Консорціум

Консорціум - (лат. сonsortium – співучасть, співтовариство) – тимчасове об’єднання великих фірм (підприємств, банків, наукових центрів, державних структур) для спільного проведення фінансових операцій, здійснення масштабних капіталомістких проектів, в тому числі і міжнародних.

Цілями створення консорціуму можуть бути високоякісне виконання термінових, маштабних заказів та проектів, що потребують консолідації зусиль і ресурсів фінансових, виробничих, науково – технічних і обслуговуючих компаній, наприклад:

- спільна розробка родовищ корисних копалин;

- здійснення фінансових операцій на національному і міжнародному ринках;

- реалізація великих промислових, науково-технічних, будівельних проектів;

- спільне проведення науково-дослідних робіт.

Приклади діяльності консорціумів:

· в середині 60-х років 20 століття з метою проектування і виробництва літаків створено західноєвропейський авіабудівний консорціум Airbus Industry, учасниками якого стали провідні авіабудівні компанії: Aerospatiale (Франція), Daimler Chreysler Aerospacte (Німеччина), British Aerospace (Великобританія) і CASA (Іспанія);

· для розробки нафтових копалин на шельфі Каспійського моря створено консорціум нафтодобувних компаній: Брітіш Петролеум, Шелл, Амко, Шеврон, Туркіш Петролеум, російського акціонерного товариства “Лукойл” і державної нафтової компанії Азербайджану;

· ІНТЕЛСАТ – Міжнародний консорціум супутникового зв’язку, членами якого є уряди різних країн.

До особливостей консорціуму відносяться:

· рівноправність учасників, спільність економічних, інтересів, організація відносин на договірній основі;

· здійснення цільових програм та проектів, що потребують значних фінансових ресурсів;

· обмеженість термінів функціонування;

· координаційність відносин юридично самостійних підприємств-членів консорціуму (а не субординаційність)

· вузькоцільова спрямованість;

· спільне розміщення позики або проведення комерційних операцій великого масштабу на підставі угоди між декількома банками, що створили консорціум.

Організація консорціуму оформлюється угодою. Організаційно-правовою формою консорціуму може бути акціонерне товариство, чи інші господарські товариства. Як правило, в межах консорціуму учасники не створюють ніяких організаційних структур, за винятком невеликого апарату управління (наприклад, ради директорів консорціуму).Компанії-члени консорціуму повністю зберігають свою економічну і юридичну самостійність, за виключенням тієї частини діяльності, яка зв’язана з досягненням цілей консорціуму. Компанії можуть одночасно входити до складу кількох консорціумів, приймати участь у здійсненні кількох проектів.

При створенні консорціуму всі його учасники підпорядковуються лідеру (наприклад, великому банку), несуть солідарну відповідальність по зобов’язанням консорціуму в межах власної частки участі, забезпечують фінансування власної частки робіт і приймають на себе комерційні та технічні ризики, що зв’язані з виконанням власної частини зобов’язань.

Лідер консорціуму – фірма або організація, яка координує роботу консорціуму згідно з консорціальною угодою і представляє його інтереси перед покупцями, замовниками та іншими суб'єктами бізнесу. Діє у межах наданих йому повноважень, узгоджує найважливіші питання з учасниками консорціуму.

Основні функції лідеру консорціуму:

- відкриття представництва в країні-замовнику і на місці спорудження об’єкта;

- координація дій членів консорціуму:

- проведення спільних нарад та інші.

За виконання своїх функцій лідер консорціуму отримує винагороду в розмірі 3-5 % від частки учасника в загальному контракті.

Розвиток діяльності консорціумів мав таку послідовність:

· кінець XIX - початок XX століття – консорціуми створювались банками для здійснення фінансових операцій на національному і міжнародних ринках;

· середина XX століття – консорціуми стали широко розповсюджуватися в сфері промисловості для реалізації масштабних промислових, науково-технічних, будівельних проектів;

· кінець XX століття – консорціуми створюються для спільного проведення науково-дослідних робіт в галузях, що зв’язані з новими технологіями, на межі різних сфер діяльності.

Для сучасних консорціумів характерно багатонаціональне придставництво.

Сьогодні у світовій практиці бізнесу найбільш часто зустрічаються такі види консорціумів.

Експортний консорціум – зовнішньоторговельне об’єднання, що створюється в кількох країнах для сприяння експортним операціям компаніям, які входять до нього.

Фінансовий консорціум – тимчасова угода, союз кількох банків для проведення крупних фінансових операцій, наприклад, розміщення займів.

Гарантійний консорціум – угода між кількома компаніями різних видів діяльності, які розподіляють взятий ними на себе ризик і забезпечують його відшкодування.

Підписний консорціум – створюється для реалізації займу чи розміщення нових цінних паперів.

Банківський консорціум – тимчасово організована група банків для спільного проведення кредитних, гарантійних та інших банківських операцій, розширення сфери діяльності чи виходу на нові ринки.

Трест

Трест – об’єднання власності та управління підприємств однієї чи кількох галузей з повною ліквідацією їх виробничої та комерційної самостійності.

Трест, як організаційна форма інтеграції, має такі особливості:

· це сама жорстка із всіх форм об’єднань підприємств;

· при цій формі інтеграції поєднуються всі сторони господарської діяльності підприємств;

· в рамках тресту підприємства не мають власної юридичної, господарської, виробничої і комерційної самостійності;

· всі підприємства – учасники тресту підпорядковуються одній головній компанії, яка здійснює оперативне керівництво як виробничим комплексом, так і зв’язаними з ним обслуговуючими і торговельними підприємствами.

Трести створюються у формі акціонерних товариств. Власники підприємств після вступу у трест стають його акціонерами, при цьому їх підприємства підпорядковуються єдиному керівництву – головній (холдінговій) компанії. Холдінгова компанія тресту на основі володіння контрольним пакетом акцій чи особливим довірчим сертифікатом управляє виробництвом, збутом продукції, фінансовими справами всіх підприємств, що входять до об’єднання. Кожен учасник тресту у відповідності з часткою внесеного капіталу одержує певний пакет акцій, право на участь в діяльності об’єднання і на певну частку прибутку.

Способи об’єднання, підприємств у трести:

· повне злиття активів окремих підприємств з активами холдінгової компанії, в результаті чого підприємства стають її власністю;

· придбання головною компанією тресту тільки частини акціонерного капіталу підприємств, в цьому випадку управління підприємствами здійснюється через систему участі в акціонерному капіталі.

Трест відрізняється від інших видів об’єднань виробничою однорідністю діяльності, що проявляється в спеціалізації на одному чи кількох аналогічних видах продукції.

Форма тресту була зручною також для організації комбінованого виробництва – об’єднання підприємств різних галузей промисловості, в яких здійснюються послідовні стадії обробки сировини, чи які відіграють допоміжну роль по відношенні одна до одної (вертикальне трестування).

В наш час значення трестів, як організаційної форми інтеграції підприємств втрачається, в тому числі і в результаті введення антитрестовського антимонопольного законодавства. На зміну трестам прийшли більш розвинуті форми об’єднань – концерни, конгломерати, промислово-фінансові групи.