Тема 9. Трудові ресурси торговельного підприємства

Вивчення даної теми доцільно розпочати із з’ясування питань оплати праці окремих категорій працівників торгівлі.

Персонал будь-якого торговельного підприємства умовно можна поділити на 2 групи. До першої відносять оперативних працівників, що виконують функції обслуговування покупців та реалізують товари (продавці, контролери – касири, касири, консультанти, комірники, а також вантажники). До другої групи слід віднести працівників управління та спеціалістів (менеджерів, товарознавців, економістів, бухгалтерів тощо). Їх праця не пов’язана безпосередньо з продажем.

Розробка системи матеріального стимулювання включає такі елементи (рис. 9.1):

Рис. 9.1. Елементи системи матеріального стимулювання працівників торгівлі

Серед різноманітних форм та систем оплати праці підприємство обирає для себе найприйнятніші (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Форми та системи оплати праці у торгівлі

У сучасних ринкових умовах господарювання найприйнятнішими та найпоширенішими системами оплати праці у торгівлі є відрядно-преміальна та погодинно-преміальна.

Відрядно-преміальні система застосовується для оперативних працівників (І групи), для яких можна чітко визначити обсяги продажу товарів або їх частку в цьому.

Відрядно-преміальна заробітна плата складається з трьох частин:

відрядного заробітку (за розцінками);

різних доплат та надбавок;

премії.

Відрядна розцінка може бути індивідуальною (Р_інд), бригадною (Р_бр), а в разі підвищення цін скоригованою (Р_с.ц.). При суттєвому зростанні продуктивності праці розцінку також коригують (Р_с.п.).

Р_інд = ; (9.1)

де О_м – місячний оклад продавця;

Н_в – норма виробітку (плановий товарооборот у розрахунку на 1 продавця за місяць).

Р_бр = ; (9.2)

де ∑О_м – сума місячних окладів усіх членів бригади;

Ч – чисельність членів бригади;

Р_с.ц. = ; (9.3)

де Р_д – діюча до передахунку розцінка;

І_окл – індекс (темп) підвищення окладів у зв’язку з ростом цін;

І_цін – індекс (темп) зростання цін;

Р_с.п. = ; (9.4)

де І_зп – індекс (темп) зростання середньої заробітної плати;

І_пр – індекс (темп) зростання продуктивності праці.

Індивідуальний відрядний заробіток – це добуток індивідуальної розцінки та фактичного обсягу обороту, що припадає на 1 продавця. Розподіл обороту між продавцями здійснюється пропорційно до відпрацьованих людино-днів (людино-годин).

При застосуванні колективної відрядної форми оплати праці сума відрядного заробітку нараховується відразу усій бригаді (відрядна бригадна розцінка × фактичний оборот магазину за місяць). А потім ця сума розподіляється між членами бригади пропорційно до їх окладів за фактично відпрацьований час.

Погодинно-преміальна оплата застосовується нині не лише для працівників управління та спеціалістів, а й для продавців магазинів, де не розробляються відрядні розцінки.

Величина погодинно-преміальної заробітної плати працівника залежить від:

окладу працівника згідно його кваліфікації або розряду;

кількості відпрацьованих за місяць годин;

доплат (за завідування та інших);

розміру премії у відсотках до окладу та виконання умов преміювання.

Поряд з традиційними зазначеними вище системами оплати праці для продавців можуть застосовуватись інші моделі:

оплата за відсоток виконання норм виробітку (або) плану товарообороту);

оплата у відсотках від фактичної виручки;

оплата за нормативом (від валового прибутку без ПДВ та фонду оплати праці) та інші.

Премія працівникам нараховується при виконанні певних умов (показників). До основних умов преміювання можна віднести: виконання плану прибутку; зростання рівня рентабельності у порівнянні з минулим роком та інше.

Додаткові умови преміювання:

а) для економістів – вчасне та якісне подання статистичної звітності, рівномірне виконання планів обороту підприємствами тощо;

б) для економістів – вчасне та якісне подання статистичної звітності, рівномірне виконання планів обороту підприємствами тощо.

Основна умова визначає величину премії, а додаткова – повноту її виплати.

Узагальненим та універсальним показником ефективності використання трудових ресірсів є продуктивність праці (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Показники продуктивності праці у торгівлі

Найбільш поширеним показником продуктивності праці є виробіток. Його визначають в діючих (В_д) та порівняльних цінах (В_п.ц.):

В_д = ; (9.5)

де Т – товарооборот за період, тис. грн.;

Ч – середньооблікова чисельність робітників, осіб.

В_п.ц. = ; (9.6)

де І_цін – індекс цін.

Персонал торговельного підприємства – це сукупність торгово оперативних та управлінських працівників. Тому крім зазначених вище показників (9.5, 9.6) розраховують виробіток на одиницю торгово-оперативного персоналу (В_ОП) за формулами:

В_ОП = ; або (9.7)

де Ч – загальна чисельність працівників, осіб;

Ч_ОП – чисельність торгово-оперативного персоналу, осіб.

= ; (9.8)

де ПВ_ОП – питома вага торгово-оперативного персоналу у загальній чисельності, %.

Витрати на оплату праці посідають вагому частку у загальних витратах підприємств торгівлі (приблизно 50 % і більше). Від їх оптимізації та ефективності багато у чому залежать кінцеві результати діяльності. Саме тому вони потребують ретельного аналізу та обґрунтованого планування.

Аналіз формування та використання персоналу та фонду оплати праці передбачає такі складові (рис. 9.4):

Рис. 9.4. Складові елементи аналізу персоналу та фонду оплати праці підприємства

Аналіз формування фонду оплати праці (ФОП) здійснюють за допомогою показників:

структура і динаміка ФОП;

дотримання кошторису витрат за напрямками;

середньорічна (середньомісячна) заробітна плата на 1 працівника;

рівень витрат на оплату праці (Р) у відсотках до товарообороту (Т):

; (9.9)

де сума фонду оплати праці, грн.;

віддача з кожної гривні витрат на оплату праці (В_ФОП), що визначається за формулами:

; (9.10)

де − приріст прибутку підприємства, грн.

або ; (9.11)

співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати та продуктивності праці (виробітку);

сума економії (перевитрат) на оплату праці ΣЕ(П) за формулою:

; (9.12)

де Р₁, Р₀ – рівень витрат на оплату праці звітний та базовий (плановий) відповідно, % до обороту;

Т₁ – фактичний обсяг обороту звітного періоду, тис. грн.

Крім цього фонду оплати праці аналізують:

а) за двочинникною моделлю:

= ∙ ; (9.13)

де – середньооблікова чисельність працівників, осіб;

– середня заробітна плата 1 працівника за період, грн.

При цьому застосовують метод різниць.

б) за трьохчинникною моделлю:

; (9.14)

де – середній виробіток одного працівника за період, тис. грн.

При цьому застосовують метод ланцюгових підстановок.

Обґрунтовані показники виробітку на одного продавця беруть за основу при плануванні чисельності продавців та коштів на оплату їх праці.

Так, чисельність продавців на плановий період (Ч_план) може бути визначена за формулою:

; (9.15)

де Т_план – плановий обсяг обороту, тис. грн.;

НВ_план – планова норма виробітку на 1 продавця, тис. грн.

При визначення чисельності продавців крім цього треба враховувати:

асортимент товарів;

трудомісткість їх реалізації;

площу торговельного залу;

кількість робочих місць;

змінність та безперервність роботи підприємства тощо.

Планову чисельність продавців можна визначити і у такий спосіб:

; (9.16)

де В_Ф – виробіток фактичний на 1 продавця за період, тис. грн.

І_ЦІН – індекс цін (прогноз) на період.

За результатами розрахунку планової чисельності на підприємстві складають штатний розклад та в подальшому обґрунтовують витрати на оплату праці.