Формування студента, студентського колективу

Студент (лат. studens, від studio – навчаюсь) – учень вищого навчального закладу. У Стародавньому Римі та в середні віки студентом називали кожного зайнятого процесом пізнання. З організацією в XІІ ст. університетів термін “студент” застосовували до тих, хто навчався (спочатку і до тих, хто викладав) в університетах. Після введення в університетах вчених звань для викладачів (магістра, професора та ін.) студентами називають лише тих, хто в них навчається (Педагогічний словник).

Законом України “Про вищу освіту” студент (слухач) визначається як “особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів”.

Студент є об’єктом педагогічної діяльності. Продукти діяльності викладача матеріалізуються у психічному обличчі іншої людини – у знаннях, вміннях, навичках, рисах характеру. Своєрідність цього об’єкту полягає в тому, що він одночасно є суб’єктом діяльності, проте не педагогічної, а навчальної, ігрової, дослідницької, комунікативної. Об’єктом діяльності студента є наукова, теоретична та практична інформація, якою він має оволодіти. Продуктом його діяльності є відповіді: усні, письмові, графічні. Таким чином, у студента як суб’єкта діяльності є своя мета, свій об’єкт, свої способи досягнення мети, свої можливості. Одне із завдань викладача на всіх етапах становлення студентства – допомогти йому знайти себе. У процесі організації викладачем впливу на свій об’єкт потрібно враховувати те, що студент ніколи не розвивається в прямій залежності від педагогічного впливу на нього, а за своїми законами, властивими його психіці – особливостями сприймання, розуміння, запам’ятовування, становлення волі, характеру, формування загальних і специфічних здібностей. Студент не народжується суб’єктом діяльності, а стає ним під впливом виховання. Саме викладачі мають допомогти студентові стати суб’єктом діяльності, в основі якої лежить саморух, самоутвердження, самовдоволення.

Студентство є складовою частиною молоді, її специфічною групою, що характеризується особливими умовами життя, побуту та праці, суспільною поведінкою та психологією, системою ціннісних орієнтацій. Студентство – це соціальна група в системі вищого навчального закладу, яка має свою мету, свої специфічні особливості і яка готується до виконання соціальних ролей і функцій інтелігенції. Студентство – це особлива група молоді, найбільш організована, оскільки володіє високим рівнем інтелектуальної та особистої культури, активною зацікавленістю до процесів перетворення України, удосконалення своїх людських та професійних якостей та наймобільніший прошарок населення.

Незважаючи на розходження свого соціального походження і, отже, матеріальних можливостей, студентство пов’язано загальним видом діяльності й утворює у цьому сенсі визначену соціально-професійну групу. Загальна діяльність у сумі з територіальним зосередженням породжує в студентстві відому спільність інтересів, групову самосвідомість, специфічну субкультуру і спосіб буття, причому це доповнюється та підсилюється віковою однорідністю, якої не мають інші соціально-професійні групи. Соціально-психологічна спільність об’єктивується та закріплюється діяльністю цілого ряду політичних, культурно-мистецьких, освітніх, спортивних, побутових і інших студентських організацій.

Cтудентство в Україні завжди було і залишається співтворцем політичних формацій і речником передових ідей, і в минулому і сьогодні є досить динамічною та специфічної соціальною верствою населення, яка за своїми характеристиками досить сильно виділяються від усіх інших верств населення. В першу чергу своїми видами потреб, ідеологічним становленням та мобільністю впливу.

Особливості сучасного становища студентської молоді полягають у тому, що вона виступає перш за все як суб'єкт суспільного життя, який знаходиться разом з тим у процесі свого становлення.