Корінна (питома) і запозичена лексика

Корінна лексика – це слова, які успадкувала українська мова з індо­європейської мовної єдності, праслов'янської мови, а також створені на власному мовному ґрунті. Вона становить приблизно 90% від загаль­ної кількості загальновживаних слів.

Розрізняють кілька пластів корінної лексики. Ядро її становлять слова, успадковані від індоєвропейського лексичного фонду. Це слова, які й сьогодні вживають в усіх мовах або в більшості мов, що належать до індоєвропейської сім'ї, і дійшли до нашого часу найчастіше у вигляді коренів, напр.: мати, брат, сестра, око, дім.

Спільнослов'янська лексика – це слова, які виникли в період спільнослов'янської мовної єдності й іншим групам індоєвропейських мов невідомі. Слів, які успадкувала українська мова від праслов'янської і які вживають тепер, приблизно 2 тисячі, напр.: чоловік, свідок; губа, палець, серце; пшениця, ожина, пиво; душа, пам'ять, відвага, правда, кривда; вікно, борона; боліти, читати, молотити, киснути; розумний, короткий, кислий, жовтий. Вони належать до активного складу сучасної української мови, становлять найважливішу і найдавнішу частину лексики.

Спільносхіднослов'янська лексика – це слова, які виникли в пері­од виділення східнослов'янських діалектів зі спільнослов'янської мов­ної єдності. Крім східнослов'янських, іншим слов'янським мовам не відомі, напр.: батько, дядько, племінник; тулуб, щока; собака, кішка, жайворонок, снігур; гречка, смородина, молочай, хвощ, клюква; мельник, пивовар; зовсім, тепер, спасибі. Варто зауважити, що спільносхід­нослов'янські слова не однаково збереглися у східнослов'янських мовах. Наприклад, слово митник відоме сьогодні лише в українській та білоруській мовах, але не вживається в російській.

Власне українська лексика – це слова, які виникли на українському мовному ґрунті в період формування і розвитку української мови і ви­ражають її специфіку. Це кількісно найбагатший та найбільш різноманітний пласт корінної лексики, який утворюють загальновживані слова різних тематичних груп, назви страв і напоїв, одягу та взуття, рослин, явищ природи, абстрактна лексика, напр.: вареник, галушка, борщ, горілка, паляниця, млинець, юшка, узвар; штани, спідниця, черевик, чобіт, кожух, сорочка, хустка, стрічка; соняшник, суниця, шовковиця; гай, хурделиця; мрія, надія, поступ, а також назви із суспільно-політичної, адміністративної, технічної, наукової, педагогічної сфер, напр.: власність, громада, громадянин, галузь, держава, працівник, урядовець, підприємство, промисловість, кисень, питома вага, підручник, іспит, освіта.

Крім питомих слів, у лексичному складі сучасної української літературної мови певне місце посідають запозичення – слова, які прийшли до нас з інших мов.

Основними причинами запозичення слів є такі:

1. Слово запозичується разом із поняттям, реалією, донедавна відсутньою в мові: комп’ютер, принтер, єврокард, трейдер.

2.Тенденція до лаконізму, напр.: міжнародні торги – тендери; зниження курсу – девальвація; готель для автотуристів – мотель; вільна посада – вакансія; засоби пересування – транспорт; зустріч на вищому рівні – саміт.

3.Престижність запозичень, які здаються більш сучасними, ніж їхні українські відповідники. Також іншомовне слово є перевіреним засобом підвищити власний авторитет, надати ваги не надто престижним професіям, напр.: постачальник – провайдер, розповсюджувач – дистриб’ютор, перекупник – дилер, гуртовик – трейдер або мерчандайзер, товарознавець – маркетолог.

Серед усього масиву запозичень можна виділити дві групи. До першої належить лексика, давно засвоєна українською мовою, пристосована до її фонетичних і граматичних законів, напр.: автономія, аристократія, економія, олігархія, політика; анемія, бактерія, біологія, мікроб; азот, барій, каталіз; астероїд, клімат, полюс, гідросфера; катет, призма, теорема, хронометр; афоризм, метонімія, морфема, парадигма; алогізм, емпіричний; атлетика, гімнастика (грецька мова); агітація, агресія, адміністрація, інструкція, клас, конгрес, республіка, статут, акт, апробація, директор, дисципліна, документ, декламація, цирк, фабула, грація, дикція, адвокат, алібі, апеляція, юрист, ангіна, імунітет, ін’єкція, рецепт, агрегат, антена, апаратура, генератор, індуктор, турбіна, вектор, коефіцієнт, формула (латина); амортизація, кран, цех, балетмейстер, гастролі, бинт, курорт, гантелі, кеглі, бухгалтер, вексель, касир, бутерброд, феєрверк, футляр (німецька); аванс, банк, баланс, тариф, автомобіль, монтаж, (французька); ескалатор, аврал, танкер, блокада, лідер, чек, матч, теніс, фініш, хокей, джаз, клоун, клуб (англійська) тощо.

Друга група представлена словами, які з’явилися порівняно недавно (за останні 20 років), напр.: промоушн, бренд, маклер, гудвіл, ноу-хау, транзакція, офшор, іміджмейкер, смартфон.

Крім названих груп, виділяють також варваризми – іншомовні слова, які вживаються в нашій мові, але не засвоєні нею: лат. Homo sapiens або гомо сапіенс (людина розумна), лат. Nota bene (Зверни увагу!), Tabula rasa («чиста дошка»), англ. Happy end (щасливий фінал), okay чи о’кей (все гаразд), фр. Adieu! (прощавайте!) mersi або мерсі (дякую), італ. Finita la comedia (виставу закінчено).

Більшість сучасних науковців одностайні: запозичання слів – процес невідворотний. З одного боку, це сприяє розширенню інформаційних потужностей, сфери застосування української мови. Але ж стрімка зміна співвідношення своїх і чужих слів на користь останніх не може не викликати побоювань. Якщо сліпо копіювати чуже, можна втратити здатність до саморозвитку. Запозичення, збагачуючи мову, розширюючи її словник, водночас притлумлюють її внутрішні можливості. У такий спосіб збагачення парадоксально перетворюється на збіднення.

Відмовитися від використання іншомовних слів можна (очищення мови від чужомовних елементів називається пуризмом, від лат. рurus «чистий»), у нашій мові знайдуться відповідники до кожного запозичення. Але чи будуть усі такі заміни вдалими й прийнятними? Скажімо, чого варті замінники на зразок: крапчак замість пунктир, наушниця замість телефон, очник замість окуліст, повитуха, баба-пупорізка замість акушерка, зчіпляк замість конгломерат, дрібноживцезнавець замість мікробіолог. Також діаметр – поперечник, елемент – первень, маятник – вагадло/хитун, гімнастика – руханка, теніс – ситківка, укол – заштрик. Й у повсякденному, й у фаховому мовленні потрібно спиратись на здоровий глузд: не викорінювати повністю запозичені слова, але й не зловживати ними. Не слід шукати іншомовного слова, якщо в рідній мові вже функціонує звична лексична одиниця з тим самим значенням. Якщо є дві назви – українська й іншомовна, то перевагу слід віддавати українській. Вона зрозуміліша, милозвучніша, легше запам’ятовується. Краще сказати вихідний, ніж уїкенд; образ, ніж імідж; чинник, ніж фактор; обрій, крайнебо, ніж горизонт; неправильний, незвичайний, ніж аномальний; панівний, ніж домінантний; краєвид, ніж пейзаж; вкладання, ніж інвестиції; управління, ніж менеджмент; відшкодування, ніж компенсація; відповідник, ніж еквівалент; продовжений, ніж пролонгований (див. нижче словничок синонімів). Щоправда, іноді іншомовне й українське слова не є абсолютними синонімами. Наприклад, коли йдеться про офіційне відвідання, уживають слово візит, а не відвідини. Різняться відтінками значень слова ухвала й резолюція; вигідний, зручний і комфортабельний; повідомлення, звіт і рапорт. Якщо ж в українській мові немає для позначення поняття власного слова, можна послуговуватися запозиченим, наприклад: абстрактний, аварія, валюта, варіант, жетон, інститут, конкурс, ліміт, ломбард, приватний, стандарт, факт, штаб тощо. Іншомовні слова не шкодять нашій мові, якщо не витісняють українську лексику, якщо їхнє використання є доречним (відповідно до їх значення і до конкретної ситуації).

Отже, слушними є слова українського термінолога Т. Кияка про те, що почуття мовного патріотизму слід мудро поєднувати з досягненнями в розвитку всієї світової культури. Українська мова має через запозичення органічно вписатись у міжнародний контекст, не спотворюючи при цьому системи мови, не порушуючи її гармонійного розвитку.

Словничок синонімів [13, с.117 – 123]

Авральний – терміновий, невідкладний, нагальний, першочерговий.

Адекватний – рівний, тотожний, відповідний, рівноцінний, рівнозначний.

Активний – діяльний, енергійний, завзятий, бойовий, життєдіяльний, рухливий, беручкий, невтомний, моторний, ініціативний, наполегливий, дієвий.

Актуальний – важливий, істотний, вагомий, суттєвий, злободенний, сучасний, нагальний, на часі.

Акумулювати – збирати, нагромаджувати (робити запас), зосереджувати, накопичувати, набирати (досягти певної кількості), складати (речі, гроші).

Аморфний – безформний, неоформлений, невпорядкований.

Анекдотичний – смішний, кумедний, дивний, незвичайний.

Анемічний – малокровний, слабкий, блідий, млявий.

Аномальний – неправильний, незвичайний, ненормальний, викривлений.

Анонімний – безіменний, невідомий, не підписаний, без авторства.

Апатичний – байдужий, млявий, відчужений, бездіяльний, пасивний.

Апелювати – оскаржувати, звертатися по підтримку, захист, пораду.

Афішувати – показувати, виставляти напоказ; хизуватися, привертати загальну увагу.

Балансувати – зберігати рівновагу, доводити до правильного співвідношення.

Віртуозний – витончений, прекрасний, довершений, досконалий; який досяг найвищої майстерності, майстерний.

Вульгарний – грубий, брутальний, непристойний, нечемний, неввічливий, неґречний, некультурний; спрощений, перекручений (щодо змісту).

Галантний – вишукано ввічливий, чемний, люб’язний, ґречний, шанобливий, привітний; лицарський, послужливий, запобігливий.

Гарантувати – забезпечувати, давати гарантію; захищати; запевняти, ручатися.

Гармонійний – приємний для слуху; милозвучний, сповнений гармонії; злагоджений, суголосний.

Генеральний – головний, основний, перший, провідний; загальний, корінний; першорядний, центральний фундаментальний, магістральний, стрижневий, кардинальний, чільний, засадничий.

Гігантський – дуже великих розмірів; величезний, велетенський.

Гіпотетичний – заснований на гіпотезі; імовірний, гаданий.

Глобальний – всесвітній, всебічний; повний, загальний всезагальний, універсальний; світовий, планетарний.

Горизонт – небосхил, крайнебо, небокрай; обрій.

Граціозний – чарівний, вишуканий, витончений, тонкий, стрункий, викінчений.

Гуманний – людяний, уважний, чуйний до людей, щирий, людський, людинолюбний.

Дезорієнтувати – скеровувати на неправильний шлях, уводити в оману, неправильно спрямовувати.

Домінантний – панівний, найпоширеніший, переважний.

Еквівалентний – рівноцінний, рівнозначний, тотожний.

Елегантний – вишуканий, витончений.

Елементарний – початковий, найпростіший, основний.

Елітний – найкращий, добірний, вибраний, дібраний.

Енциклопедичний – усеосяжний, різнобічний, який охоплює всі галузі знання, різносторонній, багатобічний, багатосторонній.

Епізодичний – випадковий, неперіодичний, нерегулярний.

Ерудиція – обізнаність, освіченість.

Етичний – духовний, моральний, доброчесний, загальноприйнятий.

Ефективний – дійовий, результативний, продуктивний, плідний, плодотворний.

Ефектний – яскравий, сліпучий, блискучий.

Ідентичний – однаковий, такий самий, тотожний.

Ілюзорний – викликаний, спричинений ілюзією; примарний, хибний, нездійсненний, оманливий.

Імпульсивний – мимовільний, нестриманий, нерозважливий, запальний, поривчастий, гарячковитий.

Імпозантний – поважний, солідний, гідний, величний, величавий.

Індивідуальний – одноосібний, особистий, окремішній.

Індиферентний – однаковий, байдужий, відчужений, збайдужілий, безпристрасний; неуважний.

Інертний – бездіяльний, малорухливий; невправний, млявий, неактивний, безініціативний.

Ініціативний – діяльний, енергійний, активний, завзятий, життєдіяльний, рухливий, беручкий.

Інстинктивний – мимовільний, підсвідомий, несвідомий, неусвідомлений, позасвідомий; безконтрольний; стихійний, сліпий.

Інтеграційний – об’єднувальний, з’єднувальний, об’єднавчий, єднальний.

Інтелектуальний – розумовий.

Інтелігентний – культурний, освічений, розвинений.

Інтенсивний – посилений, напружений; яскравий, насичений (про колір).

Інтерпретація – пояснення, роз’яснення, тлумачення.

Інтимний – дуже особистий, задушевний, щирий; найглибший.

Капітальний – основний, головний, дуже важливий.

Кардинальний – важливий, немаловажний, значущий, чільний, серйозний, вагомий; найсуттєвіший, найголов­ніший.

Класичний – правильний, пропорційний, строгий; бездоганний; типовий.

Колективний – спільний, загальний, громадський, гуртовий, загальний.

Коментувати – продумувати, вивчати; викладати писати; тлумачити, пояснювати.

Компетентність – авторитетність, обізнаність, освіченість.

Комунікабельний – товариський, контактний.

Коректний – чемний, тактовний, ґречний; правильний, точний.

Легальний – законний, дозволений; установлений, утверджений, узаконений.

Машинальний – механічний, мимовільний, несвідомий.

Менторський – повчальний, моралістичний, наставницький, учительський.

Меркантильний – дріб’язково-ощадливий, корисливий, користолюбний, небезкорисливий.

Мініатюрний – малий, маленький (за розміром), витончений, невеликий, дрібний; крихітний, мізерний.

Мінорний – сумний, смутний, меланхолійний, засмучений, невеселий, сумовитий, журливий, печальний, безрадісний, безвідрадний, нерадісний, зажурений.

Монолітний – цілісний, згуртований, єдиний.

Монотонний – однозвучний; перен. одноманітний, нудний, однотонний.

Об’єктивний – неупереджений, безсторонній, незацікавлений, безпристрасний.

Оптимальний – найсприятливіший, найкращий, найліпший.

Оригінальний – справжній, непідроблений, первісний; самостійний, самобутній; перен. несхожий; дивний; своєрідний, нешаблонний, нестандартний.

Офіційний – урядовий, посадовий; перен. діловий, формальний, стриманий.

Паралельний – супутній, відповідний, рівнобіжний, одночасний.

Паритетний – рівний, рівноцінний, рівноправний.

Пасивний – неактивний; бездіяльний, інертний, безініціативний; неенергійний.

Патетичний – пишномовний (про слова, фрази), піднесений, гучний, бучний; пристрасний, схвильований, палкий.

Патологічний – хворобливий, нездоровий, ненор­мальний, потворний.

Перманентний – постійний, сталий, неперервний, безперервний, безупинний, невпинний, безперестанний, повсякчасний.

Персональний – особистий, приватний, власноручний.

Позитивний – ствердний; сприятливий, схвальний.

Помпезний – урочистий, пишний, ефектно-врочистий; піднесений.

Потенційний – прихований, замаскований; можливий.

Практичний – діяльний, активний; доцільний; діловитий; економний, зручний.

Превалювати – переважати, мати перевагу.

Презентабельний – показний, поважний, видний; ставний, статечний.

Прерогатива – право; привілей, перевага.

Престиж – авторитет, вплив, повага.

Претензія – вимога, скарга, позов, прагнення.

Приватний – власний, особистий; неофіційний; несуспільний, недержавний.

Примітивний – простий, нескладний, грубий (за виконанням); обмежений, неосвічений; спрощений, нехитрий, убогий (за змістом, задумом).

Пропагувати – поширювати, розповсюджувати; роз’яснювати; підносити, проповідувати; проводити, популяризувати.

Профілактичний – запобіжний, попереджувальний.

Пунктуальний – точний, акуратний.

Раціональний – обґрунтований, доцільний, розумний.

Реальний – дійсний; здійснений; практичний; реалістичний, здійсненний.

Регіональний – обласний, місцевий, обмежений (про територію).

Регулювати – упорядковувати, спрямовувати (розвиток, рух).

Регулярний – рівномірний, правильний; повторюваний, систематичний.

Реєстр – перелік, список.

Резон – доказ, підстава, доцільність.

Резонний – розумний, обґрунтований, слушний.

Рекламація – протест, скарга, заперечення, несхвалення; претензія, заява.

Рекомендація – відгук (письмовий або усний); порада, указівка.

Рельєфний – опуклий; перен. виразний, зрозумілий.

Рентабельний – прибутковий; доцільний, беззбитковий.

Респектабельний – поважний, солідний, шанований.

Ресурс – засоби, запаси, джерела (чого-небудь).

Санкціонувати – затверджувати, дозволяти, схвалювати; визнавати законним, правильним.

Синтетичний – ненатуральний, штучний, неприродний; несправжній.

Систематичний – послідовний, чіткий; регулярний.

Скрупульозний – ретельний, точний (до дрібниць).

Солідарність – одностайність, спільність (інтересів), співчуття (чиїмсь діям або думкам).

Соціальний – суспільний, громадський.

Спонтанний – самочинний, самовільний; перен. стихійний, безконтрольний.

Спорадичний – одиничний, окремий, випадковий; нечастий.

Стабільний – сталий, постійний, міцний, стійкий, незмінний.

Стаціонарний – постійний, непересувний; незмінний, постійний.

Стереотип – шаблон, трафарет; норма (у мові).

Стимулювати – спонукати (до дії); заохочувати; активізувати (діяльність).

Суверенний – незалежний, самостійний.

Титанічний – величезний, колосальний.

Тотальний – повний, усеосяжний, загальний.

Трагічний – тяжкий, страшний, вражаючий, жахливий.

Трансформувати – перетворювати, змінювати.

Тривіальний – звичайний, буденний, пересічний, середній, сірий, неяскравий.

Тріумфальний – урочистий, переможний.

Універсальний – усеосяжний, різнобічний, загальний.

Фактичний – дійсний, наявний, справжній.

Фальш – неприродність, ненатуральність; нещирість.

Фамільярний – розв’язний (у поводженні), безцеремонний.

Фантазія – уява; мрія, вигадка; примха, химера.

Фіксувати – установлювати, визначати; запам’ятовувати, записувати, замальовувати; закріплювати; зосереджувати, спрямовувати.

Фіктивний – вигаданий, недійсний; фальшивий, підроблений.

Фікція – нереальне, неправильне, хибне, вигадане.

Фінальний – завершальний, кінцевий, прикінцевий.

Фундаментальний – великий, міцний; основний, головний; ґрунтовний, глибокий, чільний.

Хаотичний – неорганізований, нелогічний, безладний.

Хронічний – тривалий, затяжний; постійний, нескінченний.

Контрольні запитання

1. До якої мовної сім’ї, групи слов’янських мов належить українська мова?

2. Що Вам відомо про походження української мови?

3. Чим відрізняються поняття «староукраїнська мова» й «нова українська мова»?

4. Назвіть прізвища зачинателя та основоположника сучасної української літературної мови, схарактеризуйте їхню роль у розвиткові української мови.

5. Які основні тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі?

6. Що таке лексика? На які групи поділяється лексика української мови за вживанням?

7. На які групи поділяється лексика української мови за походженням?

8. Що таке корінна (питома) лексика? З яких пластів вона складається?

9. Назвіть основні причини запозичення слів, наведіть приклади.

10. Чи потребує вирішення проблема засилля запозичень в нашій мові?