Перехід України під владу Литви. Литовсько-руська держава

Ковальчук Олена, 2ал9, 2010, Матвіїв Надія 2бл9, 2013 р

Після розпаду Київської держави й занепаду Галицько-Волинського князівства державно-правовий розвиток на переважній частині українських земель тісно пов'язується з експансією зміцнілої за князя Гедиміна (1316-1341) Литовської держави. В 50-х роках XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на українські землі. Князь Ольгерд захопив Чернігово-Сіверщину, Волинь, Подніпров'я. 1362 р. литовське військо, в якому було чимало українців, розгромило військо татарських ханів на р. Сині Води, внаслідок чого до Литовського князівства відійшло Поділля. Після приєднання українських земель населення Великого князівства Литовського на 90 відсотків становили українці та білоруси.

Литва потрапила під великий культурний вплив своїх слов’янських підданих – литовські князі прийняли православну віру, вживали староруську мову, складали закони на основі «Руської правди». Литовські роди зливалися з руською знаттю, зберігалися національні особливості. У зв’язку з цим велике князівство Литовське названо Литовсько-руським.

З 1340 р. між Польщею і Литвою розпочалась боротьба за українські землі.

Кревська унія (1385р.)

У серпні 1385 року була підписана Кревська унія, згідно з якою Ягайло мусів: 1) перевести Литву на латинську абетку; 2) вжити заходів, щоб повернути втрачені Польщею та Литвою землі; 3) повернути Польщі землі, забрані від неї будь-ким; 4) звільнити полонених (очевидно, поляків); 5) прилучити литовські й руські землі до Корони Польської.

Польща і Литва виступили союзниками у боротьбі проти Тевтонського ордену. Кульмінаційним моментом цієї війни стала Грюнвальдська битва 1410р. Після цієї битви посилилося прагнення Литви до державної незалежності від Польщі.

Після смерті Вітовта (у жовтні 1430р.) до влади прийшов брат Ягайла – Свидригайло Ольгердович. Він знову повів боротьбу за повну незалежність Литовського князівства. Князь Свидригайло спирався на українську знать, це не сподобалося литовським феодалам-католикам і вони проголосили великим князем литовським – князя Сигізмунда (брата Вітовта). У наступні 4 роки в межах Великого князівства Литовського існувало 2 держави – власне Литва і «Велике князівство Руське». Перше очолював Сигізмунд, друге – Свидригайло. Вирішальна битва між руськими та польсько-литовськими військами відбулась у 1435 році під Вільномиром. Війська Свидригайла були вщент розбиті, самому князеві довелося рятуватися втечею. Свидригайло зрікся Великого князівства Руського.

Ліквідовано автономію українських князівств: Волинське (1452) та Київське (1471). На українські землі поширюється воєводський устрій.

В останні десятиліття існування Литовсько-Руської держави були прийняті Литовські статути – кодекси феодального права Великого князівства Литовського затверджені в 1529, 1566 і 1588 рр. і включали державне, земельне, кримінальне, процесуальне і спадкове право. Закріпили привілеї феодалів, посилили кріпацтво та обмежили свавілля магнатів. Литовський статут 1588 р. діяв на території сучасної України, Литви та Білорусії до XIX ст. (Остаточно скасований у 1840 р.)