Україна в період відбудови

· врегулювання територіальних проблем із Польщею (з 16 серпня 1945 р. кордон із СРСР став пролягати на захід від Рави-Руської і на схід від Перемишля до Карпат). При цьому в ході насильницької депортації з Польщі було виселено 700 тис. українців, відповідно з України — 788 тис. поляків; особливо варто відзначити проведену в квітні–травні 1947 р. комуністичним урядом Польщі операцію «Вісла», суть якої полягала в переселенні українського населення Лемківщини на західний польський кордон (засуджена урядом сучасної Польщі як злочинна акція);

· завершення возз’єднання українських земель у єдиній Українській державі — входження до складу УРСР Закарпатської України (за договором між СРСР і Чехословаччиною, укладеним 29 червня 1945 р.);

· участь у створенні Організації Об’єднаних Націй у 1945 р., підписання й ратифікація Статуту організації, робота представників України в комітетах і комісіях ООН, у Раді Безпеки; заснування в 1958 р. постійного представництва Української РСР при ООН;

Процес повернення України до мирного життя проходив у надзвичайно важких і несприятливих умовах. Протягом 1941–1944 рр. по її території двічі прокотилася війна. Гітлерівці знищили більше 4 млн. мирних жителів, загинув кожен шостий житель республіки. Залишилися без даху над головою близько 10 млн. чоловік.

Окупанти зруйнували і спалили 714 міст і селищ, більш як 28 тис. сіл, понад 16 тис. промислових підприємств, майже 33 тис. шкіл, технікумів і вузів. Після визволення в республіці залишилося тільки 19 % довоєнної кількості промислових підприємств. Припинили існування близько 30 тис. колгоспів, радгоспів, МТС.

Результати напруженої праці народу по відновленню зруйнованого господарства були вражаючими: у 1950 р. промислове виробництво в Україні на 15 % перевищувало рівень 1940 р. У 1947 р. була скасована карткова система. Проте в цілому зростання промислового виробництва не привело до істотного підвищення рівня життя народу. До 1950 р. легка промисловість ледве досягла 80 % довоєнного рівня, відчувалася гостра нестача предметів споживання. До того ж грошова реформа 1947 р. девальвувала карбованець, «з’їла» особисті заощадження й супроводжувалася підвищенням цін.

Гострі суперечності процесу відновлення економіки найсильніше проявилися в сільському господарстві (до 1950 р. воно досягло близько 60 % від рівня 1940 р.). Сільське господарство посідало другорядне місце й зазнало наслідків катастрофічної посухи 1946 р., після якої центральні органи почали, за свідченням М. Хрущова, займатися відвертим вибиванням хлібних запасів у населення. Крім того, щоб не допустити прийняття деякими країнами так званої народної демократії плану Маршалла, Й. Сталін наказав значну кількість хліба вивезти до Східної Європи. У результаті цієї сваволі на Україні вибухнув голод 1946-1947 рр, який забрав на Лівобережжі та Півдні життя близько 1 млн.