Емоційний вплив кольору

При психологічній дії мова йде про почуття та переживання, які ми можемо відчувати під впливом того чи іншого кольору. Цей вплив дуже тісно пов'язаний з оптичними особливостями кольору.

Абсолютно зелений є найспокійнішим кольором. Він нікуди не рухається, не має звуку, не викликає ні радості, ні печалі. Ця постійна відсутність руху добре діє на стомлених людей, але може з часом і набриднути. При введенні в зелений колір жовтого він оживає, стає більш активним. При доданні синього, змінюється навпаки, робиться серйознішим, вдумливим.

З іншого боку, жовтий колір турбує людину, коле її, збуджує. Порівняно із станом людської душі, його можна було б використати як мальовничій вираз безумства, сліпого сказу (жовтий колір Достоєвського).

Синій колір схильний до поглиблення. Чим глибшим, темнішим стає синій колір, тим більше він кличе людину до безкінечного, будить в ній голод до чистоти та надчутливості. Темно синій колір вносить елемент покою. Синій, доведений до межі з чорним, віддає печаллю. Стаючи більш світлим, синій набуває байдужого характеру і стає людині далеким і байдужим, як блакитне небо. \А стаючи світлішим стає беззвучнішим, доки не дійде до беззвучного спокою - білого.

Часто білий колір сприймається як „некольровий". Він є ніби символом світу, де зникають усі фарби, всі матеріальні властивості. Тому білий колір діє на нашу психіку як мовчання. Але це мовчання мовби не мертве, а, навпаки, повне можливостей.

Чорний колір, навпаки, діє як дещо без можливостей, як мертва пляма, як мовчання без майбутнього. Рівновагу білого і чорного порушує сірий. Звичайно, сірий колір не може дати ні руху, ні звуку. Сіре - беззвучне та нерухоме, але ця нерухомість іншого характеру, ніж у зеленого кольору, створеного двома активними кольорами: жовтим і синім. Тому сірий колір - це безшумна нерухомість.

Червоний колір ми сприймаємо як характерно теплий колір, впливає внутрішньо як життєдайний, живий, турбуючий колір, що, однак, не має легковажності жовтого. На відміну від жовтого червоний колір мовби палає всередині себе. Але ідеально червоний колір дуже змінює свій вплив при зміні кольору. При додаванні до червоного кольору чорного виникає жорсткий, не здатний до руху коричневий. В холоднішому тоні у червоного зникає активність полум'я. Стаючи помаранчевим, червоний набуває променистості жовтого, але постійно зберігає серйозність.

Фіолетовий колір - це немов охолоджений червоний, тому він звучить дещо болісно, як дещо придушене і сумне.

Вибір переважного (улюбленого) кольору людиною визначається її характером і залежить, також, від соціального чинника. На основі соціологічних досліджень був отриманий наступний ряд кольорів по мірі зменшення надання переваг: блакитний - фіолетовий - білий - рожевий - пурпурний - червоний - зелений - жовтий - помаранчевий - коричневий - чорний.

Залежність вибору переважного кольору від темпераменту ви можете спостерігати на малюнку 4.

Малюнок 4

Характер і виразність кольору може значно змінюватись в залежності від різноманітних асоціацій. Кожен з нас намагається пояснити емоціональну характеристику того чи іншого кольору характером певних предметів, на яких ми звичайно сприймаємо цей колір. Це дуже індивідуальна особливість кожної людини, що залежить від набутого нею досвіду. Встановити тут будь-які правила дуже важко, але з деякою вірогідністю можна припустити, що червоний колір асоціюється з вогнем і кров'ю, жовтий - з сонцем, синій - з небом, водою, зелений - з лісами, лугами.

Врешті-решт, існує таке поняття як чути колір, тобто кожному кольору співставляється певна музична нота. Це явище неможливо конкретно описати для кожного певного кольору, але не знайдеться жодної людини, яка стала б шукати вражень від яскраво-жовтого на басових клавішах роялю.