Система менеджменту якості та міжнародні стандарти системи якості

Контроль, що являє собою досить швидкий спосіб попередження поставки неякісної продукції, вирішує проблеми споживачів. Для виробників посилення контролю для виявлення дефектних виробів веде до збільшення витрат, тобто скорочення прибутку, зростання ціни товару, зниження рівня конкурентоспроможності. Крім цього, практика роботи передових підприємств показала, що виявити всі наявні дефекти неможливо. Єдиний спосіб позбутися браку- не створювати його. Тому на підприємствах впроваджують систему менеджменту якості - сукупність організаційної структури, відповідальності, методик, процесів, ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.

Перша система якості - система Тейлора (1905р.). Вона встановлювала вимоги до якості деталей у вигляді полів допусків на розмір, що був обмежений верхнім і нижнім відхиленням. Придатність деталі визначалася прохідними і непрохідними калібрами. Успішне функціювання системи Тейлора забезпечувалося інспекторами у сфері якості (технічними контролерами). Система мотивації передбачала штрафи за дефекти і брак, а також звільнення. Система навчання зводилася до професійного навчання і навчання працювати з вимірювальним і контрольним пристосуванням.

Взаємовідносини з постачальниками і споживачами будувалися на основі вимог, що були встановлені технічними умовами. Їх виконання перевірялося приймальним контролем (вхідним і вихідним). Усі відзначені вище особливості системи Тейлора робили її системою управління якістю кожного окремо взятого виробу, тобто дозволяла відокремити дефектні вироби від придатних.

У 1924 р. в американській фірмі Bell Telephone Laboratories була створена група під керівництвом д-ра Р.Л.Джонса, яка заклала основи статистичного управління якістю. Це були розробки контрольних карт, виконані В. Шухартом, таблиці вибіркового контролю, розроблені Х. Доджем і Х. Ромінгом.

У 50-і роки була висунута концепція тотального (загального) контролю якості - TQC. Її автором був американський вчений А.Фейгенбаум. Під загальним контролем якості Фейгенбаум розумів таку систему, яка дозволяла вирішувати проблему якості продукції і її ціни залежно від вигоди споживачів, виробників і дистриб’юторів.

Фейгенбаум запропонував розглядати якість не як кінцевий результат виробництва продукції, а залучити до його забезпечення весь персонал організації на кожному етапі створення виробу.

Завдяки Е. Демінгу, запропонована Фейгенбаумом система загального контролю якості набула свого подальшого розвитку і була впроваджена в практику роботи японських підприємств. Система TQC розвивалася в Японії з великим акцентом на застосуванні статистичних методів і залученні персоналу до роботи в гуртках якості. Самі японці довгий час підкреслювали, що вони використовують підхід TQSC, де S - Statіstіcal (статистичний). У виробництві акцент з виявлення дефектів був перенесений на їхнє попередження шляхом виявлення причин дефектів і їхнього усунення на основі вивчення процесів і управління ними. Ускладнилися задачі у сфері якості, що розв'язували конструктори, технологи і робітники, тому що вони повинні були розуміти, що таке варіації і мінливість, а також знати, якими методами можна досягти їхнього зменшення.

З’явилася спеціальність - інженер з якості, який аналізував якість і дефекти виробів, розробляв контрольні карти і т.п. Цей період характеризується тим, що з’явилися документовані системи якості, які установлювали відповідальність і повноваження, а також взаємодію в сфері якості всього керівництва підприємства, а не тільки фахівців служби якості. Системи мотивації стали орієнтуватися на людський фактор. Матеріальне стимулювання зменшувалося, моральне збільшувалося. Головними мотивами якісної праці стали робота в колективі, визнання досягнень колегами і керівництвом, турбота фірми про майбутнє працівника, його страхування і підтримка його родини. Велика увага приділяється навчанню. В Японії і Кореї працівники навчаються в середньому від декількох тижнів до місяця, використовуючи при цьому і самонавчання. Звичайно, впровадження і розвиток концепції TQC в різних країнах світу здійснювалося нерівномірно. Явним лідером у цій справі була Японія, хоча всі основні ідеї TQC були породжені в США і у Європі. У результаті американцям і європейцям довелося вчитися в японців. Однак це навчання супроводжувалося і нововведеннями.