Тема 22. Циклічні коливання та економічне зростання

Питання для усного опитування та дискусії

22.1. Макроекономічна нестабільність і нерівномірність економічного розвитку.

22.2. Циклічність економічного розвитку, суть та причини. Типи економічних циклів.

22.3. Економічний цикл та його фази. Економічна криза.

22.4. Теорія “довгих хвиль” в економіці.

22.5. Теорії циклічного розвитку, їх класифікація:

22.6. Нециклічні коливання економіки.

22.7. Державне антициклічне регулювання:

22.8. Особливості економічного циклу в Україні в перехідний період.

Методичні вказівки:

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу темі, є: Циклічність. Теорії циклічного розвитку. Моделі циклічних коливань. Діловий цикл. Фази ділового циклу. Трендові тенденції в економіці. Реальний діловий цикл. Нециклічні коливання економіки. Системні кризи. Структурні кризи. Економічні кризи. Фінансові кризи. Модель Н.Калдора. модель Крафта-Вайзе. Модель Гудвіна. Державне антициклічне регулювання.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Макроекономічна нестабільність і нерівномірність економічного розвитку. Економічні (ділові) цикли. Типи циклів. Теорії циклічних коливань. Циклічні коливання та їх види. Класифікація макроекономічних змінних для типового ділового циклу: проциклічні, антициклічні, ациклічні. Макроекономічний аналіз циклічних коливань.

Циклічність, інфляція й безробіття як форми прояву макроекономічної нестабільності. Кейнсіанська й неокласична теорія економічних циклів. Застосування моделей AD-AS і IS-LM для аналізу циклічних коливань. Концепція реальних економічних циклів Д. Кюдланла та Е. Прескота. Рівноважний циклічний процес Р. Лукаса. Теорія циклічних коливань М. І. Туган-Барановського. Адаптація економіки до циклічних коливань.

Державне антициклічне регулювання. Особливості економічного циклу в Україні. Макроекономічна динаміка.

Сучасна світова економіка розвивається циклічно, оскільки її розвиток переривається періодичними економічними кризами. Період розвитку економіки від однієї кризи до початку іншої отримав назву економічного або промислового циклу. Поклавши в основу класифікації критерій тривалості циклу, виділяють:

а) малі цикли, які продовжуються 3 – 4 роки;

б) середні цикли, які продовжуються 7 – 11 років;

в) великі цикли, періодичність яких становить 40 – 60 років;

г) вікові циклічні коливання.

Найбільш чітко в структурі циклічного економічного розвитку проявляються середні промислові цикли, початок яких бере з кризи надвиробництва 1825 року (Англія). Цей цикл тривав 12 років і закінчився кризою 1836р., яка виникла спочатку в Англії, а потім поширилась на США. Через 11 років нова економічна криза охопила економіку США, Англії, Франції, Німеччини. Перша світова криза виникла в 1857р., яка охопила абсолютну більшість промислових країн світу і була характерною для 1866, 1873, 1882, 1890, 1900, 1907, 1913-1914, 1920-1921, 1929-1933, 1937-1938, 1975-1976, 1980-1982, 1992рр.

Усі кризи різняться між собою, бо кожна з них історично неповторна й індивідуальна. Проте майже для всіх середніх циклів характерним є проходження через 4 фази:

1) криза;

2) депресія;

3) пожвавлення;

4) піднесення.

Основними напрямами прояву економічної кризи є:

1) перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом на них. Під час кризи значна частина товару виявляється надлишковою й не може бути реалізованою;

2) різке падіння цін в наслідок перевищення пропозиції товарів над попитом на них;

3) різке скорочення обсягів виробництва;

4) масові банкрутства підприємств;

5) значне зростання безробіття й зниження заробітної

плати;

6) потрясіння кредитної системи (різке скорочення комерційного й банківського кредиту, масове вилучення вкладів і банкрутство банків, падіння курсу акцій і т.д.).

Криза змінюється депресією, характерними рисами якої є:

а) поступове зменшення товарного надлишку в результаті реалізації товарів;

б) призупинення ризького падіння цін;

в) припинення спаду виробництва;

г) падіння позичкового процента.

Фаза пожвавлення характеризується:

а) повільним зростанням виробництва;

б) відновлюється тільки той обсяг виробництва, який був досягнутий перед кризою.

Фазу піднесення можна характеризувати такими рисами:

1) швидке зростання виробництва;

2) значне підвищення товарних цін;

3) скорочення безробіття;

4) підвищення заробітної плати;

5) розширення розмірів кредиту, що надається банками;

6) попит на позичковий капітал опереджає пропозицію, що призводить до зростання норми процента.