Еволюція та регулювання взаємовідносин між людиною і природним середовищем

Взаємовідносини людини з навколишнім природним середовищем постійно змінювалися. Перші люди жили у злагоді з довкіллям і жодним чином не загрожували гомеостазу біосфери. Цей період тривав близько 30 тис. років. Чисельність населення регулювалася біологічними законами. Первісні люди харчувалися їжею, яку продукувала сама природа. Новий етап у взаємовідносинах людини і довкілля розпочався тоді, коли сформувалося землеробство і скотарство (приблизно 10 тис. років тому). Швидко зростала чисельність населення, а з нею зростали потреби у харчуванні. Будівництво поселень, активне знищення лісових масивів, землеробство і тваринництво прямо чи опосередковано впливало на природні системи. Використання вогню нашими пращурами спричинило руйнування рослинного і тваринного світу в різних регіонах земної кулі. Людина виводила нові породи тварин і сорти рослин, будувала різні споруди, техногенно змінювала природне середовище. Рівновага у природі порушується унаслідок впливу людини на біосферу. Успішне вирішення людиною своїх проблем, пов'язаних з розвитком суспільства, відокремлювало її від природного середовища.

Розвиток осілого землеробства, зростання чисельності населення, зародження основ державності спричинило перші істотні антропогенні зміни біосфери. Ліси спочатку замінювалися пасовищами, а потім полями сільськогосподарських культур. Це призводило до винищення лісів на численних територіях. Ландшафти розділилися на природні та антропогенно перетворені. Запровадження землеробства і створення запасів їжі сприяло осілому способу життя і утворенню перших поселень. Регіони сучасної Сирії, Палестини, Ірану ще 10 тис. років тому були квітучими нивами і садами, однак унаслідок поступового винищення лісів, перетворились з родючих земель на пустелі.

З початку ХVIII ст. природне середовище значно змінилося. Тривалий розвиток сільськогосподарського виробництва призвів до масового винищення лісів. Загальна площа лісів скоротилася у кілька разів, широколистяні ліси на величезних територіях змінилися хвойними й березовими. Зменшилася кількість великих ссавців (тури, зубри, ведмеді, лосі, олені). Будівництво великих міст катастрофічно зменшило видове різноманіття рослин і тварин. Порушилася екологічна рівновага у природі. Промислова революція призвела до суттєвих змін у взаємовідношенні міжлюдиною і природою.Період формування індустріального урбанізованого суспільства характеризувався збільшенням територій міст, посиленням їхньої ролі у житті суспільства. Відбувалося різке зростання споживання природних ресурсів, змінилися склад і кількість промислових і побутових, твердих і рідких відходів.Зміна навколишнього середовища призвела до формування глобальної екологічної кризи. Спостерігається подальше зростання чисельності населення, формування мегаполісів, транспортних зв'язків, транснаціональних корпорацій, що контролюють основні економічні й політичні процеси у світовому масштабі.

Людина споживає більше ресурсів, ніж може відтворити природа. З розвитком промисловості утворюється значна кількість шкідливих речовин, що не підлягають біорозпаду. Ці речовини накопичуються в гідросфері, атмосфері і ґрунті та руйнують функціонування багатьох екосистем. Порушуються біохімічні цикли речовин, кругообіг яких людина поповнила штучними речовинами. Значно зростає споживання енергії. З літосфери видобувають різні мінеральні речовини. Для збільшення продуктивності полів використовують мінеральні добрива і пестициди. Енергія отримується переважно з природних корисних копалин – вугілля, нафти, природного газу. Крім того, кризові явища поглиблюються демографічним фактором. Вирубування лісів, ерозія ґрунтів, катастрофічне забруднення біосфери супроводжуються вимиранням та знищенням багатьох видів тварин і рослин.

Для збереження людської цивілізації необхідно вирішити, по-перше, проблему охорони навколишнього середовища, біосфери за умов подальшого розвитку, по-друге, необхідно визначитися із пріоритетом цінностей, якими повинно керуватися людство, щоб зберегти природу для майбутніх поколінь; відновлювальні ресурси повинні своєчасно відтворюватися, а невідновлювальні, щонайменше, споживатися; забезпечити стійкий розвиток суспільства не тільки сьогодні, але й у майбутньому.