Проблема виникнення свідомості

У історико-філософському процесі проблема буттєвих ко­ренів свідомості, її найважливіших ознак, властивостей та функцій, а головне походження свідомості, набула найрізно­манітніших тлумачень. Остаточного розв'язання проблеми ви­никнення свідомості, її джерел філософія, а також і наука, дати не може.

У з'ясуванні природи свідомості склалися різні підходи. Ідеалісти, активним началом матерії вважали свідомість, наділяю­чи її надприродними, надматеріальними рисами. В результаті свідомість наділялася якістю самостійного, незалежного суб­станціонального існування, що врешті-решт призводило до її обо­жнювання. Позитивним моментом такого підходу є те, що людсь­ка свідомість зводиться до чогось абсолютного, вищого, не обме­жується аспектами існування людини, специфікою її виживання. Адже будь-який матеріальний процес - будь-то створення про­дукту чи закономірність зовнішніх щодо людини зрушень - є втіленням її вмінь, навичок, знань, тобто духовне освоєння, що су­проводжується опредмечуванням у вигляді конкретних речей чи модельованих зв'язків фрагментів дійсності.

Представники вульгарно-матеріалістичних концепцій зосе­реджують свою увагу на виявленні зв'язку свідомості з матеріально-речовим субстратом і зводять свідомість до тих же речових змін, тільки іншого роду (наприклад, процес мислення уподібнюється виділенню жовчі, яка виробляється печінкою; в кінцевому рахунку характер думок визначаєїжа, яка впливає че­рез хімізм крові на мозок та його роботу).

Важливим джерелом свідомості є соціокультурне середовище, загальні поняття, етичні настанови, правові норми, нагромаджені суспільством знання то­що. До наступного джерела свідомості належить увесь духовний світ індивіда, його власний досвід життя і переживань.

Особливу увагу слід звернути на наступне джерело свідо­мості - мозок, який постає мікроструктурною природною систе­мою, що складається з безлічі нейронів, їхніх зв'язків і забезпечує на клітинному (або клітинно-тканинному) рівні організації ма­терії здійснення загальних функцій свідомості. При цьому слід за­уважити, що відношення мозку і змісту свідомості - це не відно­шення причини і наслідку, а відношення органу, матеріального субстрату і його функції.

Суттєвим чинником виникнення свідомості можна вважати і космічне інформаційно-змістове поле, однією з ланок якого є свідомість індивіда. Принципова спорідненість процесів свідо­мості з усім багатством космічних явищ та процесів проявляється, зокрема, у здатності нашої свідомості прийняти у свій зміст та «розуміти те, що відбувається у космосі, яким би віддаленим воно не було від реальних потреб людини». Отже, можна зробити висно­вок, що при формуванні змісту свідомості всі зазначені джерела свідомості взаємопов'язані. При цьому зовнішні джерела відбива­ються через внутрішній світ людини, хоч і не все, що йде ззовні включається у свідомість.

Марксистська кон­цепція походження свідомості пов'язує питання про її сутність та генезис з розглядом матерії, здатної до саморуху і саморозвитку. Такий підхід зумовив можливість пояснити природу свідомості як властивість високоорганізованої матерії, як вищу форму її ат­рибутивної властивості - відображення.

Сьогодні акцентується увага на значенні інформації. Будь-яка реальна взаємодія живих істот, у тому числі і людини з навколишнім світом, припускає використання інформації про цей світ, як засобу регуляції і управління власною поведінкою, що забезпечує адекватні взаємостосунки з дійсністю. Активність всього живого, що є його атрибутивною, необхідною ознакою, що відрізняє живу природу від неживої, органічно зв'язана з використанням інформації, яка виступає обов'язковою умовою і передумовою цієї активності.

Інформація, проте, не є ні речовиною, ні енергією, ні взагалі якою-небудь особливою субстанцією. Вона цілком втілена в якихось матеріальних речовинних або енергетичних явищах, які виступають як її носії. Інформація не може існувати без цих носіїв, хоча вона і відрізняється від їх матеріального субстрата. Таким чином, сама можливість такого специфічного явища, як інформація, повинна мати свої підстави в певних властивостях матеріальних реалій, що забезпечують втілення інформації в їх речовинному або енергетичному субстраті. Ці властивості пов'язані з природою матеріальної взаємодії. Всі явища, об'єкти, процеси об'єктивно існуючого матеріального світу безупинно взаємодіють між собою і в ході цієї взаємодії зазнають певні зміни. Кожний з взаємодіючих об'єктів, процесів і т. д., впливаючи на інші і викликаючи в них відповідні зміни, залишає певний «слід» в тому об'єкті, явищі, процесі, на який він впливає, і тим самим відображає себе в результаті цієї дії. Таким чином, в процесах взаємодії матеріальні об'єкти, явища, процеси фіксують в своїх змінах певні властивості об'єктів, явищ, процесів, які на них впливають.

Ця здатність одних матеріальних систем відображати, фіксувати властивості інших матеріальних систем, які на них впливають, і складає можливість, потенційну підставу набувати інформацію про ці системи.

Отже, найважливішим кроком в еволюції матерії від тієї, що не відчуває до тієї, що відчуває і далі до матерії, яка володіє психікою і свідомістю, є виникнення інформаційної взаємодії, заснованої на використовуванні слідів, відбитків дії одних матеріальних систем на інші для активної орієнтації.

В цілому жодна з концепцій походжен­ня свідомості не здатна пояснити усі її складності, водночас кож­на з цих концепцій виокремлює певні риси свідомості, що дозволяє уявити собі цей феномен досить повно.

Отже, свідомість – це осмислене відображення дійсності, яке забезпечує собою особливий людський спосіб адаптації до середовища шляхом змін не внутрішньої будови людини, а оточуючого середовища. До властивостей свідомості можна віднести 1) активність, яка забезпечує здійснення людиною предметно-перетворювальну діяльність; ціле покладання, абстрагування, передбачення, творчість; 2) комунікативність, як смисловий зв’язок між суб’єктами, зв’язок з мовою; 3) суб’єктивність – ідеальне - як загальна форма існування свідомості як суб’єктивної реальності; 4) системність, як цілісна структуровано-організована система.

Функ­ції свідомості: інформаційно-пізнавальна, акумулятив­на, аксіологічна, цілепокладання, конструктивно-творча, комунікативна, регулятивно-управлінська. Для цього слід ознайомитися з відповідними сторінками підручни­ків