Біологічні катастрофи

Розрізняють біологічні небезпеки і біологічні катастрофи.

Біологічні небезпеки пов’язані з дією на людину отруйних речовин біологічного походження.

До небезпечних факторів біологічного походження належать:

- макроорганізми (рослини та тварини);

- патогенні мікроорганізми - збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, гриби, кліщі, паразитичні черви, найпростіші), які можуть викликати біологічну катастрофу.

Отруйні представники флори (отруйні рослини) – це рослини, які у процесі життєдіяльності накопичують речовини, що можуть спричинити отруєння і смерть живих істот при різноманітних формах контакту з ними.

Отруйними вважаються такі рослини, для яких отруйність є видовою, а не індивідуальною властивістю, набутою внаслідок зростання на забрудненому ґрунті (наприклад, радіоактивними речовинами).

Існує близько 10000 видів рослин і грибів, які можуть викликати важкі або навіть смертельні отруєння людей. Шкідливим чинником отруйних рослин є алкалоїд глюкозиди, кислоти, смоли, вуглеводи та інші сполуки.

Дія отруйних рослин на людину.

За токсичністю рослини поділяють на:

- отруйні (бузина, конвалія, плющ тощо);

- дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

- смертельно отруйні (вовче лико, блекота чорна беладона, дурман звичайний);

З року в рік посилюється актуальність боротьби з амброзією полинолистою в Луганській області. Збільшення засмічених земель очевидно: якщо в 1973 р. в Луганській області було засмічено амброзією 0,02 тисячі гектарів, в 2001 р. – більше трьох тисяч гектарів, то в 2010 р. – майже 21 тисяча гектарів. Аграрії терплять збитки через зниження врожайності сільськогосподарських культур і неможливості використовувати засмічені амброзією землі за призначенням. Вчені створюють генно-модифіковані сорти сільськогосподарських культур, що володіють стійкістю до гербіцидів, і пропонують у боротьбі з амброзією використовувати гербіциди суцільної дії. Медицина області б’є на сполох з приводу масовості алергічних захворювань, спровокованих амброзією. Населення обурюється бездіяльністю тих, хто причетний до цієї біологічної катастрофи.

Поширення бур’янів на величезних територіях в усьому світі в даний час розглядається як біологічне забруднення. Тисячолітній досвід землеробства, розробка і застосування різних систем обробітку ґрунту, сівозміни, гербіциди та навіть вогонь не забезпечили вирішення проблеми боротьби з бур’янами. Значуще місце серед бур’янів належить амброзії полинолистій. В даний час амброзія поширена в Європі, Азії, Південній і Північній Америці, Африці, Австралії, зустрічається на територіях 35 держав. Словом, цей вид практично став космополітом.

Амброзія потрапила в Європу з Північної Америки на початку 20 століття, причому декількома шляхами. У 1914 р. німецький аптекар Кріккер вирощував її у Дніпропетровській області як лікарську рослину (замінник дорогої хіни і глистогінний засіб). У 1925 р. амброзію виявили на території Київської області. Армія генерала Денікіна привезла амброзію з насінням люцерни – так з’явився цей бур’ян у Запорізькій, Донецькій, Луганській областях. З цього часу амброзія значно поширилася по Україні, а в степовій зоні вона являє собою стихійне лихо. За даними карантинної служби в 1973 р. в Україні було заражено амброзією 107 600 гектарів, в 2011 р. площа, заражена амброзією в Україні, становить понад 3614000 гектарів.

Отруйними є багато грибів.

Небезпечною є дія на організм людини отрути представників фауни (змій, скорпіонів і ін.), а також укуси скажених тварин.

Біологічні катастрофи виникають внаслідок аварій; випадкового занесення в навколишнє середовище збудників хвороби; завезення або перенесення збудника хвороби з інших країн в результаті порушення епідеміологічних норм; при застосуванні біологічної зброї і поширення на місцевості хвороботворних мікробів,токсинів, небезпечних шкідників.

Біологічні засоби належать до засобів масового зараження і ураження людей, тварин, рослин і зараження об’єктів зовнішнього середовища, тому застосовується термін «біологічні катастрофи».

Таку катастрофу може організувати в мирний час противник диверсійним методом для підриву економіки держави, виведення із строю людей, знищення поголів’я сільськогосподарських тварин, зменшення продукції тваринництва і рослинництва, а у воєнний час – в результаті застосування біологічної зброї як зброї масового ураження стратегічного призначення.

Біологічна зброя – це спеціальні припаси і бойові прилади із засобами доставки, оснащені біологічними засобами і призначені для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин, посівів сільськогосподарських культур, псування продуктів харчування, палива, техніки і води.

Існує ще термін «бактеріологічна зброя». Він широко застосовувався раніше, коли основою вражаючої дії такої зброї вважали застосування тільки патогенних мікробів і бактерій. Пізніше основою бактеріологічної зброї стали не тільки бактерії, а й віруси, грибки та шкідники рослин, тому зараз вживаються терміни «біологічна зброя», «біологічні засоби».

На сучасному етапі існують бактерії, грибки, які можуть швидко розкладати нафтопродукти. ізоляційні матеріали, прискорювати корозію металевих виробів, окислення місця паяння контактів електричних схем. Це може призвести до різноманітних порушень і виходу з ладу складного електричного і оптичного обладнання. Тому їх застосовують для псування продовольства, нафтопродуктів, деяких видів військового майна,оптичних приладів та іншого обладнання.

Ще в роки першої світової війни командування німецької армії розпочало розробки біологічних засобів та їх застосування для ураження противника.

Під час Другої світової війни в Німеччині в секретних науково-дослідних центрах розроблялися методи вирощування збудників небезпечних та інфекційних хвороб людей, сільськогосподарських тварин та способи їх застосування як біологічної зброї.

І японська армія з 1940 по 1944 р.р. застосовувала різні види біологічних засобів проти китайських військ і мирного населення більше 11 разів, через що в багатьох містах і районах Китаю спалахнула епідемія чуми.

У В’єтнамі американські війська застосовували серед інших різноманітних засобів і засіб «оранж» від чого листя і стебла рослин ставали оранжевими.

Патогенні мікроорганізми у природних умовах проникають в організм людини такими шляхами:

- з повітрям через органи дихання – аерогенний, повітряно-крапельний шлях;

- з продуктами харчування і водою через травний тракт – аліментарний шлях;

- через непошкоджену шкіру в результаті укусів заражених кровососних членистоногих – трансмісійний шлях;

- через слизові оболонки рота, носа, очей, а також через пошкоджену шкіру – контактний шлях.

Внаслідок біологічної катастрофи виникає зона біологічного зараження. Це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин і рослин межах.

Заражатися можуть не тільки люди, рослини, сільськогосподарські тварини, птахи, дикі звірі, а й повітря, місцевість, водойми, колодязі, резервуари з питною водою, фураж, сільськогосподарські посіви, запаси урожаю, продукти харчування, техніка, виробничі приміщення. пасовища і житлові приміщення. Поширюватися і збільшувати зараження збудники інфекційних хвороб можуть людьми, комахами, особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами.

Осередок біологічного ураження може утворитися не тільки в зоні зараження, а й за її межами в результаті поширення інфекційних захворювань. Осередок біологічного ураження – це територія, на якій в результаті впливу біологічних засобів (зброї противника) виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин.

Біологічні засоби мають такі особливості, що впливають на утворення і поширення осередку біологічного ураження:

- можливість масового ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин збудниками особливо небезпечних інфекційних хвороб і шкідниками сільськогосподарських рослин на великих територіях;

- можливість проникнення з повітрям у житлові, виробничі і тваринницькі приміщення та негерметизовані укриття;

- здатність малої кількості збудника хвороби спричиняти захворювання людей, тварин і рослин, швидко поширюватися і розростатися до епідемій, епізоотій, епіфітотій;

- здатність багатьох захворювань передаватися від хворого організму здоровому і швидко поширюватися серед людей і тварин;

- наявність інкубаційного періоду, протягом якого може статися масове перезараження людей і тварин;

- здатність тривалий час зберігатися у навколишньому середовищі. в заражених комахах, кліщах, гризунах;

- можливість застосування з диверсійною метою для зараження продуктів харчування, урожаю, кормів, води для поширення епідемій і епізоотій;

- складність діагностики захворювань людей, сільськогосподарських тварин та індикації збудників у ви падку застосування ворогом бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів у складі комбінованих рецептур.

Зараження може бути великих і малих масштабів, більш стійким і менш стійким. Це залежить від багатьох чинників. Температура, вологість повітря, наявність сонячних днів суттєво впливають на стійкість, тривалість осередку біологічного ураження. Підвищення вологості сприяє зниженню стійкості збудників хвороб. Взимку тривалість біологічного зараження більша, бо збудники багатьох хвороб при температурі нижчій 0⁰ С можуть тривалий час зберігатися в зовнішньому середовищі. Влітку збудники хвороб гинуть швидше, бо цьому сприяє висока температура і дія сонячної радіації.

Найвигідніший час доби для застосування бойових біологічних засобів настає після заходу сонця, коли немає прямої дії сонячних променів.

Дуже вигідно здійснювати біологічне зараження аерозольним способом. Зона вражаючої дії біологічних боєприпасів масою 20 кг, розпилених з літака, досягає 100 тис. км² .Це дані американських авторів.

Джерелами інфекції та шляхами поширення збудників і осередку ураження можуть бути молоко, м’ясо, вовна, шкіри, отримані від хворих або уражених тварин Переноситись збудники інфекції можуть після контакту людей і тварин із зараженими предметами, технікою, рослинами, кормами, продуктами, зараженими людьми і тваринами. Комахи і гризуни також механічно розносять і передають інфекцію, заразившись в навколишньому середовищі н нечистотах, трупах чи їх рештках.

Люди і тварини можуть заражатися, наприклад, сказом, висипним тифом та іншими хворобами, специфічним шляхом після укусу комахою, твариною, кліщем, в організмі яких проходили окремі стадії розвитку збудника.

Поширення на великій території за короткий час масового захворювання людей називають епідемією. Якщо хвороба охоплює багато країн, частин світу, материки –це називають пандемією. Охоплення великих територій ураження хворобою рослин називається епіфітотією, а масове ураження тварин на великих територіях – епізоотією.

При виникненні осередку біологічного зараження для запобігання поширенню інфекційних захворювань із первинного осередку вводиться карантин і обсервація.

Карантин – це система держаних заходів, які проводяться в епідемічному (епізоотичному, епіфітотичному) осередку для запобігання поширенню інфекційних захворювань із вогнища ураження та для повної його ізоляції і ліквідації.

Обсервація – це система заходів спостереження за ізольованими людьми або тваринами, які прибули з осередку, на який наклали карантин, або перебувають у загрозливій зоні, тобто на території, яка межує з осередком ураження.

Тривалість карантину і обсервації встановлюють, виходячи із тривалості максимального інкубаційного періоду захворювання.

При карантині колектив, у якому виникли інфекційні хвороби, ізолюють, з госпіталізацією хворих, обсервацією тих, хто був у контакті з ними, медичним і ветеринарним спостереженням за рештою. Для цього проводяться протиепідемічні, ветеринарно-санітарні, санітарно-гігієнічні (дезінфекція і санітарна обробка людей, тварин, води, техніки та ін.), протиепізоотичні лікувально-профілактичні заходи. Забороняється в’їзд і виїзд людей, вивезення тварин, продукції тваринництва і рослинництва, прийом посилок.

Навколо осередку виставляють охорону. Через спеціальні пункти під контролем медичної служби ЦО організовують постачання людей, які знаходяться в осередку зараження.

Запитання для самоконтролю:

1. Наведіть приклади катастроф з викидом радіоактивних речовин. До яких наслідків це призводить?

2. Що таке сильнодіючі отруйні речовини і які ураження вони викликають?

3. Назвіть заходи, які вживаються для захисту населення в умовах НС? Розкажіть про ці заходи.

4. Назвіть засоби захисту населення в умовах НС і розкажіть про них.

5. Що таке біологічні катастрофи і яку загрозу вони несуть?

6. Якими шляхами передаються збудники інфекцій?

7. Що таке бактеріологічна зброя? Як і для чого її застосовують?

8. Що таке осередок ураження?

9. Назвіть особливості біологічних засобів, що впливають на утворення і поширення осередку ураження.

10. Яким шляхом і в який час найвигідніше здійснювати біологічне зараження?

11. Що впливає на стійкість осередку біологічного ураження?

12. Розкажіть про карантин і обсервацію.

Рекомендована література:

1. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

2. Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань».

3. Желібо Є.П., Завірюха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації – Київ: «Каравела», 2002. Львів «Новий Світ -2000»

4. Денціак О.О., Коваленко І.В., Мужик І.С. Навчальний посібник „Цивільна оборона. – Львів: «Афіша», 2000.

5. Гунський І.В. Цивільна оборона. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Міністерство освіти і науки України. – Київ, 1995 р.

6. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини. Видавництво «Бескид Біт», 2005.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. Підручник. – Київ: «Знання», 2006