Види фінансового контролю

Фінансовий контроль відрізняється своїм різноманіттям. Здійснення його належить до компетенції широкого кола конт­ролюючих органів. У теорії фінансового права склалися різні критерії, різні підстави класифікації фінансового контролю. За

Глава 4

основу виділення конкретних його видів здебільшого прийма­ють: суб'єктний склад контролюючих органів, специфіку об'єкта фінансового контролю, час його проведення.

Аналізуючи викладені фактори, фінансовий контроль мож­на класифікувати залежно від:

1. Часу проведення:

а) попередній;

б) поточний (оперативний);

в) наступний.

Попередній фінансовий контроль передує здійсненню фінан­сово-господарських операцій. Його здійснюють на стадії скла­дання, розгляду й затвердження проектів бюджетів, кошторисів, планів, договорів. Основна мета цього виду контролю — попе­редження порушень фінансового законодавства. Разом з тим діяльність органів фінансового контролю націлено на своєчас­не попередження незаконного й нераціонального використання коштів. Належне використання попереднього фінансового кон­тролю дозволяє досягти максимально позитивного ефекту, уник­нути порушень фінансової дисципліни.

Поточний фінансовий контроль проводять в короткі відрізки часу, безпосередньо в процесі здійснення господарських і фінан­сових операцій. Цей контроль можна ще назвати оперативним у силу його гнучкості й своєчасності. Найчастіше його здійсню­ють щодня, постійно. Широке використання розглянутого виду контролю дозволяє знайти помилки й зловживання, допущені як на стадії попереднього контролю, так і безпосередньо в ході здійснення фінансово-господарської операції. Слід зазначити, що, як правило, попередній і поточний контроль не носять реп­ресивного характеру.

Наступний фінансовий контроль здійснюють після завер­шення конкретної фінансово-господарської операції чи після закінчення певного звітного періоду (наприклад, фінансового року). Цей контроль можна характеризувати як своєрідний ос­танній «рубіж», перешкоду на шляху порушень. Він дозволяє знайти недогляди, допущені під час попереднього й поточного контролю, і здебільшого відрізняється поглибленим і всеосяж­ним підходом до вивчення фінансово-господарської діяльності контрольованого суб'єкта, комплексним характером. До основ­них напрямів наступного контролю можна віднести: аналіз ви-

конання планів і бюджетів; перевірку кошторисів, звітів і ба­лансів; вивчення на предмет законності рішень органів управ­ління щодо суб'єкта, якого перевіряють; виявлення випадків несхоронності майна; визначення шляхів попередження пору-шень фінансової дисципліни й заходів для їх усунення.

2. Суб'єкта, що здійснює контроль:

а) державний;

б) муніципальний;

в) суспільний;

г) аудиторський.

Державний фінансовий контроль здійснюють органи дер­жави, наділені компетенцією, уповноважені на виробництво Контрольних дій. Можна виділити такі органи:

— загальної компетенції — Верховна Рада, Кабінет Мініст­-
рів, Національний банк України;

— спеціальної компетенції — спеціально створені для фінан­-
сового контролю органи державної податкової служби, Рахун­-
кова палата, органи державної контрольно-ревізійної служби,
Державне казначейство).

Як у державному, так і в муніципальному фінансовому конт-ролі можна також виділити (залежно від галузі дії) надвідом­чий (міжвідомчий) і внутрішньовідомчий контроль.

Муніципальний фінансовий контроль здійснюють органи Місцевого самоврядування. Сфера його застосування досить широка (від затвердження місцевого бюджету, його виконання та затвердження звіту про його виконання до конкретних пи-тань дотримання фінансової дисципліни, що належать до ком­петенції органів місцевого самоврядування).

Суспільний фінансовий контроль становить незалежний фінансовий контроль, який здійснюють представники громадсь­кості на добровільній і безоплатній основі.

Аудиторський фінансовий контроль є незалежним професій­ним фінансовим контролем, який здійснюють аудитори (фізичні Особи) та аудиторські фірми.

3. Сфери фінансової діяльності:

а) бюджетний контроль;

б) податковий контроль;

в) валютний контроль;

г) банківський контроль;

Глава 4

фінансовий контроль

д) страховий контроль.

Виокремлення перерахованих конкретних видів фінансово­го контролю в цьому випадку, фактично, залежить від тієї об­ласті фінансового права, в якій безпосередньо здійснюють фінан­совий контроль, тобто від підгалузей і інститутів Особливої частини фінансового права.

4. Джерела інформації:

а) фактичний;

б) документальний.

Фактичний фінансовий контроль складається з вивчення реального стану об'єкта, який перевіряють, його огляду й об­мірювання в натурі, встановлення дійсної наявності грошових і матеріальних ресурсів, аналізу отриманої інформації і доку­ментів на предмет їхньої відповідності.

Документальний фінансовий контроль являє собою пере­вірку й аналіз первинних документів (у тому числі й технічних носіїв інформації), що містять відомості про рух коштів (бух­галтерські й статистичні звіти, кошториси тощо).

Фактичний і документальний контроль існують не відокрем­лено, а доповнюють один одного. Наприклад, за наявності на­лежного підґрунтя документальну ревізію може бути доповне­но фактичною перевіркою (проведенням контрольного обмірю­вання, зняттям залишків матеріальних цінностей тощо).

5. Періодичності (частоти) проведення:

а) постійний фінансовий контроль (ще його можна позначи-­
ти як щоденний);

б) систематичний фінансовий контроль;

в) епізодичний фінансовий контроль (найчастіше цей вид
контролю має разовий характер).

6. Форми проведення:

а) обов'язковий (зовнішній);

б) ініціативний (внутрішній).

Обов'язковий фінансовий контроль проводять у випадках, коли чинне законодавство містить відповідну вимогу. Крім того, іншою підставою для його здійснення є рішення компетентного державного органу. Стосовно ініціативного фінансового конт­ролю, то основним моментом при віднесенні до даного виду є елемент «волевиявлення», контроль здійснюють за самостійним і добровільним рішенням суб'єктів, що господарюють.

Наведений перелік не є вичерпним. Наприклад, можна кла­сифікувати види фінансового контролю залежно від його обся­гу, повноти ^охоплення. Докладніше ми зупинимося на цій кла­сифікації на прикладі такого методу фінансового контролю, як перевірка.