Тема 32. Інформаційні війни. Шляхи та способи протидії негативному інформаційному впливу на свідомість та психіку особового складу

Поняття інформаційної війни. Інформатизація збройних сил стала пріоритетним завданням військово-технічної політики економічно розвинених держав. Перевага в ступені інформованості стає неодмінною умовою перемоги у війні, що переконливо доводить досвід збройних конфліктів і локальних війн сучасності.

Зростання ролі інформаційної боротьби стирає межу між війною і миром. Збройні сили ряду держав (коаліцій) знаходяться в постійному протиборстві, а військові інформаційні структури і в мирний час вирішують задачі, характерні для війни. Сучасні дослідники традиційно виходять з посилки, що інформаційна війна ніким не оголошувалася і ніколи не припинялася, ведеться таємно і не знає кордонів у просторі і часі. Інформація стала чинником, здатним не тільки спровокувати військовий конфлікт, але й призвести до поразки у війні. Інформаційна боротьба стала обов’язковою.

Виходячи зі змісту та ролі інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклюен виводить цікаву тезу, що звучить так: “Істинно тотальна війна – це війна за допомогою інформації”.

Великомасштабні інформаційні технології, які дістали назву інформаційних воєн, мають тисячолітню історію. Уже у біблійній легенді згадано Гедеона, який під час воєн регулярно вдавався до залякування ворога. Одного разу він так залякав противника, що той розгубився і вдарив по своїх військах. Прикладів інформаційного впливу на моральну, духовну стійкість противника можна знайти чимало і у древньому Римі, і в епоху феодалізму (боротьба з “єрессю”, за “істинну віру” і т.д.), і в пізніші часи. Особливого значення інформаційні війни набули у ХХ столітті, коли газети, радіо, телебачення, а потім і Інтернет стали справді засобами масової інформації, а поширювана через них інформація – справді масовою. Уже у 1920-х роках США вели радіопередачі на регіони своїх “традиційних інтересів” – країни Латинської Америки, Великобританія – на свої колонії. Німеччина, яка домагалася перегляду умов Версальського миру – на німців Померанії і Верхньої Сілезії у Польщі, Судетів – у Чехії. У 1930-х роках, інформаційні війни перестають бути додатком до збройних конфліктів і перетворюються у самостійне явище – як от: німецько-австрійська радіовійна 1933–1934 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Саме тоді з’явилося і набуло поширення поняття “інформаційний агресор”.

Інформаційна війна – це протиборство сторін за завоювання переваги по кількості, якості і швидкості здобування інформації, її вчасному аналізу і застосуванню.

Мета інформаційної війни – послабити моральні і матеріальні сили противника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна – складова частина ідеологічної боротьби. Вона не призводить безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні не має жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну недбалість у ставленні до неї. Тим часом, руйнування, яких завдає інформаційна війна у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком розмірні, а часом і перевищують наслідки збройних воєн.

Головне завдання інформаційних воєн полягає у маніпулюванні масами. На стратегічному рівні ціль кампанії інформаційної війни – вплинути на рішення противника таким чином, щоб він не знав, що на нього впливали.

Інформаційно-комп’ютерна революція відкриває широкі можливості для впливу на народи та владу, маніпулювання свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Беручи до уваги процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається у світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде відданий пріоритет у майбутньому. Потрібна серйозна увага фахівців різного профілю до цього питання, щоб уникнути найбільш негативних наслідків цієї війни для всього людства.

Інформаційно-психологічний вплив. Інформаційно-психологічний вплив – це вплив на свідомість інформаційно-психологічними або іншими засобами, який викликає трансформацію психіки, зміну поглядів, думок, відносин, ціннісних орієнтацій, мотивів, стереотипів особистості з метою вплинути на її діяльність і поведінку. Кінцевою його метою є досягнення певної реакції, поведінки (дії або бездіяльності) особистості, яка відповідає цілям психологічного впливу.

Джерела інформаційно-психологічного впливу на свідомість особового складу:

засоби масової інформації й спеціальні засоби інформаційно-пропагандистської спрямованості;

глобальні комп’ютерні мережі й програмні засоби швидкого поширення в мережі пропагандистських інформаційних матеріалів;

засоби, що нелегально модифікують інформаційне середовище, на підставі якого людина приймає рішення;

засоби створення віртуальної реальності;

засоби психосемантичного впливу;

засоби генерування акустичних й електромагнітних полів.

До спеціалізованих засобів інформаційно-пропагандистської спрямованості належать мобільні радіомовні і телевізійні центри, пропагандистські пересувні гучномовці, плакати, листівки. Технології їх застосування відпрацьовані й подальший їх розвиток пов’язаний насамперед з методами прихованого впливу на підсвідомість військовослужбовця.

Вплив інформаційного простору на особистість військовослужбовця може здійснюватись різними способами, серед яких слід виділити: дезінформацію, поширення чуток, залякування, емоційне придушення, ініціювання агресивних емоційних станів, демонстрацію, маніпуляцію.

Сутність дезінформації полягає в навмисному наданні суб’єктом свідомо помилкової інформації об’єктові з метою його дезорієнтації. З метою дезінформації особистості свідомо надаються помилкові дані. Основними інструментами стратегічного дезінформування є засоби масової інформації: газети й журнали, радіо, телебачення, Інтернет. Листівки і портативні радіоприймачі найбільш ефективний засіб психологічного впливу на людей.

Наступним способом психологічного впливу є специфічний вид міжособистісної комунікації – поширення чуток. Поширення чуток здійснюється, як правило, в умовах відсутності достовірної інформації і діє ефективно у великих колективах, де є велика кількість об’єктів сприйняття інформації.

При здійсненні інформаційно-психологічного впливу, залякування й емоційне придушення часто застосовуються комплексно. Залякування спрямоване насамперед на ініціювання реакції страху, паніки серед людей з метою викликати певну поведінку індивіда. Емоційне придушення спрямоване на виклик астенічних станів тривоги, депресії, апатії і, у кінцевому підсумку, бездіяльності особистості, нездатності її адекватно сприймати дійсність.

Маніпуляція – спосіб психологічного впливу, що використовується для досягнення однобічного виграшу за допомогою прихованого спонукання кого-небудь до здійснення певних дій. Спроба маніпуляції лише тоді має шанси на успіх, коли факт впливу на певних недоліках людини не усвідомлюється об’єктом і кінцева мета йому не відома.

Таким чином, інформаційно-психологічний вплив містить у собі сукупність методів, видів і способів, уміле використання яких дозволяє ефективно впливати на поведінку особистості, особливо в незвичайних умовах.

Інформаційно-психологічна протидія. Шляхи та способи протидії інформаційному впливу. Інформаційно-психологічна протидія – це складова інформаційно-психологічної боротьби, спрямована на власну аудиторію, яка одночасно є мішенню для пропаганди (психологічних операцій) противника, з метою нейтралізації або зведення до мінімуму ефекту від ворожого інформаційно-психологічного впливу. Вона включає комплекс заходів, спрямованих на захист певної системи світоглядних орієнтирів, настанов, стереотипів, на основі яких ґрунтується високий морально-психологічний стан військ та здатність народу до опору агресору.

На сьогодні у науковому світі остаточно ще не визначені єдині методологічні основи організації протидії інформаційно-психологічному впливу противника.

Одні вчені поділяють усі методи протидії за їх спрямованістю на методи, які спрямовані на зміну психіки військовослужбовців, і на такі, що спрямовані на зміну об’єктивної реальності, умов діяльності військовослужбовців. Інші вчені умовно поділяють всі заходи протидії на профілактичні (випереджувальні) заходи і заходи з нейтралізації негативного інформаційно-психологічного впливу противника та умов бойової обстановки.

Разом із тим відомо, що однією з характерних світових тенденцій є випереджальний розвиток форм, способів, технологій і методик впливу на свідомість (підсвідомість), психологію й психічний стан людини у порівнянні з організацією протидії негативним, деструктивним психологічним впливом, інформаційно-психологічним захистом особистості і суспільства у цілому.

Під інформаційною безпекою особистості військовослужбовця розуміється захищеність його свідомості та психіки від дії негативного інформаційно-психологічного впливу, який може призвести до погіршення його морально-психологічного стану або до негативних дій.

Найбільший негативний вплив на морально-психологічний стан особового складу при виконанні бойових завдань здійснюють такі фактори, як: небезпека, дискомфорт, відсутність бойового досвіду, негативне ставлення до цілей війни (збройного конфлікту), незадоволеність діями командування, соціально-побутові та духовні проблеми.

Головною метою протидії інформаційно-психологічному негативному впливу противника на особовий склад є досягнення інформаційно-психологічної переваги над ним.

Інформаційно-психологічна протидія об’єднує інформаційну, психологічну та духовну складову. Інформаційна складова спрямована на заповнення інформаційного вакууму. Психологічна складова здійснює позитивну психологічну підтримку військовослужбовців за безпосередньої участі командирів та психологів. Духовна складова здійснюється за допомогою душпастирської роботи.

Шляхи та способи протидії негативному інформаційному впливу на свідомість та психіку особового складу:

1. Визначаються морально-ціннісні установки особового складу і фактори бойової, соціально-політичної та психологічної обстановки, які можуть бути використані для інформаційно-психологічного впливу на особовий склад підрозділу.

2. Вивчаються сили та засоби ведення інформаційно-психологічних операцій противника (гучномовні станції, теле- і радіостанції і т.д.) і негайно вживаються заходи, щодо їх приглушення, знищення або придушення.

3. Своєчасно інформується особовий склад. Він знайомиться з методами дій сил і засобів інформаційно-психологічних операцій противника при необхідності нейтралізуються канали розповсюдження чуток дезінформації.

4. Своєчасно збираються і знищуються агітаційно-пропагандистські матеріали противника, радіоприймачі з фіксованою частотою, обмежується індивідуальне використання, теле- і радіоприймальних засобів.

5. Здійснюється суворий контроль за використанням Інтернету.

6. Організовується робота з військовослужбовцями, які схильні до панічних настроїв, стресів, забезпечується висока пильність.

7. Виявляються лідери та створюються неформальні групи військовослужбовців, які б формували відповідні стереотипи про армію противника, були б носіями високого морально-психологічного стану.

8. Організовується співпраця з питань проведення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу з державними та місцевими органами влади в регіоні перебування, правоохоронними органами та ін.

Рекомендована література

1. Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт). – Минск, 1999. – 180 с.

2. Нарис теорії і практики інформаційно-психологічних операцій / Дзюба М.Т., Жарков Я.М., Ольховой І.О., Онищук М.І. Навчальний посібник // під заг. ред. В.В. Балабіна. – К.: ВІТІ НТУУ “КПІ”, 2006. – 472 с.

3. Підлісний А.Р. Методи інформаційно-психологічного впливу на військовослужбовців українського миротворчого контингенту в Іраку (2003–2005 рр.) // Сухопутні війська Збройних Сил України: 20 років миротворчої діяльності: Матеріали доповідей науково-практичної конференції 25 жовтня 2012 р., м. Львів. – Львів: АСВ, 2012. – С. 188–191.

4. Попов М.О., Щербак В.А. Дезінформаційні заходи та їх вплив на функціонування системи добування даних і прийняття інформаційних рішень // Наука і оборона. – 2002. – № 4. – С. 42–51.

5. Толубко В.Б. Складові інформаційної боротьби / В.Б. Толубко, А.О. Рось // Наука і оборона. – 2002. – № 2. – С. 23–28.

6. Толубко В.Б. та ін. Підготовка і ведення інформаційної боротьби в Збройних Силах: Навчальний посібник. – Київ: НАОУ, 2004. – 280 с.