Глобальні проблеми людства та їх характеристика

Зміст

Глобальні проблеми людства та їх характеристика

Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини

Злочинність

Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика.

Висновки

Глобальні проблеми людства та їх характеристика

«Нагору по сходам, що ведуть униз» - ці слова американської письменниці Бел Кауфман як не можна краще відбивають те парадоксальне положення, коли самі вищі досягнення розуму в галузі науки і техніки, її стрімкий прогрес перетворюються у знаряддя знищення людства, у засоби повернення поверхні землі в доісторичний, мертвий стан.

Натиск техніки, машин, хімії й т.п. приводить до того, що людина в короткий строк опиняється в зовсім новому для нього світі. Створені людиною розумні машини на перший погляд значно полегшили йому життя, відкрили фантастичні можливості для росту продуктивності його праці, достатку життєвих благ. І в той же самий час ці машини стали руйнувати властиві людині природні умови, видозмінювати, калічити їх, вибиваючи з-під її ніг основу - Природу. Людина стала губити напоєне лісовими ароматами чисте повітря, забувати про чисту ключову воду. Її зустрічають витоптані та засмічені ліси, мертві ріки із висохлими руслами, що нагадують стічні канави, купи відходів, засміченість лугів і полів. Людина починає фізично відчувати, що із планетою вона робить щось не те, що на Землі зникає звичний для нього світ, а виникає якийсь інший, холодний, засмічений, що наїжився залізними ребрами металобрухту, холодно блискаючими порожніми консервними банками і поліетиленовими пакетами. Розум людини протестує проти екологічного божевілля.

Доля людства нагадує історію подорожанина з однієї древньої притчі, що дуже любив Л.Н. Толстой. У пустелі подорожанин зустрів лютого лева. Рятуючись від нього, подорожанин стрибнув у колодязь, але в останній момент на дні цього колодязя помітив дракона, що хижо розкрив свою пащу. Єдине, що залишалося зробити нещасному подорожанинові, - це, схопившись за кущ вересу, зависнути між левом, що чекав його нагорі, і драконом унизу, готовим проковтнути людину, якщо бідолаха впаде на дно колодязя. Але на цьому нещастя не скінчилися: дві миші стали гризти стовбур куща, роблячи загибель подорожанина неминучою. А нещасний тим часом став насолоджуватися солодким соком із листя вереску.

У чому аналогія? Вона очевидна.

Всі мешканці Землі тепер виявилися теж над прірвою, і лише один крок відокремлює їх від катастрофи. Так який же сенс радуватися благам життя чекаючи загальної загибелі? У цьому, звичайно, немає і не може бути ніякого сенсу. Людське життя наповнюється їм лише тоді, коли вона здатна протистояти катастрофі, що насувається, для того щоб її запобігти. Мало сказати собі й іншим: "Ще не все загублено". Треба повністю усвідомити смертельну небезпеку сформованої ситуації й зробити все можливе, щоб відвести непоправне лихо.