Українські землі у складі Польщі. Люблінська та Брестська унія

Кочубей Марія, 2ал9, 2010, Мацюк Вікторія 2бл9, 2013 рік.

Захопивши у 14-15ст. Галичину, Західну Волинь і Поділля, Польща прагнула оволодіти й українськими землями, які входили до складу Великого князівства Литовського. Шлях до об'єднання Великого князівства Литовського з Польщею започаткувала династична Кревська унія1385 року з метою спільного подолання зовнішньої небезпеки — лицарів-хрестоносців.

Найважливішим внутрішнім чинником у цьому процесі була позиція української шляхти.

Поразка Литви у війні з Москвою змусила литовців просити Польщу допомоги. Польща таку допомогу надала, але взамін затребувала українські землі.

В 1569р. на засіданні сейму у Любліні. Після того як частина литовських, українських і білоруських магнатів, не задоволених польським проектом унії, намагалася зібрати шляхетське ополчення для боротьби за свої права, король Сигізмунд ІІ Август своїми універсалами приєднав українські землі - Підляшшя, Волинь, а згодом Київщину і Брацлавщину, зрівнявши місцеву шляхту цих земель у правах і привілеях з польською шляхтою. Повстанці змушені були повертатися на сейм. Депутати Великого князівства Литовського підписали акт про державну унію і склали присягу на вірність їй. Це означало створення держави Річ Посполита.

Українські землі, що увійшли до складу Польщі, були поділені на Подільське, Белзьке, Руське(з центром у Львові), Волинське(з центром у Луцьку) та Київське воєводства. Велике князівство Литовське залишило собі білоруські землі та заселене українцями Берестейське воєводство.

Люблінська унія мала досить суперечливі наслідки для України. Більшість українських земель переходили під владу Польщі у якій почалося жорстоке національне, релігійне та соціальне(панщина) гноблення українського населення. Опинившися під владою кріпосницької й католицької Польщі, переважна більшість українських земель зіткнулися з загрозою для самого існування українців як окремої народності.

Одразу після Люблінської унії розпочався наступ поляків-католиків на православну церкву. На захист православ’я виступили братства - міщанські організації, створювані при парафіяльних церквах. Згодом розгорівся конфлікт між братствами і духовенством, яке було незадоволене спробами контролювати братствами діяльність церкви. В результаті виникла змова вищого духовенства і рішення про об´єднання з католицькою церквою. Юридичне оформлення Унії(об´єднання) мало відбутися у 1596р. в Бресті. Але собор одразу ж розколовся на дві частини - уніатську та православну. Так українська церква розкололась на православну і греко-католицьку.

Отож Брестська унія не сприяла об’єднанню православних і католиків, але в історії України ці дві церкви міцно пов’язані між собою.

Найважливішим результатом Брестської унії стало виникнення української греко-католицької церкви, що розкололо українців на два табори. Але в наступні чотири століття ця церква відіграла величезну позитивну роль у боротьбі українського народу за свої інтереси.