ІІІ період

Для третього періоду становлення української архітектурної термінології характерний активний розвиток наукового стилю української мови. З другої половини XIX ст. бере початок наукова українська термінологічна лексикографія, яка пов’язана з іменами І. Верхратського, В. Левицького, І.Франка, І. Гавришкевича, Б. Грінченка, М. Драгоманова та ін.

Перші спроби систематичної термінологічної роботи в Україні були зроблені на початку 60-х років ХІХ ст. на Західній Україні, до яких можна віднести «Початок до уложення термінології ботанічної руської» І.Гавришкевича, «Словник юридично-політичної термінології: німецько-український», шість випусків «Початки до уложення номенклятури і термінології природописної» І. Верхратського, якого вважають фундатором української термінології. Активізувалося збирання термінологічної лексики на Східній Україні протягом 70 – 80-х років, що знайшло відображення у виданні термінологічних словників, друкуванні наукових статей у журналі «Основа» тощо. У 1883 р. у Львові було засноване «Наукове товариство імені Т.Г.Шевченка», яке мало три секції: філологічну, історично-філософську, математично-природничо-медичну.

Визначною подією в українській лексикографії початку ХХ ст. була поява у Києві чотиритомного «Словаря української мови», упорядником якого став Б.Грінченко. У цьому словнику окрім суспільно-політичної, була відображена також науково-технічна лексика іншомовного походження, яка на час укладання словника була вже досить широко представлена в українській літературній мові.

Деякі вчені (М. Левченко, П. Єфименко) висловлювали думку про те, що українська термінологія має бути доступною, зрозумілою народові, тому пропонували терміни, що запозичені з грецької, латини або західноєвропейських мов, замінювати українськими відповідниками або словами з слов’янських мов – чеської, польської. Наприклад, оригінал – первотвор, перспектива – зглядность, механізм – силодійство, елемент – первина, нейтральний – ніякий, архітектор – будовничій, архітектура – будовничство, бібліотека – книгарня, лабораторія – дільня, фабрика – виробня тощо.

IV період.

Українська термінологія архітектури досліджувалась у складі будівельної термінології, тому на рівні лексикографії була описана у «Словнику будівельної термінології (проєкт)» проф. С. Булди, який було надруковано у вісімнадцятому томі «Матеріалів до української термінології та номенклатури» у 1930 р.

На думку проф. С. Булди, в основу будівельної, у тому числі й архітектурної, термінології значною мірою було покладено примітивну народну термінологію; не було жодного ґрунтовного твору з будівництва, а такі поодинокі твори, як «Архітектура» Щербаківського, мали характер більш історично-популярний, аніж науково-технічний.

Принцип творення термінів визначався довільно, тому це призвело до утворення значної кількості штучних архітектурних термінів: амбар – шпихлір, амбразура – заглибина, антаблемент – надколоння, арка – лук, балка – трям (балочний – трямовий), бельэтаж – красний поверх, блеск – полір, боковушка – прихатень, болт – с(ш)ворінь, ванна – купільня, вентилятор – вітрогін, горбылек – щаблина, громоотвод – блискавичник, саман – лимпач, решетка – ґратняця, щебень – скалля (цегелля), аудиторія – слухальня, картон – тектура, филенка – таля, трафарет – тавро, кожух – ту(о)лубець тощо. Більшість таких термінів не закріпились у мові і були замінені відповідно іншими, переважно іншомовними, термінами: комора, амбразура, антаблемент, арка, балка, бельетаж, блиск, боковина, прогонич, ванна, вентилятор, грозозахист (громовідвід), саман (ґрунтоблок), решітка (ґрати), щебінь ( рідше скалля), аудиторія, картон, фільонка, трафарет, кожух. Не закріпились в архітектурній термінології і штучно створені прикметники, наприклад терміносполучення, що позначали різновиди арок, передавалися терміном лук та прикметниками припадистий, перекутній, плічковий, зіркуватий, шоломуватий, цибулюватий, чоловий тощо.

Інтернаціональні терміни, які не мали народних відповідників, у словнику наводились без змін, або ж фіксувалися з тими фонетичними відмінностями, які наближали їх до української фонетики: квадра – квадер, цоколь – сокель, колонна – колона тощо.