Загальна характеристика лексики сучасної української мови

Усі слова певної мови становлять її словниковий запас, або лексику. Лексикою називають також певну частину словникового складу: лексика абстрактна, розмовна, емоційна тощо. Лексичне багатство мови свідчить про рівень розвитку суспільства. В українській мові лише загальних назв (у їхньому прямому значенні) кілька сотень тисяч. Лексика оперативно реагує на всі зміни, що відбуваються в суспільстві, відбиваючи широкий соціально-історичний досвід носіїв мови. Говорячи про одну з основних її функцій – бути засобом збереження й передачі знань, маємо на увазі передусім слова, лексику.

У складі лексики сучасної української мови виділяємо такі основні групи:

v За сферами вживання й територією поширення лексика може бути: 1) загальнонародна, тобто застосовувана на всій території України (лексика літературної мови і просторіччя); 2) лексика, обмежена певними територіями і сферами вживання (діалектна, спеціальна).

v Класифікація за функціонально-стильовою належністю передбачає розгляд: 1) загальновживаної лексики, або стилістично нейтральної (застосовується всіма носіями мови); 2) стилістично забарвленої лексики, закріпленої певною мірою за стилями.

v За наявністю емоційно-експресивного забарвлення виокремлюють: 1) експресивно нейтральну лексику (мати, батько, викладач, вишня, півень, олівець, довгий, гарний, говорити, думати, десять, багато тощо); 2) експресивно забарвлену лексику, яку також поділяють на високу, т.зв. книжну (вітчизна, нездоланний, праведний, прийдешній, поборник) і знижену – розмовну, фамільярну, вульгарну (директорша, баньки, варнякати, тріскати («їсти»), голодранець, йолоп, падлюка, паразит).

v За частотою вживання говорять про: 1) активну лексику, що широко використовується в мові протягом значного історичного періоду. Це основний лексичний фонд мови, найбільш стійкий його шар, який вміщує найпотрібніші слова; 2) пасивну лексику, що обмежено вживається у звичайному мовленні: застарілі слова (історизми – смерд, кріпак, воєвода, партком, колгосп; архаїзми – чоло, ланіти, перст) та неологізми (менеджмент, податківець, іміджмейкер клонування, інтернет – загальновживані; яблуневоцвітно, знедуховніти, сміхобризний – авторські).

v За походженням розрізняють власне українську й запозичену лексику.

Детальніше розглянемо деякі з наведених груп лексики.

До загальнонародної лексики належать слова, які використовують усі носії мови незалежно від рівня освіти, фаху, місця проживання тощо. Ця лексика включає звичайні назви явищ природи (вода, вітер, сніг), рослин, тварин і птахів (яблуня, береза, жито, пшениця, корова, заєць, соловей, курка), родинних стосунків (батько, мати, син, сестра), органів людського тіла (голова, рука, нога), будівель та їх частин (будинок, вікно, двері), меблів (стіл, стілець, крісло), поширених страв (борщ, котлета, хліб), назви ознак (добрий, тихий, зелений, білий), дії та стану (ходити, сидіти, спати), місця, часу, способу дії (близько, тут, вчора, швидко), назви абстрактних понять (щастя, життя, воля, совість), а також числівники, займенники, сполучники та прийменники. До загальновживаних належать і ті слова та словосполучення, які є назвами нових речей і понять, що широко побутують у суспільстві (комп’ютер, ксерокс, мобільний телефон, інтернет, ринкова економіка тощо).

Лексика обмеженого вживання не має загального поширення і функціонує звичайно у вузькому середовищі носіїв мови, пов’язаних між собою територіальною, професійною чи будь-якою іншою спільністю. У її складі виділяють такі основні підгрупи:

· Діалектна лексика – це слова національної мови, вживання яких обмежене територією чи соціаль­ною групою людей. Відповідно розрізняють територіальні та соціаль­ні діалекти. Територіальний діалект є засобом спілкування людей, об'єдна­них спільністю території, наприклад: сахарь – цукор, тиндириця, киндириця, мелай – кукурудза, крумплі – картопля, визір – вікно, лазиво – драбина. Основними діалектами української мови є північний, південно-східний і південно-західний. Територіальні діалекти в системі національної мови – це залишки попередніх мовних формувань, які часто фіксують ті зміни, що відбулися у фонетичній, граматичній, лексичній будові на певному історичному етапі розвитку. Соціальний діалект – це відгалуження загальнонародної мови, вжи­ване в середовищі окремих соціальних, вікових та інших груп населення, тобто має виразну корпоративно-групову форму його породження та існування. Серед різновидів соціальних діалектів звичайно виділяють жаргони, арго, різновиди утаємничених засобів спілкування. Як приклад злодійського жаргону можна навести такі слова: перо (ніж), лажа (неприємність), зав’язати (порвати із злочинним світом), мочити (убивати), шмон (обшук), розколотися (зізнатися) тощо. Забарвленими синонімами загальновживаних слів є молодіжні жаргонізми: предки (батьки), пасажир (хлопець), бабло, лаве, лаванда (гроші), стріха (свідомість, здоровий глузд), баклажан (алкоголік), поганяло (прізвисько). Мовлення школярів і студентів представлено такими словами: хвіст – нескладений іспит, автомат – залік, поставлений викладачем без спеціальної співбесіди, шпора – шпаргалка.

· Спеціальна лексика – це слова й вирази, які вживаються людьми, об’єднаними професійною спільністю. Вона включає терміни та професіоналізми. Терміном називається слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя, наприклад: молекула, електрон, протон, синус, фонема, девальвація валюти, біржовий курс. Професіоналізми – напівофіційні назви спеціальних понять, на відміну від термінів – офіційних. По суті, професійне просторіччя є ненормованою формою існування спеціальних мовних засобів. Найбільш яскраво ця тенденція виявляється за умов існування пари, один член якої ідентифікується як термін, інший – як професіоналізм, наприклад: синхрофазотрон – каструля; рульове колесо – баранка; легкова машина підвищеної прохідності – бобик; позабіржовий ринок – ринок на узбіччі, вуличний ринок, “поза прилавком”, комп’ютер – комп, залізо; клавіатура – клава; вінчестер – вінт, вінчак. Найчастіше такі професіоналізми є метафоризованими словами загального вжитку.