Підстави відповідальності за порушення фінансового законодавства

В юридичній науці загальноприйнятим є підхід до визнання правопорушення підставою юридичної відповідальності. Наприк­лад, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою сус­пільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, перед­баченого цим Кодексом. Підставою адміністративної відпові­дальності є адміністративне правопорушення (проступок), по­няття якого сформульовано в ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Таким чином, для кожного виду юридичної відповідальності головним, системоутворюю­чим елементом виступає саме поняття відповідного правопору­шення.

Чинне законодавство України містить поняття фінансового правопорушення. Його сформульовано в п. 1.5.3 Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовтня 1997 р. № 12¹ «фінансове правопорушення — дія або бездіяльність органівдержавної влади, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання всіх форм власності, об'єднань громадян, посадовихосіб, громадян України та іноземних громадян, наслідком яких стало невиконання фінансово-правових норм». Якщовикористовувати такий підхід, то констатувати наявність фінансового правопорушення слід у випадку порушення фінан-сово-правових норм.

Яскраво виражена інституалізація фінансового права й фінансового законодавства має наслідком кодифікацію відповідних блоків законодавства та прийняття Бюджетного й Податкового кодексів. У кожному з цих кодифікованих актів законодавець намагається закріпити основні положення щодо відповідальності вчинення відповідних правопорушень. Саме в окремих статтях кодексів законодавець формулює поняття бюджетних чи податкових правопорушень. Відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнають

Недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим

1 Офіційний вісник України. - 1997. - № 44. - Ст. 266.

Глава 5

Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про його виконання. В Податковому кодексі Російської Федерації (ст. 106) податковим правопорушенням визнають винно вчинене протиправне (тобто те, що порушує законодавство про податки й збори) діяння (дію або без­діяльність) платника податків, податкового агента та інших осіб, за які цим Кодексом установлено відповідальність.

Порушенню фінансового законодавства притаманні обов'яз­кові ознаки: 1) антисоціальний характер, що знаходить прояв у суспільній небезпечності (якщо правопорушення є злочином, передбаченим Кримінальним кодексом) або суспільній шкідли­вості; 2) протиправність; 3) винність; 4) караність.

Антисоціальний характер є матеріальною ознакою порушень фінансового законодавства. Діяння, що порушують норми фінан­сового права, чинять шкоду нормальному здійсненню фінансо­вої діяльності держави та місцевого самоврядування.

Протиправність вказує на передбаченість конкретного діян­ня в актах фінансового законодавства. Протиправність слід розглядати, як юридичну оцінку антисоціального характеру діяння з боку законодавця, що закріплена в нормах фінансово­го права. На наш погляд, положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Консти­туції України щодо визначення виключно законами засад окре­мих видів юридичної відповідальності слід поширити також і на засади відповідальності за порушення фінансового законо­давства.

Винність як ознака правопорушення вказує на наявність суб'єктивного зв'язку між протиправним діянням і його наслідка­ми та особою, яка вчинила таку дію або бездіяльність у формі умислу або необережності.

Караність є ознакою, яку логічно зумовлено антисоціаль­ним характером правопорушення, негативною оцінкою з боку суспільства та безпосередньо випливає з його протиправності.

Теоретичне дослідження правової природи порушень фінан­сового законодавства, а також безпосередньо практичні потре­би застосування відповідальності за їхнє вчинення вимагають законодавчого закріплення конститутивних (об'єктивних і суб'єк­тивних) ознак цих правопорушень. Сукупність передбачених

Відповідальність за порушення фінансового законодавства_____ 85

законом юридичних ознак, які визначають вчинене діяння пра­вопорушенням, охоплено таким теоретичним поняттям, як склад правопорушення. Склад правопорушення включає наступні елементи: 1) об'єкт правопорушення; 2) об'єктивна сторона пра­вопорушення; 3) суб'єкт правопорушення; 4) суб'єктивна сто­рона правопорушення.

Теоретично обґрунтованим підходом під час визначення об'єкта правопорушення є його диференціація на загальний, родовий і безпосередній. Загальним об'єктом фінансових правопору­шень є врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини в сфері фінансової діяльності держави, тобто в про­цесі формування, розподілу й використання грошових коштів бюджетів і державних цільових фондів. Слід відзначити, що ці відносини є публічно-правовими, врегульованими імпера­тивними фінансово-правовими нормами. Саме тому методоло­гічно неправильно асимілювати різні за своєю правовою при­родою суспільні відносини, що має місце при визначенні тер­міну «законодавство з фінансових питань» у п. 1.5.1 Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами держав­ної контрольно-ревізійної служби в Україні як «сукупності чинних на будь-який момент контрольного періоду законів та інших нормативно-правових актів держави, якими регулюються процеси утворення, розподілу та використання фінансових ре­сурсів держави, а також грошові, кредитні й товарообмінні відносини».

Для того, щоб правильно визначити родовий об'єкт фінан­сових правопорушень слід виходити із системи фінансового права як об'єктивно існуючої сукупності фінансово-правових інститутів, які об'єднують норми, що регулюють відносно відок­ремлені групи специфічних фінансових відносин. Цей принцип покладено в основу законодавчого відокремлення певних видів фінансових правопорушень (порушення бюджетного, податко­вого, валютного законодавства тощо).

Безпосереднім об'єктом фінансових правопорушень висту­пають конкретні відносини, на які посягає правопорушник. Прикладами таких об'єктів слід вважати механізм бюджетного планування, порядок цільового використання бюджетних коштів, вимоги щодо ведення бухгалтерського обліку й складання

Глава 5

Відповідальність за порушення фінансового законодавства

звітності про виконання бюджетів; стосовно порушень податко­вого законодавства — встановлено порядок ведення податково­го обліку, правильність нарахування та своєчасність внесення до бюджетів сум податків і зборів або порядок здійснення опе­рацій з активами, які перебувають у податковій заставі.

Об'єктивна сторона фінансового правопорушення характе­ризує його зовнішній прояв. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є діяння в формі дії (активної поведінки) або бездіяль­ності (пасивної поведінки). Закріплення об'єктивної сторони правопорушення є практичною реалізацією його протиправності. Діяння завжди описується законодавцем у диспозиції фінансо­во-правової норми або безпосередньо випливає з її змісту. Зок­рема, об'єктивна сторона бюджетного правопорушення, перед­баченого ст. 119 Бюджетного кодексу України, полягає в не­цільовому використанні бюджетних коштів, тобто витрачанні їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, вста­новленим законом про Державний бюджет України чи рішен­ням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. В окремих випадках законодавець деталізує об'єк­тивну сторону правопорушень шляхом закріплення її факуль­тативних ознак, пов'язуючи з цим міру відповідальності: відпо­відно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок пога­шення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розмір штрафу за порушен­ня строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання залежить від тривалості затримки такої сплати платником по­датків.

Основною ознакою об'єктивної сторони значної кількості порушень фінансового законодавства є протиправна без­діяльність. Це зумовлено тим, що зобов'язані суб'єкти фінан­сових правовідносин не виконують власні обов'язки. Наприк­лад, змістом податкового обов'язку в широкому сенсі є обов'я­зок платника податків вести податковий облік, своєчасно й у повному обсязі сплачувати податки та збори (обов'язкові пла­тежі), а також подавати до податкового органу податкову звітність. Тому в разі неподання податкової декларації у стро­ки, визначені законодавством, платник податків сплачує штраф (п. 17.1.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зо­бов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами»). Бездіяльність, що полягає в невиконанні резидентами вимог щодо порядку й строків декларування ва­лютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, передбачених ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного кон­тролю» тягне за собою накладення штрафу згідно з Положен­ням про валютний контроль, затвердженим постановою Прав­ління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. № 49 ¹.