Поняття про урбоекосистеми та соціоекосистеми

Урбоекологія (від лат. urbs – місто) − наука про взаємозв'язки та взаємодію у часі й просторі двох систем − міської (її соціальної, технічної, енергетичної, інформаційної, адміністративної підсистем) і природної, а також про ноосферне управління екосистемою. Урбоекологія є розділом екології.

Об'єктом вивчення урбоекології є міські біогеоценози. Урбанізація це не лише об'єктивний історичний процес зростання ролі міст у розвитку цивілізації, а й процес перебудови всього середовища проживання людини. З погляду урбоекології місто є складним організмом у системі зв'язків між елементами, що його формують та “зовнішнім” соціальним і природним середовищем.

Міські екосистеми нині максимально антропозовані та перетворені в урбоекосистеми. Урбоекологія досліджує урболандшафти, зміни природно-просторових ресурсів міста, його ґрунтового покриву, повітряного басейну, поверхневих і підземних вод, рослинного і тваринного світу, різні види забруднень.

Урбоекосистема – це природно-територіальний комплекс (геокомплекс) зі всією його ієрархічною структурою – від ландшафту до фації, який знаходиться під безпосереднім впливом (минулим, сучасним, майбутнім) міста. Урбоекологія включає також раціональне проектування та екологічно оптимальні варіанти будівництва міських структур. Вона спирається на багато галузей знань, предметом яких є дослідження різних аспектів взаємодії суспільства та природи – екологію, ботаніку, містобудування, географію, соціологію, санітарію, гігієну, техніку тощо. Урбоекологія тісно пов'язана з проблемою виживання людства в умовах неминучого наступу міст на природне середовище та прогресуюче погіршення його якості.

Екологія соціальна, соціоекологія – розділ екології, що досліджує специфічну роль людини в довкіллі не з позицій біологічного виду, а в контексті соціальної істоти, з’ясовує відмінності цієї ролі від функції інших живих істот, вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою, формує екологічну свідомість, екологічну культуру за допомогою нових методів і підходів екологічної освіти та екологічного виховання, формулює закони раціонального природокористування, принципи й критерії екологічного менеджменту, контролю й бізнесу, здійснює екологічний моніторинг, закладає основи локальної, регіональної та глобальної екологічної політики. Соціоекологія тісно пов'язана з етнографією та соціологією.

Соціоекологія є міждисциплінарною і водночас інтегральною наукою (Г.О. Бачинський, 1983). Міждисциплінарний характер полягає в тому, що внаслідок багатоаспектності самої проблеми, гармонізації взаємодії суспільства та природи її неможливо вирішити без вивчення географічних, біологічних, геологічних, медичних, технологічних, економічних, юридичних, соціальних та інших її аспектів. Інтегральний характер визначається системністю проблеми – взаємопов'язаністю всіх природних та соціально-економічних компонентів у соціоекосистемах. Соціоекологія складається з галузевих підрозділів: екології, геоекології, антропоекології, інженерної геології, біогеохімії, екотехнології, економіки природокористування, соціоекологічного права та екосоціології, які одночасно є підрозділами своїх материнських наук і вивчають окремі аспекти цієї проблеми. Саме соціоекологія є теоретичною базою для охорони природи і раціонального використання природних ресурсів.

Соціоекосистема – це територіальна соціоприродна саморегульована система, динамічна рівновага якої повинна забезпечуватись людським суспільством. Вона є об'єктом вивчення соціоекології.

Кожна соціоекосистема складається з двох основних підсистем – природної та соціально-економічної, що, своєю чергою, складаються з підсистем нижчого рівня: природна – з абіотичної та біотичної, а соціально-економічна – з підсистеми населення та господарства. Ці підсистеми містять компоненти: природна – гірські породи, рельєф земної поверхні, грунти, рослинність, тваринний світ, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, а соціально-економічна – людське населення, житлові, промислові, інженерні, комунікаційні, господарські та інші антропогенні об'єкти. Окрім того, кожна соціоекосистема складається з різноманітних геоекосистем, в яких той чи інший вид господарського використання території накладається на певну геосистему. Важливо усвідомити, що кожна соціоекосистема функціонує як складна динамічна система. Саморегульованість соціоекосистем здійснюється завдяки їхньому суспільному компоненту – населенню. У зв’язку з цим і на відміну від природних систем, які є поліцентричними, соціоекосистеми є моноцентричними. Кожна з них має власний центр управління, який керує (добре чи погано) розвитком соціоекосистеми.

Тому кожна соціоекосистема охоплює лише ту територію, на яку поширюється дія центру управління. Унаслідок цього межі соціоекосистем не збігаються з межами природних геосистем та екосистем і відповідають адміністративно-господарським межам чи державним кордонам. Динамізм соціоекосистем виявляється у безперервному обміні речовин та енергії, що відбувається всередині кожної системи, і між сусідніми соціоекосистемами. Природні та антропогенні компоненти постійно взаємодіють між собою, що відображається у безперевній зміні в просторі та часі показників їхнього стану.

При вивченні соціоекосистем будь-якого рівня (глобальні, регіональні, локальні), необхідно завжди прагнути відновити динамічну рівновагу соціоекосистем шляхом її оптимізації. Оптимізація соціоекосистеми полягає у гармонійному поєднанні і раціональному функціонуванні її природних та антропогенних об'єктів, яке б забезпечувало відновлення та подальше збереження в ній речовинно-енергетичного балансу.

У кожній соціоекосистемі людина і її діяльність займає одне з центральних місць. Проте, це зовсім не означає, що людина вільно може керувати природними та суспільними законами або довільно змінювати внутрішні процеси, що відбуваються у природі та соціально-економічній частинах соціоекосистем.

Контрольні питання.

1. Дайте визначення поняття «Екосистема».

2. Якими показниками характеризується екосистема?

3. Чим відрізняються між собою екосистеми, біогеоценози та біоценози?

4. На які види поділяються екосистеми за продуктивністю? Наведіть приклади екосистем з різною продуктивністю.

5. Які виділяють основні типи екологічних пірамід?

6. Дайте визначення основних харчових ланцюгів в екосистемах.

7. Чим відрізняється харчовий ланцюг від харчової сітки?

8. Чим характеризуються великий (геологічний) та малий (біогенний) кругообіги речовин?

9. Що є основною рушійною силою всіх речовин у біогеохімічних циклах?

10. У чому полягає основна сутність і значення біогеохімічних кругообігів вуглецю, кисню, азоту, фосфору, сірки?

11. Які особливості кругообігу мікроелементів та важких металів?

12. Яке значення мають енергія та продуктивність екосистем?

13. У чому полягає екологічна ефективність екосистеми?

14. У чому різниця між урбо- та соціоекосистемами?