Аудиторський контроль

Професійний незалежний фінансовий контроль виник у Англії на початку XIX століття. В умовах формування в Україні рин­кової економіки, з розвитком підприємництва, поширенням приватної власності, становленням ринку капіталу виникає по­треба створення системи незалежного й професійного фінансо­вого контролю. Основне завдання аудиторського контролю — отримання об'єктивної інформації про фінансовий стан суб'єкта, який перевіряють, відповідність його господарської діяльності чинному законодавству. В існуванні такого виду контролю за­цікавлені як держава, так і підприємці, він дозволяє сполучати їхні інтереси без додаткового навантаження на бюджет. Але слід відзначити, що аудит у жодному разі не замінює держав­ний фінансовий контроль.

Аудиторську діяльність в Україні врегульовано Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року¹. Законодавець ототожнює поняття «аудит» і «аудиторська перевірка», закріплюючи аудит як перевірку публічної бух­галтерської звітності, обліку, первинних документів і іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення вірогідності їхньої звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству й

Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 23. - Ст. 243.

Глава 4

Фінансовий контроль

встановленим нормативам (ст. 4 Закону України «Про ауди­торську діяльність»).

Аудит в Україні здійснюють як фізичні особи (аудитори), так і юридичні особи (аудиторські фірми). Громадянин України може стати аудитором (від лат. auditor — слухач) за умови на­явності кваліфікаційного сертифіката на право заняття аудиторсь­кою діяльністю на території України й отримання на його основі ліцензії. Аудиторам заборонено безпосередньо займатися торго­вою, посередницькою та виробничою діяльністю, ними не мо­жуть бути особи, що мають судимість за корисливі злочини.

Аудиторською фірмою може бути організація, незалежно від форми власності, що має ліцензію на право здійснення ауди­торської діяльності на території України й займається виключ­но наданням аудиторських послуг. Аудиторській фірмі дозво­лено здійснювати аудиторську діяльність за умови, що в ній працює хоча 6 один аудитор. Керівником її може бути тільки

аудитор.

З метою забезпечення незалежності аудита, законом забо­ронено займатися наданням аудиторських послуг органам дер­жавної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, що ма­ють державно-владні повноваження.

Під час проведення перевірки аудитори (аудиторські фірми) мають право:

— самостійно встановлювати форми й методи аудита на ос­
нові чинного законодавства, наявних норм і стандартів, умов
договору з замовником, професійних знань і досвіду;

— отримувати необхідні документи щодо предмета перевірки,
які знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб;

— отримувати потрібні пояснення в письмовій або усній формі
від керівництва й працівників замовника;

— перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати
від керівництва господарюючого суб'єкта проведення конт­-
рольних оглядів, вимірів виконаних робіт, визначення якості
продукції, щодо яких проводять перевірку документів;

— залучати на договірних умовах до участі в перевірці
фахівців різного профілю.

Під час здійснення професійної діяльності на аудитора (ауди­торську фірму) покладено такі обов'язки:

— належним чином надавати аудиторські послуги, здійсню­-
вати перевірку;

— повідомляти власникам, замовникам про виявлені під час
аудита недоліки ведення бухгалтерського обліку й звітності;

— зберігати в таємниці інформацію, отриману під час про­
ведення аудита (послуг), не використовувати її у власних інте­-
ресах або інтересах третіх осіб;

— нести відповідальність за порушення умов договору;

— обмежувати свою діяльність наданням аудиторських пос­-
луг і роботами, що безпосередньо їх стосуються.

Аудиторська перевірка може бути добровільною (ініціатив­ною, проведеною за рішенням самого господарюючого суб'єкта) та обов'язковою.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» проведення аудиторської перевірки є обов'язко­вим для:

1) підтвердження вірогідності й повноти річного балансу та
звітності комерційних банків, фондів, бірж, інших господарю­
ючих суб'єктів, незалежно від форм власності й виду діяль­-
ності, звітність яких офіційно публікують, за винятком уста­-
нов і організацій, що цілком утримуються за рахунок держ­-
бюджету й не займаються підприємницькою діяльністю. Якщо
розмір річного господарського обороту менший ніж 250 неопо­-
датковуваних мінімумів, аудит проводять один раз на три роки;

2) перевірки фінансового положення засновників комерцій­-
них банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонер­-
них і довірчих товариств, холдингових компаній, інвестицій­-
них фондів та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів;

4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних май­-
нових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах
форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або
банкрутом.

Однак, у будь-якому випадку, аудит проводять на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) й замовни­ком. Господарюючі суб'єкти, для яких законодавством вста­новлено обов'язкове проведення аудита, зобов'язані до 1 груд­ня поточного року повідомити відповідні податкові інспекції