Походження теорії громадянського суспільства

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО – це об'єднання вільних із рівними правами людей, кожному з яких державою забезпечуються права і юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою і надійним соціальним захистом, а також брати активну участь в політичному житті.

Основними ознаками громадянського суспільства є:

- людина, її права, свободи й інтереси є головною цінністю суспільства;

- рівноправність і захищеність законом усіх видів і форм власності і насамперед приватної;

- економічна свобода громадян і їхніх об'єднань, інших суб'єктів виробничих відносин у виборі форм і здійсненні підприємницької діяльності;

- свобода і добровільність праці на основі вільного вибору форм і видів трудової діяльності;

- ефективність системи соціального захисту кожної людини;

- ідеологічна та політична свобода, наявність демократичних інститутів і механізмів, що забезпечують кожній людині можливість впливати на формування і здійснення державної політики.

Громадянське суспільства є соціальною основою правової держави, причому саморегулююче громадянське суспільство, що об'єднує вільних громадян-носіїв суспільного прогресу. У центрі уваги такого суспільства знаходиться людина, її різноманітні інтереси. Через систему соціальних інститутів, суспільних зв'язків створюються необхідні умови для реалізації кожним громадянином своїх творчих, трудових можливостей, забезпечуються плюралізм думок, особисті права і свободи. Перехід від тоталітарних методів керування до правового державного зв'язку з різким переорієнтуванням соціальної діяльності держави, із відмовою від пріоритету «знеособленого» виробництва над соціально-економічними, політичними і духовними інтересами громадян. Держава на визначеному щаблі свого формування виділилася з суспільства. Таким чином, можна сказати, що держава – продукт суспільства. У процесі розвитку суспільства і переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої змінюється і держава. Формування громадянського суспільства сприяє формуванню більш цивілізованої та розвиненої держави. Саме суспільство не є простою сукупністю індивідів. Це складний соціальний механізм, продукт взаємодії людей, визначена організація їх життя, пов'язана насамперед із виробництвом, обміном і споживанням життєвих благ. Суспільство – це складна динамічна система зв'язку людей, об'єднаних сімейними узами, груповими станами, класовими відношеннями. Політичну систему суспільства створюють різноманітні організації, інститути, політичні партії, громадські організації, установи, що борються за владу, за її утримання, використання, організацію і функціонування. Співвідношення громадянського суспільства і його політичної системи – це відношення змісту і форми.

Необхідними елементами громадянського суспільства є суспільні об'єднання, рухи, партії, професійні спілки й об'єднання за віковою і статевою ознаками. Якщо такі організації сформувалися, спрощується виявлення інтересів різних груп населення, пошук лідерів, спроможних утілювати волю громадян у життя. Але така плюралістична /множинна/ демократія можлива тільки у вільному суспільстві вільних людей.

Виникаючи спочатку як філософська концепція, ідея громадянського суспільства поступово стала однією з центральних проблем політичної думки і визвольних рухів Заходу. Історично ідея громадянського суспільства походить із Древньої Греції й античного Риму, до політико-юридичної думки того часу зокрема, до творчості Цицерона, коли склалися уявлення про громадянство і громадянина і виникнуло поняття суспільства як сукупність громадян. Проте лише в середині ХI сторіччя Т. Гоббс у двох працях – “Про громадянство” (1642 р.) і “Левіафан” (1651 р.) – виклав принципово нову концепцію громадянського суспільства, що виникає при переході від природного стану, загальної ворожнечі і страху смерті до впорядкованого культурного суспільства, громадяни якого дисципліновані владою держави, що формує в країні мир і порядок. У цьому сенсі змінюється і сама людина, яка перетворюється з громадянина за ознакою підданства на громадянина з цілим комплексом прав і повноважень, цілісну й активну особистість. Громадянське суспільство – це “спілка індивідуальностей”. У наступному концепція громадянського суспільства з усіма проблемами (свободи, права, повинності, моралі, власності й ін.) розроблялися плеядою найвизначніших мислителів – Дж. Локком, Ж.-Ж. Руссо, И. Кантом, Ф. Гегелем і іншими. Так, у своїй “Філософії права” Гегель визначає: «...громадянське суспільство, як об'єднання членів у якості самостійних, одиничних у формальній загальності на основі їх потреб і через правовий устрій у якості засобів забезпечення безпеки осіб і власності і через зовнішній порядок для їх особливих і загальних інтересів».