Oslash; Види дидактичних ігор

Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це важлива форма життєдіяльності, а не вікова ознака. З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її моти­ви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій.

А.Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав він, тільки та гра є педагогічно цінною, у якій дитина активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона може грати в грі різні ролі - бути командиром, виконавцем, творцем, знаходити умови для виявлення своїх здібнос­тей та життєвої активності.

Використання ігор у навчанні робить недоречною авторитарну позицію вчителя в спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити дітей майбутньою діяльністю, внести в навчання ситуації несподіванки, вільного вибору, яскраві позитивні емоції, педагог повинен сам стати учасником гри.

Особливо важливе поєднання гри з навчальною діяльністю в початкових класах, коли складний перехід від дошкільного дитинства до школи зумовлює поступову зміну провідних видів діяльності – ігрової на навчальну.

Навчальна гра передбачає ігрове моделювання подій та явищ, що ви вчаються, вона також має чітко поставлену мету навчання і відпо відний меті результат.

Загальними ознаками гри є:

• умовний характер;

• добровільна участь;

• обмеженість часо вими і просторовими рамками;

• невизначеність роз витку та результатів;

• фіксованість ігро вих дій системою правил і обов'язків;

• зацікавленість грою, що активізує інтелектуальні, духовні та фізичні сили людини (Й.Гейзенга).

Функції навчальної гри:

• розширює кругозір;

• учні використовують знання, вміння і навички на практиці;

• розвиває пам'ять, мислення, увагу, фантазію, уяву, творчі здібності.

Структура розгорнутої ігрової діяльності включає такі компоненти:

- спонукальний - потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання дитини брати участь у грі;

- орієнтувальний - вибір засобів і способів ігрової діяльності;

- виконавський - дії, операції, які дають можливість реалізувати ігрову мету;

- контрольно-оцінний — корекція і стимулювання активності ігрової діяльності.

У дитячих іграх вільна ігрова діяльність виступає переважно як самоціль. У дидактичних іграх, створених педагогікою (у тому числі й народною), ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується для навчальних цілей.