Кругообіг сірки

Для існування і функції екосистем сірки потрібно менше ніж азоту та фосфору, але кругообіг у процесі продукції та розкладання біомаси без неї неможливий. У природі сірка існує у вигляді сульфатів, глибоко в грунті, донних відкладеннях, а також у формі сульфатів заліза, сірководню, сірчистого газу (SO₂). В атмосферу близько 50 % сірки надходить у вигляді сірководню, який утворюється внаслідок мікробіологічних процесів у природних і водних екосистемах. Мікроорганізми продукують сірководень шляхом відновлення сульфатів і внаслідок розкладання органічних речовин, які виділяються в атмосферу з вулканів, гейзерів тощо. Кругообіг сірки відбувається здебільшого у грунті і воді внаслідок осадового механізму. У кругообігу сірки головна роль належить спеціальним бактеріям. Одні мікроорганізми беруть участь у реакції окиснення і перетворюють частину сірководню в сульфати, інші в реакції відновлення – вивільнення сірководню із сульфатів. В організмі людини і тварин сірка окиснюється до сульфатів, у мікроорганізмах і рослинах – із сульфатів утворюються сірковмісні амінокислоти і білки, здатні відновлювати сірку із сульфатів. Надалі сірка у складі рослинних білків потрапляє до ланцюгів живлення. Розкладання рослин і тварин супроводжується вивільненням сірчистого газу і поверненням сульфатів у грунт чи воду. Сірка накопичується також у глибоко розташованих осадових породах. На дні багатьох морів (наприклад Чорне море), озер присутні бактерії, що розкладають сірковмісні речовини в анаеробних умовах з утворенням сірководню. І, навпаки, існують хемосинтезуючі бактерії, котрі окиснюють сірководень до сульфатів. Значна кількість сірки надходить у повітря з викидами промислових підприємств, теплоелектростанцій, що працюють на вугіллі. Забруднення повітря сіркою, передусім SO₂, негативно впливає на лісові біоценози, гальмує фотосинтез рослин та ріст дерев. Утворення сірчаної чи сірчистої кислот при взаємодії сірки і водяної пари може бути причиною кислотних дощів, які згубно діють на екосистеми.