Дія електромагнітних полів та випромінювань на людину

Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини залежить від діапазону частот, тривалості опромінення, характеру опромінення, режиму опромінення, розмірів поверхні тіла, яке опромінюється, та індивідуальних особливостей організму.

В результаті дії ЕМП на людину можливі гострі та хронічні форми порушення фізіологічних функцій організму, які виникають в результаті дії електричної складової ЕМП на нервову систему, на структуру кори головного та спинного мозку, серцево-судинну систему.

При дії на організм людини ЕМП в діапазоні 30 кГц – 300 МГц (промислова частота) спостерігається загальна слабкість, підвищена втома, сонливість, порушення сну, головний біль, біль в ділянці серця. З’являється роздратованість, втрачається увага, сповільнюються рухово-мовні реакції, виникає ряд симптомів, які свідчать про порушення роботи окремих органів – шлунку, печінки, підшлункової залози. Погіршуються харчові та статеві рефлекси, діяльність серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводневого обміну, змінюється склад крові, зафіксовані зміни на рівні клітин.

У більшості випадків такі зміни в діяльності нервової та серцево-судинної системи мають зворотній характер, але тривалий та інтенсивний вплив призводить до стійких порушень та захворювань.

При систематичній дії ЕМП високої (ВЧ) та надвисокої (НВЧ) частоти на організм людини спостерігається підвищення кров’яного тиску, трофічні явища (випадання волосся, ламкість нігтів).

При тривалому та інтенсивному опроміненні у працівників виникають професійні захворювання. Ці зміни зменшуються та зникають при виключенні впливу ЕМП та поліпшенні умов праці.

Вплив електромагнітних випромінювань на організм людини залежить від інтенсивності опромінення. При впливі випромінювань надвисокої частоти на організм людини при інтенсивності близько 20 мкВт/см² спостерігається зменшення частоти пульсу, зниження артеріального тиску.

При інтенсивності 6 мВт/см² відбуваються зміни у складі крові, у статевих залозах, помутніння кришталина, потім – зміни у здатності крові зсідатися, у мовно-рефлекторній діяльності, у корі головного мозку, клітинах печінки. Далі з підвищенням кров’яного тиску відбувається розрив капілярів і крововиливи у легені та печінку.

При інтенсивності до 100 мВт/см² - гіпотонія, стійкі зміни у серцево-судинній системі, двостороння катаракта.

Гостре НВЧ опромінення викликає сльозотечу, дратівливість, звуження зіниць. Відбувається погіршення зору після 1-2 доби (прихованого періоду), і після повторного опромінення це погіршення посилюється. Доведено, що після 10-20 діб включається механізм відбудови пошкоджених клітин, але із зростанням часу та інтенсивності впливу пошкодження набувають незворотного характеру.

Відбуваються навіть такі невивчені явища, як цвірінчання або дзюркіт у деякій точці всередині чи ззаду голови, яке постійно відчували деякі люди, опромінені імпульсом НВЧ коливань. Перші відомості про це з’явилися у науково-технічній літературі на початку 60-х років 19 століття.