Заходи та засоби захисту населення в умовах НС

До системи захисту населення і територій, що проводяться в масштабах держави при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій, належать: інформація та оповіщення, спостереженнняя і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист, індивідуальні засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога у надзвичайних ситуаціях.

Розглянемо інформацію, оповіщення, евакуацію та засоби захисту населення.

Зміст інформації мають становити відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або вже виникли, з визначенням їхньої класифікації, меж поширення і наслідків та заходів реагування на них.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи рад зобов”язані надавати населенню оперативну і достовірну інформацію про стан захисту наcелення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, методи та способи їх захисту, заходи безпеки.

Згідно Кодексу цивільного захисту України

Оповіщення – це доведення сигналів і повідомлень органів управління цивільного захисту про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф, епідемій, пожеж до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ,організацій і населення.

Оповіщенням населення про НС займаються органи управління цивільного захисту.

Отримавши мовне повідомлення про надзвичайну ситуацію, необхідно виконати в повному об’ємі всі вказівки.

Органи управління цивільного захисту рекомендують при виникненні радіаційної, хімічної або біологічної небезпеки:

- привести у готовність засоби індивідуального захисту, постійно мати їх із собою та надягнути за командою ЦО;

- для захисту поверхонь тіла від забруднення радіоактивними, хімічними або біологічно активними речовинами використовувати захисний одяг (плівкову або полімерну накидку, куртку або плащ), комбінезон та чоботи;

- перевірити герметизацію приміщень, стан вікон та дверей;

- за герметизувати свої продукти харчування і запастися водою;

- відключити електронагрівальні прилади;

- пройти в укриття;

- постійно слідкувати за повідомлення органу ЦО, тому тримати увімкненим радіоприймач проводового мовлення.

Для недопущення загибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності при необхідності проводиться евакуація населення. За допомогою системи оповіщення населення повідомляється про початок та порядок евакуації.

Згідно із Кодексом Цивільного захисту України

Евакуація - організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення».

Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття ріен6нія начальником цивільної оборони, надзвичайною комісією або органами влади.

Розрізняють такі види евакуації:

- загальна евакуація – будівля або населений пункт звільняються повністю;

- часткова евакуація – звільняється частина приміщення,населеного пункту або адміністративного району; при цьому необхідно обмежити господарсько-виробничу діяльність і збільшити шанси на врятування; така евакуація в будь-яку мить може перерости в загальну евакуацію;

- негайна евакуація є терміновим заходом, якщо НС (пожежа, вибух,аварія та ін.) уже виникла або може виникнути в обмежений відрізок часу; кожний із названих видів евакуації під впливом обстановки, зо змінюється, може перерости в негайну евакуацію;

- тимчасова евакуація – проводиться при порівняно невеликій тимчасовій загрозі (підняття рівня води, хімічна аварія на віддаленні та ін.).

Евакуація здійснюється за виробничим і територіальним принципами.

На підприємствах працююче населення евакуюється з приміщень через евакуаційні виходи під керівництвом начальника цивільної оборони (керівник підприємства) і штабу цивільної оборони підприємства (начальник штабу ЦО).

Домоуправи евакуюють непрацююче населення. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе їх вивезення із школами, дитсадками.

Із небезпечної зони населення вивозиться всіма видами транспорту і виводиться пішими колонами по дорогах, не зайнятих перевезеннями.

Організовуються евакуаційні комісії. Поблизу місць посадки на транспорт або на вихідних пунктах пішого руху населення, в школах, кінотеатрах, клубах та інших громадських місцях, розміщуються організовані керівними органами евакуаційні пункти.

Отримавши повідомлення про евакуацію, кожен громадянин повинен взяти документи, гроші, потрібні речі та продукти і прибути на збірний евакуаційний пункт, де проходить реєстрація населення, групування та виведення до місць посадки.

Евакуаційні комісії займаються організацією приймання і розташування населення, забезпечення його всім необхідним.

Тимчасове розселення, забезпечення продуктами харчування, надання побутових послуг і медичного обслуговування евакуйованих громадян організовують у безпечних районах.

Передбачено, що запасами продуктів, які люди взяли із собою в евакуацію, вони повинні харчуватися перші дві доби. Якщо продуктів немає, харчування забезпечується через мережу громадського харчування службами торгівлі і харчування цивільної оборони району, села чи міста, які прийняли евакуйованих; або в сім’ях, куди вони підселені.

Усі ці заходи організовує державна виконавча влада, органи управління цивільного захисту (наприклад у м. Дрогобичі відділ надзвичайних ситуацій Дрогобицької міської ради), які повинні чітко погодити між собою всі заходи, які проводяться. Безпосередніми виконавцями цих заходів є керівники підприємств, установ, закладів, які одночасно є начальниками цивільної оборони цих закладів і підприємств. Заходи, що виконуються в період загрози і при виникненні НС, розробляються завчасно і відображаються в планах цивільної оборони.

Засобами захисту від НС є захисні споруди, які за своїм призначенням поділяються на сховища, протирадіаційні укриття і найпростіші укриття – щілини і землянки, які певною мірою захищають від ударної хвилі, світлового випромінювання, радіаційного ураження. Сховища та протирадіаційні укриття будують завчасно.

Індивідуальні засоби захисту призначені для захисту людей від радіоактивних, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин та бактеріальних засобів. За призначенням засоби індивідуального захисту поділяються на засоби захисту органів дихання і шкіри. За принципом захисту вони бувають фільтруючі і ізолюючі. За способом виготовлення індивідуальні засоби захисту поділяються на виготовлені промисловістю, і найпростіші, або підручні, виготовлені з підручних матеріалів.

Засоби індивідуального захисту є табельні, забезпечення якими передбачається табелями (нормами) оснащення залежно від організаційної структури формувань цивільного захисту, і нетабельні, як доповнення до табельних засобів або для їх заміни.

Індивідуальні засоби захисту ізолюючого типу за допомогою матеріалів, непроникних для зараженого повітря, повністю ізолюють організм людини від навколишнього повітря.

Для захисту органів дихання людей у системі цивільного захисту використовують протигази, які захищають органи дихання людини, обличчя і очі від радіоактивних речовин, небезпечних хімічних сполук і бактеріальних речовин, що знаходяться в повітрі.

За принципом захисту вони поділяються на фільтруючі і ізолюючі. Основними і найпоширенішими для захисту органів дихання є фільтруючі протигази (для дорослих – ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В,; ПМГ (марки А, В, КД, БКФ, М), ПФСГ (марки А, В, КД, БКФ, СО, БК), ПФВГ (марки А, В, К, БКФ); для дітей – ДП-6, ДП-6М, ПДФ-7, ПДФ-Ш, ПДФ-Д, ПДФ-2Ш, ПДФ-2Д, КЗД-4, КЗД-6.

Фільтрація полягає в тому, що повітря, яке проходить через фільтруючі елементи, шар активованого вугілля, звільняється від шкідливих домішок і надходить в організм людини чистим.

Фільтруючі протигази не захищають від окису вуглецю (чадного газу), тому для захисту від нього застосовують гопкалітовий патрон, який приєднують до протигазової коробки.

Використовуючи фільтруючий протигаз в умовах радіоактивного забруднення, слід пам’ятати, що радіоактивні речовини затримуються фільтрувальними елементами і стають джерелом опромінення. Тому термін користування такою фільтрувально-поглинальною коробкою має бути короткочасним.

Якщо фільтруючі протигази не забезпечують захист або у повітрі мало кисню, застосовують ізолюючі протигази (ІП-4, ІП-46, ІП-46М, ІП- ІП-5). Вони складаються з лицевої частини, дихального мішка і регенеративного патрона. Необхідне для дихання повітря збагачується киснем у регенеративному патроні, де знаходяться перекис і надперекис натрію.

Для захисту органів дихання від радіоактивних речовин, ґрунтового пилу, бактеріальних засобів та різних шкідливих аерозолів застосовують респіратори. Вони бувають фільтруючі пилозахисні («Кама», «Пульс-К», «Пульс-М», Ф-62Ш, «Росток-2», «Росток-3», У-2К, Р-2, Р-2д (для дітей), Ф-62П, «Айстра-2», «Айстра-9»); газопилозахисні (РУ-60М, РПГ-67, «Тополь» (марки А, В, КД) та протиаерозольні (FFP1, FFP2, FF1S, FF25).

Заборонено використовувати респіратори для захисту від високотоксичних речовин типу синильної кислоти, миш’яковистого, фосфористого, ціанистого водню, тетраетилсвинцю, низькомолекулярних вуглеводів (метан, етан) і від речовин, які в пароподібному стані можуть проникати в організм через пошкоджену шкіру.

Найпростіші засоби захисту органів дихання – протипилова тканинна маска (ПТМ-1) і ватно-марлеві пов’язки (ВМП), які можуть захищати органи дихання від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів. Їх може виготовити кожна людина.