Рене Декарт – автор дедуктивного методу пізнання і родоначальник філософського раціоналізму

Рене Декарт (1597 -1650) на відміну від Ф. Бекона, підкреслює раціональний початок в пізнанні. Розум – є головним джерелом пізнання і більш того, критерієм його істинності. Роль досвіду він зводить простої емпіричної перевірки даних розумових побудов.

У теорії пізнання Р. Декарт розвиває раціоналізм, тобто вчення, згідно з яким розум, думка визнаються найвищою цінністю. Він сформулював чотири правила методу: по-перше, визнавати істинним тільки очевидне і чітке. Він вводить поняття «інтелектуальної інтуїції», що слугує вихідним пунктом виведення одного поняття з іншого; по-друге, простого очевидного; по-третє, шляхом дедукції одержувати більш складні висловлювання; по-четверте, діяти так, щоб не випустити жодної ланки, тобто зберігати неперервність ланцюга та умовиводів.

Обґрунтовуючи вирішальне значення раціоналізму в пізнанні, Декарт з недовірою ставиться до органів чуття. Він розвиває «метод сумніву».

Заслуговує на увагу вчення Декарта про вродженні ідеї. Декарт вважав, що деякі поняття і судження є вродженими, а інтуїція усвідомлює істинність цих понять і суджень. Вроджені ідеї дають нам знання, а інтуїція забезпечує усвідомлення цього знання та його істинності. До вродженних ідей він відніс низку понять: Бог, існування понять, числа, структури тіл, фактів, свідомості, свободи волі.

За своїми поглядами Р.Декарт був дуалістом. Це чітко проявилося у розгляді та визначенні субстанції. Він визначав субстанцію як річ, яка не потребує для свого існування нічого, крім самої себе. Отже, субстанцією, за Декартом, є Бог. Створений світ він поділяє на два види субстанції – матеріальну та ідеальну. Нематеріальна субстанція має в собі ідеї, що належать їй, а не набуті з досвіду, тобто є уродженими. До уроджених ідей Декарт відносив ідею Бога, чисел, деякі загальні поняття.

Вчення Декарта розвинув Спіноза (1632-1677), який протиставив дуалізму Декарта принцип монізму. Відповідно Спінозі, існує тільки єдина, яка знаходиться поза свідомості субстанція, яка є причиною самої себе і вона не потребує інших причин.

В етиці Спінози є його відома теза «Свобода – пізнана необхідність». Але вона не відображає реальної морально-правової свободи в суспільстві, яка передбачає вибір з альтернатив. Це показав наступний розвиток історії.