АТМОСФЕРА. Атмосфера - повітряна оболонка земної кулі, зв'язана з нею силою тяжіння, що обертається разом з Землею як одне ціле.

Атмосфера - повітряна оболонка земної кулі, зв'язана з нею силою тяжіння, що обертається разом з Землею як одне ціле.

Атмосферний тиск - тиск атмосферного повітря на всі предмети, що в ньому перебувають, і на земну поверхню.

Атмосферні опади - вода, яка випадає на поверхню Землі у вигляді дощу, снігу, граду або утворюється безпосередньо з повітря у вигляді роси, інею, паморозі.

Барометр - прилад для вимірювання атмосферного тиску.

Вітер - рух повітря в горизонтальному напрямі з місць високого тиску до місць низького тиску.

Випаровування - надходження в атмосферу водяної пари з поверхні води, снігу, льоду, рослинності, ґрунту.

Клімат - зміни в стані погоди, що повторюються в певній місцевості рік у рік.

Метеорологія - наука про земну атмосферу і процеси, що в ній відбуваються.

Погода - стан нижнього шару атмосфери (температури, тиску, опадів, напряму і сили вітру тощо) у якійсь місцевості за певний час.

Полярні кола - паралелі, віддалені від екватора на 66°33'. На полярних колах Сонце протягом року не заходить цілу добу (на Північному полярному колі - 22 червня, на Південному - 22 грудня) і не сходить одну добу (на Північному полярному колі - 22 грудня, на Південному - 22 червня).

Пояси освітлення Землі - тропіки і полярні кола поділяють земну поверхню на пояси, які відрізняються між собою сонячним освітленням і кількістю тепла, що надходить від Сонця. Залежно від кута падіння сонячного проміння і тривалості дня й ночі виділено п'ять поясів освітлення: два полярних, два помірних, тропічний.

Тропіки - паралелі, віддалені від екватора на північ і на південь на 23° 27'. В дні літнього сонцестояння (21 - 22 червня) Сонце перебуває у зеніті над Північним тропіком, а в день зимового сонцестояння (21 - 22 грудня) - над Південним тропіком.

Тропосфера - нижній, основний шар атмосфери (висота її над екватором 16 - 18 км, над полюсами 8-10 км). У тропосфері зосереджено 80 % всієї маси повітря та водяної пари.

Хмари - скупчення в атмосфері на значній висоті дрібних крапель води або кристаликів льоду, що виділилися під час охолодження повітря, насиченого водяною парою.

БІОСФЕРА І ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА

Абіотичні фактори (гр. а і гр. біос - життя) – сукупність умов зовнішнього середовища, що впливають на організми. Абіотичні фактори поділяються на хімічні (хімічний склад атмосфери, морських і прісних вод, грунту), фізичні (температура, вологість, атмосферний тиск, вітер, течії, радіаційний режим).

Автотроф (гр. аутос – сам, гр. трофо - їжа) – організм який синтезує з неорганічних сполук органічні речовини під впливом енергії Сонця або енергії, що звільняється під час хімічних реакцій.

Акліматизація – пристосування рослин або тварин до нових для них кліматичних умов в результаті розселення їх людиною.

Анаероб (гр. а, ан – заперечуюча частка, гр. аер - повітря) – організм, здатний існувати в безкисневому середовищі.

Антропогенні фактори (гр. антропос - людина), антропічні фактори – внесені в природу людською діяльністю зміни, що впливають на органічний світ. Розрізняють прямі, позитивні і негативні.

Ареал (лат. ареал – площа, простір) – область поширення будь-якої систематичної групи організмів виду, роду, родини і т.п.

Біогеографія (гр. біос – життя, гео – Земля, графо - описувати) – наука, що вивчає рослинний покрив і тваринне населення нашої планети, а також закономірності географічного поширення видів та інших таксономічних категорій.

Біогеоценоз (гр. біос – життя, гр. ге – Земля, гр. коінос - загальний) – сукупність на певній ділянці земної поверхні однорідних взаємодіючих, зв’язаних обміном речовин і енергії природних компонентів: гірської породи, ґрунту, гідрологічних умов, рослин, тварин і мікроорганізмів.

Біом – сукупність різних груп організмів і середовища їх проживання у певній ландшафтно-географічній зоні, великі угруповання, що утворені завдяки реґіональному клімату, що взаємодіє з реґіональною біотою і субстратом.

Біомаса (біос – життя, маса – тісто, шматок) – маса особин популяції одного виду або популяцій групи видів чи всіх живих особин біоценозу, що припадає на одиницю площі чи об’єму. Б. Вимірюється в одиницях сухої чи сирої маси на одиницю поверхні чи об’єму

Біосфера (гр. біос – життя, гр. сфера – куля) – оболонка земної кулі, склад, структура і енергетика якої в сучасних рисах зумовлені минулою або сучасною діяльністю живих організмів. Вони поширені у частині літосфери (до 4 - 5 км глибини), в усій товщі гідросфери, у нижній частині атмосфери (до 30 км висоти).

Біосферний заповідник - велика ділянка суходолу чи моря, що суворо охороняється. Тут є території, які використовуються для багаторічних спостережень за впливом діяльності людини на навколишню природу.

Біотичні фактори – це форми впливу живих істот одна на одну. Виділяють фактори фітогенні і зоогенні (симбіоз, паразитизм, конкуренція та ін.).

Біотоп (гр. біос – життя, гр. топос - життя) – відносно однорідний за абіотичними факторами середовища простір в межах водної, наземної, підземної частини біосфери, який займає один біоценоз (біотоп разом з біоценозом складає біогеоценоз).

Біоценоз (гр. біос – життя, гр. кайнос - загальний) – історично складена сукупність організмів, що населяють ділянку суші або водойми з більш-менш однотипними умовами існування. Біоценоз по систематичних ознаках поділяється на фітоценоз, зооценоз і мікробоценоз.

Географічна оболонка - оболонка, в межах якої стикаються, проникають одна в одну і взаємодіють верхня частина літосфери, нижня частина атмосфери, гідросфера та біосфера.

Гетеротроф (гр. гетерос – другий, гр. трофо - їжа) – організм який живиться тільки органічними речовинами, що синтезують інші види. До гетеротрофів належать всі тварини, рослини – паразити, гриби, більшість мікроорганізмів, а також людина.

Гігрофіл – наземний організм, пристосований до проживання в умовах високої вологості субстрату.

Гігрофіт – вологолюбива рослина, яка живе в середовищі з надлишковою вологою ґрунту і повітря (на болотах, по берегах рік і озер, у вологому лісі).

Гідатофіт – вища водяна рослина, яка цілком (справжній гідатофіт) або своєю більшою частиною (аерогідатофіт) знаходиться у водному середовищі.

Гідрофіт – вища рослина, що тримається ґрунту і тільки нижньою своєю частиною знаходиться у воді.

Ґрунт - верхній пухкий шар землі, що має родючість.

Гумус (перегній) - органічна, звичайно темного кольору, частина верхнього шару ґрунту, що утворюється внаслідок складних хімічних процесів.

Екологія (гр. ойкос – дім, житло, гр. логос – наука) – наука про відношення організмів і їх угруповань між собою і з навколишнім середовищем.

Екосистема (екологічна система) – біологічна система, що являє собою функціональну єдність угруповання організмів і навколишнього середовища. Основними властивостями екосистеми є їхня цілісність і відносна стійкість, що виявляється у здатності до саморегуляції і самооновлення.

Ендемік – вид, рід та інші таксономічні одиниці, які обмежені в своєму поширенні, незначною територією або навіть кількома чи одним пунктом на земній поверхні. Розрізняють палеоендеміки і неоендеміки.

Заповідник - ділянка суходолу чи моря, на якій зберігається у природному стані весь природний комплекс. Під заповідник виділяють території, характерні для природної зони, або такі, що мають цінні в науковому й культурному відношенні природні об'єкти. Територія заповідника суворо охороняється.

Зооценоз (гр. зоон – тварина, гр. коінос - загальний) – сукупність взаємозв’язаних і взаємозалежних видів тварин які заселять певний біотоп.

Консумент (лат. консумо - споживаю) – організм, який живиться готовими органічними речовинами, створеними фотосинтезуючими або хемосинтезуючими видами (продуцентами). Це всі тварини, людина, частина мікроорганізмів, паразитичні і комахоїдні рослини. Розрізняють консументи першого порядку, які живляться рослинною їжею, і консументи другого (третього і т.д.) порядку, які живляться тваринною їжею.

Кругообіг речовин біологічний – послідовна безперервна циркуляція хімічних елементів, яка відбувається за рахунок сонячного випромінювання і підтримується сукупністю організмів через ланцюги живлення. Кругообіг складається з процесів утворення органічних речовин з елементів, що містяться в повітрі, ґрунті, воді, і наступного розкладу цих речовин, внаслідок якого елементи переходять у мінеральну форму. Через живі організми відбувається кругообіг вуглецю, кисню, водню, азоту, фосфору, сірки, натрію, калію, магнію, заліза, марганцю та ін.

Кругообіг речовин геологічний – кругообіг між океаном і суходолом.

Популяція (фр. попульсьон - населення) – сукупність особин одного виду, які мають спільний (однаковий) генофонд і населяють певний ареал.

Продуцент (лат. продуценос – той, що виробляє, створює) – організм-автотроф, який продукує органічні речовини з неорганічних. Продуцент є першою ланкою харчового ланцюга і екологічної піраміди.

Природні зони (географічні зони) - природні комплекси суходолу чи Світового океану, що простягаються в широтному напрямі і мають подібні природні умови (клімат, ґрунти, рослинність, тварин).

Природні (географічні) компоненти - складові частини географічної оболонки: гірські породи літосфери, води гідросфери, повітря, грунт, рослини й тварини біосфери, їх поєднання в різних варіантах створює природні комплекси.

Редуцент (лат. редуцерс - повертати) – організм (в основному бактерії і гриби), який в процесі життєдіяльності перетворює органічні залишки в неорганічні речовини. Редуцент – заключна ланка харчового ланцюга і екологічної піраміди.

Речовина жива – сукупність усіх організмів біосфери. Загальна вага живої речовини 2,4 – 3,6·10¹² т (в сухій вазі).

Родючість ґрунту - здатність ґрунту забезпечувати рослини поживними речовинами і вологою, створюючи умови для одержання врожаю.

Рослинність – сукупність угруповань рослин властивих даній території.

Тваринний світ – сукупність особин різних видів тварин характерних для різних угруповань.

Угруповання – система спільно існуючих на деякій ділянці земної поверхні рослин, грибів, мікроорганізмів і тварин, які взаємодіють і впливають один на одного.

Фауна (лат. Фавна – богиня полів, лісів, охоронниця і покровителька стад) – сукупність усіх видів тварин, які заселяють певну територію. Сучасна фауна землі нараховує 1.5 млн. видів.

Фауністичне районування – поділ суші земної кулі на фауністичні реґіони за складом, особливостями і характером фауни.

Флора (лат. Флора – богиня квітів і весни) – сукупність видів рослин, які ростуть на певній території. Флора Землі налічує понад 500 тис видів, України – 25 тис видів.

Флористичне районування – поділ поверхні Землі на реґіони, які відрізняються складом ендемічних таксонів та історією становлення та розвитку їх флори.

Червона книга - це список рідкісних та тих, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин і рослин, символічний сигнал лиха, адресований урядам та громадськості окремих держав.

Ярусність – розподіл видів рослин, тварин і мікроорганізмів в біоценозі залежно від умов їх місцепроживання.

ЛІТЕРАТУРА

Багров М. В., Боков В. О., Черваньов І. Г. Землезнавство. — К.: Либідь, 2000.- 304с.

Байбара Т.М. Я і Україна: Підручник для 3 класу / Т.М. Байбара, Н.М. Бібик. - К: Форум, 2003. - 176 с.

Бейдик О.О., Падун М.М. Географія. Для вступників до вищих навчальних закладів. -К.: Либідь, 1995. - 304с.

Білявський Г.О. та інші. Основи загальної екології: Підручник-К.: Либідь, 1995. - 304 с.

Бобильов Ю. П. Концепція сучасного природознавства. – К., Центр навчальної літератури, 2003. -368с.

Бугай О.В. Рятівник: біологія в таблицях і схемах.– Х., Веста: Ранок, 2006. – 96с.

Бугай С.М. Рослинництво. - К.: Вища школа, 1978. - 384с.

Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. -К: Либідь, 2001. - 312 с.

География. Справочные материалы. - М.: Просвещение, 1988. - 400с.

Географический энциклопедический словарь: Географические названия / Главный редактор А.Ф.Тренеников. Ред.кол. З.Б.Алаев и др. -2-е издание, доп. -М.: Сов.энциклопедия, 1989. -592с.

Геренчук К.І. Природа Волинської області. – Львів, Вища школа, 1975. – 160с.

Гілецький Й. P. Географія України. Соціально-економічна з основами теорії: Підручник для 9 класу,— Львів: ВНТЛ-Класика, 2002.— 192 с.

Гілецький Й. Р. Економічна і соціальна географія: Посібник для абітурієнтів / Й. Р. Гілецький, Р. P. Сливка, М. М. Богович; За редакцією Гілецького Й. Р.— Львів: ВНТЛ-Класика, 2005.— 400с.

Горощенко В.М., Мельчаков Л.Ф., Степанов І.А. Основи природознавства. -К: Вища школа, 1978. -232с.

Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книгах. Львів: Світ, 1994. -472 с.

Ковальчук Г.В. Зоологія з основами екології.-К.:Вища школа, 1988, - 291с.

Лосев К.С. Вода. — Л.: Гидрометеоиздат, 1989. — 272 с.

Малі річки України:Довідник / А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. Богатов та ін.; За ред. А.В. Яцика. — К.: Урожай, 1991. — 296с.

Масляк О.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В., Тищенко П.Г. Географія. Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів. -К: Товариство "Знання", 1998. - 828с.

Мольчак Я.О. Загальне землезнавство. Луцьк.: Вежа, 1997. – 232с.

Новий довідник: Географія/За ред. Пасенко Л.В. – К.: ТОВ „Казка”, 2008. – 992с.

Олійник Я.Б. Федорищак Р.П. Шишченко П.Г. Загальне землезнавство. –Київ.: Знання-прес, 2008. – 342с.

Пустовойт В.Г. Планета Океан. – К.: Веселка, 1990. – 244 с.

Скарлато Г. Занимательная география для детей и взрослых. - К: "Альтерпресс", 1996-416 с.

Русаков М.Г. Нежива природа. – К., Рад. школа. –1972. –160с.

Тварини Червоної книги / А.П.Федоренко, І.В.Рогатко, В.І.Лисенко та ін. -К: Урожай, 1990.- 208с.

Физическая география для подготовительных отделений вузов. Под ред. К.В.Пашканга, М: Высшая школа, 1991. -288с.

Хрестоматія із зоології /Упорядник А.М. Охріменко, Е.В. Шухова - 2-ге видання, доп. -К.: Рад. школа. 1988. -272с.

Яришева Н.Ф. Основи природознавства. Природа України. Навчальний посібник. -К.: Вища школа, 1995. -336с.

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА……………………………………………………………………………