Стратегії лідерів галузевого ринку

Стратегія постійного наступу застосовується підприємствами-лідерами в зростаючих, перспективних галузях. Вона базується на принципі, що кращий захист від конкурентів - це наступ на них.

Ця стратегія реалізується шляхом:

лідерства у використанні конкурентних переваг (агресивного зменшення витрат чи широкої диференціації);

постійного удосконалення та інновацій (підвищення якості, вихід на ринок з новими продуктами, покращення сервісного обслуговування споживачів, застосування нових прийомів при просуванні продукції);

збільшення частки ринку вищими темпами, чим у середньому по галузі (до певних меж, щоб не стати об'єктом антимонопольних санкцій і не скоротити рівень прибутковості);

залучення нових покупців, які не мали достатньої інформації про властивості товарів, не могли їх придбати через високі ціни, не були задоволені характеристиками продукції;

розробки і просування нових способів використання продукції;

переконання споживачів збільшити інтенсивність використання продукції підприємства;

забезпечення легкого і не дорогого для споживачів переходу від користування продукцією конкурентів-переслідувачів до придбання товарів підприємства-лідера;

поглинання підприємств-конкурентів з метою перетворення їх у дочірні чи з метою подальшої ліквідації.

Стратегія оборони і укріплення застосовується підприємствами -лідерами в галузі, яка вже не має значного потенціалу зростання. Подальше розширення частки ринку не має сенсу через загрозу попасти під антимонопольні санкції та зниження прибутковості.

Стратегія оборони і укріплення власної частки галузевого ринку реалізується за рахунок таких дій:

створення нових потужностей для випередження зростання ринкового попиту і блокування можливостей розвитку мілких конкурентів;

диференціації продукції з метою закриття для конкурентів можливих вільних сегментів;

підвищення вхідних галузевих бар'єрів для переслідувачів та нових конкурентів через збільшення інтенсивності реклами, кращий рівень сервісного обслуговування, збільшення витрат на дослідження і розробку новинок, які планують випускати конкуренти;

збереження розумного співвідношення показників „ціна-якість”, при необхідності тимчасового зменшення цін;

патентування альтернативних технологічних розробок;

укладання ексклюзивних угод з кращими постачальниками і дилерами.

Стратегія тиску на конкурентів застосовується підприємствами - лідерами по відношенню до агресивних претендентів на лідерство з метою перетворити їх у слухняних послідовників. Реалізується за допомогою таких методів:

швидке і значне зниження цін до рівня цін продукції претендентів на лідерство і навіть нижче;

інтенсивне використання реклами та інших заходів по просуванню товарів на ринок з метою заповнення тих ніш, на які претендують конкуренти;

вплив на дистриб'юторів та інших ділових партнерів для їх відмови від комерційних відносин з підприємствами - претендентами на лідерство;

переманювання кращих спеціалістів у підприємств - претендентів на лідерство;

лобіювання проведення місцевою законодавчою та виконавчою владою невигідних для претендентів на лідерство заходів;

психологічний тиск для застереження конкурентів від непродуманих дій (попередження, розповсюдження слухів, дезінформація тощо).

Стратегія планового скорочення та диверсифікації застосовується при неможливості і неперспективності захисту підприємством - лідером всіх сегментів галузевого ринку. При цьому підприємство скорочує і припиняє свій бізнес у неперспективних сегментах і тих, які неможливо захистити і концентрує ресурси на перспективних напрямках, наприклад, шляхом проникнення у інші галузі (диверсифікації).