних класифікацій професійних хвороб покладено етіологічний принцип.

1. Професійні хвороби, зумовлені впливом фізичних виробни­чих факторів.

2. Хвороби, спричинені впливом хімічних виробничих факторів.

3. Хвороби, зумовлені нераціональною організацією праці, нервово-емоційним і фізичним навантаженням, монотонною працею та ін.

4. Хвороби, зумовлені дією біологічних виробничих факторів.

4.4. НЕБЕЗПЕКИ В СУЧАСНОМУ

УРБАНІЗОВАНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

4.4.1. Основні небезпеки в урбанізованому середовищі

Нині спостерігається стійке зростання кількості людей, що про­живають в містах. Загальна площа урбанізованого простору земної кулі становила в 1980 р. 4,69 млн км². Очікується, що 2070 р. вона досягне 19 млн км² — 12 % всього і більше 20 % життєпридатної території суші. До 2030 р. переважним місцем проживання людей будуть селища міського типу. Економічні витрати в урбанізовано­му суспільстві від захворювань (стресу, шуму, забруднень та іншого) в деяких розвинених країнах дорівнює втратам, що заподіяні страй­ками робітників.

Збільшення площі урбанізованого середовища сприяє знищенню природного середовища за рахунок зрубування лісів та інших на­саджень, зміни умов життя і, як результат, явищ підвищеної захво­рюваності мешканців нових районів.

Гострота соціального розвитку міст за своїм характером в Україні має свої особливості. Відсутня тенденція зростання чи утворення малих міст. Тенденція розвитку суспільства знаменує перехід від старого типу розселення — невеличке місто, село — до нових агло­мерацій — київська, харківська, донецька, львівська, які ставлять нові соціальні проблеми, викликані проживанням величезної чи­сельності населення на обмеженій території. Саме функціонування міст має загальні і специфічні проблеми.

Урбанізація проходить на фоні специфічної поведінки населен­ня — його міграції. Міграція населення — складний суспільний процес, пов'язаний з переміщенням населення в регіони зі стабіль­ним соціально-економічним становищем. Міграції населення віді­грали важливу роль в історії людства. Люди змінюють звичайні для них місця проживання через ряд обставин, що змушують їх переселятися в інші міста, регіони, країни. Це, по-перше, виштовху­вання, пов'язане із серйозними соціальними потрясіннями, конфлік­тами та іншими економічними кризами, стихійними лихами та ін. По-друге, притягання — сукупність привабливих рис або умов для проживання в інших містах (в регіонах, де високі заробітки, де мож­на зайняти високий соціальний статус та ін.). Відмінні умови жит­тя можуть створювати штучно в процесі виникнення потоків емі­грантів, під час притягання робочої сили і кваліфікованих кадрів в

певні регіони, де їх не вистачає. По-третє, шляхи міграції — це характеристики безпосереднього пересування мігрантів з одного гео­графічного місця в інше (доступність міграції, відсутність бар'єрів для міграції тощо). З міграцією населення зв'язані процеси засе­лення, господарського освоєння і змішування рас, мов і народів.

Зростання населення.внаслідок визначених міграційних проце­сів викликає інші соціальні процеси в суспільстві. В умовах нор­мальної адаптації нового населення загальні риси суспільства зали­шаються незмінними. Але в умовах, коли більшість нового насе­лення не адаптується у великих конгломераціях, то з'являються передумови виникнення негативних відповідних наслідків у су­спільстві.

З іншого боку, збільшення населення великих конгломерацій веде до перевантаження структури обслуговування, систем постачання найнеобхіднішої продукції та енергетичних ресурсів життєдіяль­ності. Одночасно з розвитком конгломерацій збільшується їх нега­тивний тиск на біосферу. Кожне велике місто становить штучне середовище антропогенного походження. Це середовище — досить складна екологічна система зі своїми специфічними умовами, створе­ними співвідношенням природних факторів середовища та техніч­них особливостей виробництв.

Характерними наслідками дії згаданих вище негативних фак­торів є ураження здоров'я населення, внаслідок чого виникають за­хворювання ендокринної системи, інфекційні, крові, органів дихан­ня, туберкульоз, педикульоз та інші.

Збільшився рівень дорожньо-транспортного травматизму, аварій в побуті (пожеж, вибухів та ін.). Найбільш поширеною причиною вибухів у побуті є низька культура у використанні газових приладів (особливо в умовах користування, коли споживачі знаходяться в нетверезому стані). З такої ж причини збільшується кількість ви­падків пожеж у помешканнях.

4.4.2. Вимоги до стану місць помешкання населення