Проблема нації в працях вітчизняних соціологів

З усіх різновидів етнічних спільнот у ХІХ-ХХ ст. увагу соціологів найбільш привертають нації. Існують дві протилежні концепції, які розглядають походження та час існування нації - це концепції прімордеалізму та модернізму.

Прімордеалісти дотримуються думки про давність, спо­конвічність існування нації. Найбільш відомим представником прімордеаліської концепції є відомий історик Дамкевич. Він відстоює точку зору, згідно з якою східнослов'янські племена в результаті етногенетичного процесу формували народ або етнос, який приступає до формування власних збройних сил, та утворення своєї першої Київської держави. Поширення та зміцнення Київської Русі йшло пліч-о-пліч з процесом трансформації етносу в націю, який відбувався дуже швидко і зайняв найбільше століття. У цей період утворилися дві окремі нації: новгородсько-псковська та володимиро-суздальська, пізніше московська.

Представники модерністського варіанту націоутворення від­стоюють позицію, згідно з якою нація не існувала завжди, а є продуктом новітніх часів тих процесів, які розвивалися на західно­європейському просторі з доби французької революції, і пов'язані з модернізаційними змінами суспільства.

На думку українського вченого В. Старосольського, нація є спільнотою, основою якої є стихійна воля. Вона утворюється інстинктом, психічною прихильністю та настроями членів групи, що утримує її як внутрішню зв'язну цінність. Отже, основна сутнісна характеристика нації - це національна свідомість.

Основний мотив концепції ще одного вченого І.Бочковського збігається з положеннями Старосольського про визначну роль психічного чинника - національної свідомості, який об'єднує і перетворює народ у новітню націю. У зв'язку з цим він розрізняє етногенез (процес творення народів) та націогенез (процес творення нації), розпочатий з часу французької революції. Ним особливо підноситься національна свідомість і воля як вирішальні сутнісні ознаки нації. Бочковський твердить, що розвиток нації призводить до творення власної держави.

На думку професора колумбійського університету США Щ.Мотиля, націю сьогодні можна зрозуміти як сукупність людей, що поділяють певну семіотичну систему, об'єднану певною семіотичною мережею. Цю мережу Мотиль розглядає у вигляді системи символів і

знаків, які відрізняють одну національну спільноту від іншої. До них належать спільні знаки комунікації, спільні символи, мова, спосіб мислення і поведінки. Такий підхід можна вважати одним з найбільш розповсюджених у сучасній західній соціологічній думці.