Рослинництво

3. Тваринництво.

Основні поняття: рослинництво, тваринництво, технічні, зернові, ефіро-олійні культури, птахівництво, скотарство,вівчарство.

Культурні рослини та їх класифікація

В Україні площа зернових культур у сприятливі роки сягає 15,5 — 16,5 млн га, або 45 — 50 % загальної посівної площі.Найпоширенішою зерновою культурою в Україні є озима пшени­ця, посіви якої займають, залежно від року, 6,4— 7,3 млн га землі. До 90 % площ її зосереджені у степовій і лісостеповій зонах і лише близько 10 % — у поліській. Друге місце за площами посіву нале­жить ярому ячменю, який в окремі роки висівають на 3,5 — 4 млн га. Вирощують його, як і озиму пшеницю, переважно в Степу й Лісо­степу. Третє місце — за зерновою кукурудзою, посівні площі якої часто перевищують 1,5 — 2 млн га і розміщені переважно у степовій та лі­состеповій зонах. Інші зернові злакові культури (жито, тритикале, овес, яра пше­ниця, озимий ячмінь, просо, рис, сорго) висівають в Україні на пло­щі, яка в різні роки коливається в межах 2,5 - 3,5 млн га.

Озиме жито, тритикале і овес поширені переважно на Поліссі і в Лісостепу; озимий ячмінь — в районах Степу; просо — в усіх зонах України; кукурудза на зерно — в Степу й Лісостепу; рис і сорго — у степових районах.

Зерно і солому багатьох зернових культур використовують як си­ровину у переробній промисловості. Із зерна виробляють крохмаль, спирт, пиво, декстрин, глюкозу, фітин тощо; із стебел — папір, це­люлозу, деревний спирт, картон, поташ та ін. Солому й полову зер­нових культур і стебла кукурудзи використовують як грубі корми. Зернові культури забезпечують тваринництво також зеленими кормами, силосом, сіном. Основне значення зернових культур полягає в тому, що вони є не тільки безпосередньо необхідними і незамінними продуктами хар­чування людей (хліб, крупи, макаронні, кондитерські та інші виро­би), а й найважливішим фактором забезпечення людей висококало­рійною їжею тваринного походження — м'ясом, салом, молоком, яйцями та іншою продукцією.

До групи зернових бобових культур відносяться горох, сочевиця, квасоля, чина, соя, нут, кормові боби, люпин, арахіс. Всі вони належать до родини бобових (Fabaceae). Серед сільськогосподарських культур зернобобові відзначаються найвищим вмістом білка. Якщо, наприклад, у зерні най­більш високобілкової злакової культури — твердої ярої пшениці серед­ній вміст білка становить 16 %, то в зерні зернобобових — 25 — 35 %, а в деяких з них (соя, кормовий люпин) — понад 40 %. За вмістом білка в зерні і калорійністю зернобобові культури переважають м'ясо, ри­бу та інші продукти харчування. Важливо й те, що їх білки є повно­цінними за амінокислотним складом і значно краще засвоюються організмом, ніж білки злакових культур.

Технічні рослини.Це велика група польових культур, яка включає багато родин, тому не має загальної ботаніко-біологічної та екологічної характеристики. Використовуються в харчовій, крохмале-патоковій, хіміч­ній, ткацькій, машинобудівній, медичній, парфумерній та інших галузях промисловості, а також у кормовиробництві та ін. До техніч­них культур належать культурні рослини, що дають цукор, харчову, технічну, ефірну олію, прядиво, наркотичні речовини. Технічними називаються культури, які переважно є сировиною для промисловості (харчової, легкої). За значенням їх поділяють на волокнисті — льон-довгунець, коноплі; цукроноси— цукрові буряки; олійні — соняшник, льон-кудряш, соя, ріпак; ефіроолійні — троянда, кмин, м'ята тощо; лікарські — валеріана, горицвіт та ін.

Провідними технічними культурами в Україні, які зай­мають найбільші посівні площі, є цукрові буряки, соняшник. Вирощують також коноплі, тютюн та махорку. Ефіроолійні культури займають порівняно незначні площі, проте значення їх, особливо в медицині та парфумерній промисловості, досить велике. Прядивні культури належать до групи рослин технічного вико­ристання. Вони забезпечують текстильну промисловість незамінною сировиною — волокном. Міцне, еластичне, стійке проти гниття рослинне волокно широко використовують для виробництва різних тканин побутового й технічного призначення. З нього виготовляють також шпагати, вірьовки, морські канати, рибальські та спортивні сітки, кінську збрую, штучну шкіру, нитки, целулоїд тощо. Прядивні культури ціняться також своїм насінням, яке містить багато олії, що використовується для харчування, виготовлення оліфи, фарб, лаків, клейонок, водонепроникних тканин та ін. З костриці, котра залишається після відділення волокна від сте­бел лубоволокнистих рослин, виготовляють папір, ізоляційні та бу­дівельні матеріали, пластмасу, целюлозу та ін. Короткі волоконця (підпушок), якими покрите насіння бавовнику, використовують для виробництва капелюхів, вати, набивання матраців, подушок, хомутів. Відходи олійного виробництва — макуха є цінним концентрова­ним кормом для тварин.

У світовому землеробстві вирощують такі прядивні культури, як бавовник, льон-довгунець, коноплі, кенаф, канатник, джут, рамі, новозеландський льон та ін. Найважливіші з них — бавовник, льон, джут та коноплі.

До олійних належать культури, в насінні або плодах яких міс­титься не менш як 15 % олії. Таких рослин, що належать до різних ботанічних родин, налічується понад 340. Окрему групу становлять ефіроолійні рослини, в насінні або вегетативних органах яких на­копичуються леткі олії із сильним і приємним запахом. Серед олій­них розрізняють культури, які вирощують виключно для виробни­цтва олії (соняшник, рицина, ріпак, кунжут, гірчиця, рижій, льон олійний, мак тощо) і рослини комплексного використання, з яких олію отримують як побічний продукт у процесі переробки (бавовник, соя, льон-довгунець, коноплі, арахіс та ін.). Рослинні олії мають велике харчове й технічне значення. Їх ви­користовують як харчовий продукт у натуральному вигляді, для виготовлення маргарину, в консервній, харчовій і кондитерській промисловості. Цінність харчової рослинної олії зумовлена вмістом у ній біологічно активних жирних кислот, які організмом людини не синтезуються, а засвоюються тільки в готовому вигляді. До скла­ду рослинних олій багатьох олійних культур входять також інші цінні для організму біологічно активні речовини — фосфатиди, сте­рини, вітаміни. Олію використовують також для виготовлення оліфи, фарб, стеа­рину, лінолеуму, лаків, в електротехнічній, шкіряній, металооброб­ній, хімічній, текстильній та інших галузях промисловості; ефірну олію — у фармацевтичній, парфумерній, кондитерській промисло­вості.

Кормові культури поділяють на такі групи: однорічні й багато­річні трави, кормові коренеплоди, бульбоплоди, баштанні культури. В поєднанні із зерновими, зернобобовими та хрестоцвітими культу­рами, посіви яких використовуються на корм, вони є джерелами ви­робництва грубих, штучно зневоднених і концентрованих кормів.

На природних угіддях росте величезна кількість корисних рос­лин, зокрема лікарських, пряносмакових, ефіроолійних та ін., які людина використовує віками. Однак сформована в процесі еволюції рослинного світу флора збіднюється внаслідок її стихійного викори­стання, надмірного розорювання земель, їх забудови, спорудження промислових об'єктів тощо. Природні ресурси корисних рослин уже давно не забезпечують потребу в них. Тому в Україні ще в 30-ті роки XX ст. широко практикувалося вирощування деяких лікарських та пряносмакових технічних рослин. Нині їх кількість зросла. Важли­ве промислове значення мають передусім беладона звичайна, вале­ріана лікарська, ехінацея пурпурова, женьшень звичайний, напер­стянка, васильки справжні (рос. «базилік»), шавлія лікарська, ро­машка далматська та ін.

Слід зазначити, що ґрунтово-кліматичні умови України цілком придатні для вирощування не тільки відомих дикорослих рослин місцевої флори. У степових і лісостепових районах можна культиву­вати також рослини з інших ґрунтово-кліматичних зон, країн, мате­риків, знаючи технологію їх вирощування, збирання та заготівлі. Одні з них є однорічними, інші — дво- або багаторічними. Одні роз­множуються насінням, інші — вегетативно.

Сільське господарство — одна з найважливіших галузей виробничої сфери, яка займається вирощуванням сільськогосподарських культур і розведенням тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною.