Захворюваннями порожнини рота

Поширеними захворюваннями порожнини рота є гінгівіти й пародонтити. Одним із основних етіологічних чинників їх розвитку є зубний наліт – відкладення на поверхні зубів із мікроорганізмів, злущених епітеліальних клітин, лейкоцитів і макрофагів. Іншою причиною виникнення пародонтитів є зубний камінь – мінералізований наліт на поверхні зубів і рештки їжі, що залишаються в ротовій порожнині після їди. Таким чином, захисні сили організму повинні бути спрямовані проти бактерій, що провокують виникнення зубних відкладень.

Гінгівіт – це запальне захворювання ясен, що характеризується гіперемією, набряком і кровотечею з ясен за мінімального травмування. Основною причиною захворювання є недотримання гігієни порожнини рота, у результаті чого утворюється зубна бляшка (колонії мікроорганізмів, що тісно пов'язані з поверхнею зуба). Чимале значення мають і місцеві чинники: неправильно поставлені пломби та протези, дихання через рот, залишки їжі, зубний камінь. Гінгівіт часто розвивається при системних захворюваннях, цукровому діабеті та інших ендокринних розладах, у підлітків і вагітних. Без лікування гінгівіт часто переходить у пародонтит.

Пародонтит – запальне захворювання тканин, що оточують і підтримують зуби. Пародонтит розвивається під впливом тих самих місцевих і загальних чинників, що й гінгівіт. У пізніх стадіях відзначають випадання зубів.

Стоматит – запальне захворювання слизової оболонки порожнини рота. Іноді стоматит буває проявом системного захворювання. Можливі причини стоматиту – інфекція, травма, алергійні та автоімунні захворювання, авітаміноз, лейкоз. Основними симптомами хвороби є гіперемія, набряк, свербіж, печіння та сухість слизової оболонки порожнини рота. Виразкові стоматити можуть супроводжуватися неприємним запахом із рота та виділенням слини з домішками крові.

Кандидоз, який спричинюють дріжджоподібні гриби Candida albicans. При цьому захворюванні гіперемована слизова оболонка покривається білим нальотом. У разі прогресування кандидозу відзначають поширення процесу на піднебіння, ясна, піднебінні мигдалики, гортань, стравохід. Захворювання виявляють у ослаблених дітей, пацієнтів з імунодефіцитом, у разі довготривалого застосування антибіотиків, кортикостероїдів та антинеопластичних препаратів.

Порожнина рота анатомічно та функціонально пов'язана із глоткою, запальні захворювання якої нині перебувають у центрі уваги отоларингологів через значну поширеність, особливо в осіб працездатного віку. Вони небезпечні тим, що можуть стати причиною розвитку тяжких захворювань серцево-судинної системи, нирок і суглобів, наприклад, таких як ревматизм і пієлонефрит, що призводить до втрати працездатності.

Запалення слизової оболонки глотки – фарингіт – поширена патологія, що переважно уражає працездатне населення. Більшість респіраторних захворювань супроводжується ураженням слизової оболонки глотки та лімфоглоткового кільця, що є частиною імунної системи й відіграє важливу роль у формуванні як місцевих, так і загальних захисних реакцій організму. Поблизу глотки розміщені кілька ділянок, що заповнені пухкою сполучною тканиною, яка при фарингіті може інфікуватися та призводити до розвитку таких важких ускладнень, як абсцес, медіастиніт, сепсис.

На сьогодні лікування часто орієнтоване на елімінацію не лише високопатогенних агентів, а й на тотальну фармакологічну стерилізацію первинних зон існування симбіонтних бактерій. Нехтування законами взаємодії макро та мікроорганізмів призводить не тільки до появи стійких форм збудників, але й до формування недостатньої кількості механізмів ефективного захисту. Такі стани є однією з причин розвитку синдрому вторинної імунної недостатності. Формування вторинної імунної недостатності виявляють при хронічних рецидивних інфекційних захворюваннях, збудниками яких є бактерії, віруси, гриби та ін. Значний вплив мають антропогенні чинники (продукти забруднення навколишнього середовища), лікувальні заходи (хірургічні втручання, нераціональне призначення лікарських засобів, застосування препаратів і харчових інгредієнтів, що пригнічують імунну систему); певний вплив мають хронічні стреси. Усі ці чинники пояснюють широкий інтерес до проблеми корекції порушень місцевого й системного імунітету. До імуномодулювальних належать лікарські засоби, що мають імунотропну активність і в терапевтичних дозах відновлюють функцію імунної системи. Серед імуномодуляторів слід виділити бактеріальні імунотропні препарати місцевої дії (імудон, бронхомунал, ІРС19, рибомуніл), лісобакт, назоферон та ін..

Вірусні ураження слизової оболонки порожнини рота (СОПР)

є однією з найпоширеніших груп захворювань, особливо у дитячому віці. Ця група репрезентована у двох розділах сучасної стоматологічної класифікації:

- вірусні захворювання СОПР (гострий та рецидивний герпетичний стоматит, герпангіна, герпетичні бородавки, везикулярний стоматит);

- зміни на слизовій оболонці порожнини рота за гострих вірусних та інфекційних захворювань (гострих респіраторно-вірусних інфекцій, кору, краснухи, вітряної віспи, оперізувального герпесу, інфекційного мононуклеозу, ВІЛ/СНІДу та інших).

Згідно з сучасними підходами до систематизації уражень шкіри та слизових оболонок вірусної природи, визначають широкий спектр збудників, що можуть зумовити такі ураження:

І. Захворювання, спричинені ДНК-вмісними вірусами (у т.ч. вірусами групи герпесу):

1. Простий (пухирцевий) лишай (herpes simplex). Збудник – вірус простого герпесу 1 та/або 2 типу або вірус герпесу людини 1 та/або 2 типу (англ.Herpes simplex virus typus 1, typus 2 (HSV 1 та/або 2) або human herрes virus typus 1, typus 2 (HHV 1 та/або 2)).

2. Герпетична саркома Капоші. Збудник - вірус герпесу людини 8 типу (HHV8).

3. Вітряна віспа (variacella) - оперізувальний лишай (Herpes Zoster (Zona). Збудник - variаcella -Zoster virus або вірус герпесу людини 3 типу (HHV8).

ІІ. Захворювання, спричинені РНК-вмісними вірусами:

1. Ящур (aphthae epizooticae). Збудник - Aphtovirus aphthe.

2. Герпетична ангіна (herpangina). Збудник - Enterovirus coxachie A.

ІІІ. Захворювання, зумовлені іншими збудниками:

1. Багатоформна ексудативна еритема (erythema exudativum multiforme). Збудники - Herpesvirus hominis typus 1, Enterovirus coxachie A, Enterovirus ECHO.

2. Синдром Джіанотті-Крості (syndrome Jionotti-Krosti)

3. Синдром Бехчета (syndrom Bechceti)

4. Хвороба котячих подряпин (доброякісний лімфогрануломатоз (lymphoreticulosis benigna).

Клініка герпес-вірусних уражень постійно змінюється, у тому числі й уражень слизової оболонки порожнини рота. Цьому сприяють техногенні ситуації, що призводять до порушення екологічного балансу та погіршення стану здоров'я населення, а також нераціональне й безконтрольне застосування нової генерації противірусних препаратів, що є однією з причин формування резистентних штамів герпес-вірусів.

Головною клінічною ознакою герпетичного ураження СОПР є формування пухирців, а надалі деструктивних (ерозивних, зрідка - виразкових) елементів на слизовій оболонці порожнини рота та шкірі. Аналіз результатів сучасних досліджень щодо клінічного перебігу герпес-вірусних уражень та власних спостережень доводить, що для остаточної верифікації діагнозу недостатньо спиратися лише на клінічні ознаки захворювання. Тому особливої актуальності набуває проблема лабораторного методу підтвердження етіологічної ролі вірусного агента та напруженості специфічного імунітету.

Найпоширенішою формою герпес-вірусного ураження СОПР, губ та шкіри навколоротової ділянки є гострий та рецидивний герпеси, спричинені вірусами Herpes simplex 1 та рідше 2 типу.