Основні етапи формування термінології архітектурної сфери

Досліджуючи будь-яке мовне явище, слід враховувати, як це явище виникло, які основні етапи свого розвитку пройшло. Сучасна українська архітектурна термінологія – продукт історичного розвитку суспільства.

Елементи та явища архітектури як форми активної практичної діяльності людини існували до того, як виникли наукові поняття та відповідні терміни. Будівельне мистецтво, що почалось із впорядкування примітивних культових ідолів, простого житла, з часом набувало досвіду, який задовольняв потреби суспільства на різних етапах його розвитку. Тому, зрозуміло, в процесі створення свого штучного життєвого середовища, прагненні до образного відображення дійсності і розумінні всесвіту суспільство виробляло певні поняття, які отримували конкретні найменування.

«Цікаво знати».

Термін «архітектор» (вперше зустрічається у Памви Беринди у 1627 р.) запозичений через німецьку або голландську від пізньолатинського architector (за аналогією до sculptor, pictor). Також зустрічається термін «архітект», який вперше зафіксовано у 1712 р., ймовірно запозичено з німецької мови «Architekt». Давньоруська мова фіксує термін «архитектонъ» (строитель) прямо з грец. άρχιτέκτων. Термін «архітектура» (зафіксовано 1705 р. у Ф. Прокоповича) запозичений українською мовою з польської (architektura) від латинського – architectura, у яку, в свою чергу, потрапив з грецької мови (від. грец.άρχιτέκτων – будівничий).

«Запам ’ ятайте».

У сучасній українській архітектурній термінології як результату розвитку суспільства відображені всі етапи науково-технічного поступу. Умовно у процесі формування української архітектурної термінології можна виділити п’ять періодів розвитку, які збігаються з періодами становлення української загальнонаукової термінології: перший – кінець Х ст. – друга половина ХІV ст.; другий – XV ст. – перша половина XIX ст.; третій – друга половина ХІХ ст. – початок 30-х рр. ХХ ст.; четвертий – початок 30-х рр. – 80-і рр. ХХ ст.; п’ятий – 90-і рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.