Модель життєдіяльності людини. Основні визначення БЖД. Таксономія, ідентифікація і квантифікація небезпек

План

1 Основні положення навчальної дисципліни БЖД.

2 Модель життєдіяльності людини.

3 Основні поняття і визначення БЖД.

4 Небезпеки. Таксономія, ідентифікація і квантифікація небезпек.

1 3 моменту появи на Землі людина живе і діє в умовах постійно змінюваних потенційних не-безпек (н.), які спричиняють шкоду здо­ров'ю людини (нервові стреси, травми, хвороби, інвалідні, летальні наслідки тощо). Отже, н. - це те, що загрожує людині, суспільству і державі в цілому. Профілактика і захист від них - актуальна гуманна і соціально-економічна проблема, у вирішенні якої держава не може не бути зацікавлена.

Актуальність проблеми БЖД полягає в зростанні кількості нещасних випадків із людиною через наступну низку обставин:

Ø розвиток суспільства, техносфери випереджує розвиток культури безпеки (б.);

Ø ріст ціни помилки. Якщо одна людини в давнину могла заподіяти шкоди декільком людям, то сьогодні жертвами можуть стати мільйони;

Ø первісні люди жили в системі «людина–природа», сьогодні сфери ЖД людини набагато різноманітніші, складніші;

Ø людина здатна адаптуватися не тільки до небезпек (н.), але й до порушення правил б.

Проблему б. намагалися вирішити створенням безпечних умов праці, профілактикою й охороною здоров’я, проведенням заходів і прийняттям правильних рішень в повсякденних умовах ЖД.

Забезпечення безпеки (б.) життєдіяльності – першорядне завдання для особи, суспільства, держави. Абсолютної б. не буває. Завжди існує деякий залишковий ризик. Під б. розуміють такий рівень н., з яким на даному етапі наукового і технічного розвитку можна змиритися. Б. - це прийнятний ризик. Для досягнення цієї мети найперший і найголовніший спосіб полягає в освіті народу.

Н. за своєю природою бувають потенційні (приховані), перманентні (постійні, безпе-рервні) і тотальні (всезагальні). На Землі немає людини, якій не загрожують н. Але є багато людей, які про це не підозрюють, бо їх свідомість працює в режимі відчуженості від реального життя.

Для вироблення ідеології б., формування безпечного мислення, поведінки була запропо-нована дисципліна «БЖД» - галузь наукових знань, яка вивчає загальні н., що загрожують кож-ній людині, і розробляє відповідні способи захисту від них у будь-яких умовах перебування. Ця інтегрована гуманітарно-технічна дисципліна забезпечує загальну грамотність в галузі б.; залу-чає багато інших наук, виробила певну систему власних понять, теоретичних положень, аксіом, методів дослідження; є науково-методичним фундаментом для спецдисциплін б. (галузевої б. праці, атомної і космічної б., електробезпеки тощо). Студенти вивчають відповідно сучасним вимогам загальні закономірності виникнення і розвитку н., надзвичайних ситуацій (НС), в першу чергу техногенного характеру, їх властивості, можливий вплив на життя, здоров'я, отримують необхідні в майбутній практичній діяльності уміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей, довкілля.

Людина, що засвоїла БЖД, надійно захищена від н., не нашкодить іншій, здатна грамотно діяти в умовах н. Дисципліну введено в вузах в 1990 році. Її вивчення базується на знаннях таких дисциплін, як “Фізика”, “Хімія”, “Охорона праці”, “Біологія”, “Основи екології”, “Правознавство”, наук про суспільство (соціології, економіки, права). Галузеві питання б., що враховують специфіку відповідних підпри­ємств, вивчаються в курсі «Охорона праці в галузі».

Спочатку її розглядали як поєднання охорони праці, цивільної оборони, охорони навко-лишнього середовища (екології). Зараз нова позиція полягає в твердженні, що БЖД – новий навчальний предмет, зміст якого складають загальні закономірності небезпечних явищ і відповідні методи, засоби захисту людини в умовах її перебування. БЖД вирішує триєдине завдання, яке полягає в ідентифікації (розпізнаванні) небезпеки (її виду, просторових і часових координат, розміру, можливої шкоди, імовірності тощо), реалізації профілактичних заходів і захисті від залишкового ризику.

БЖД - галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних законо-мірностей виникнення н., їх властивостей, наслідків впливу на організм людини, основ захисту здоров'я, життя людини, середовища проживання від н.,на розробку і реалізацію відповідних засобів, заходів щодо створення і підтримки здорових, безпечних умов життя, діяльності людини.

Завдання дисципліни «БЖД» – навчитися:

• ідентифікувати потенційні н.;

• визначати вражаючі фактори, породжені джерелами цих н., прогнозувати можливість впл-ву на організм людини, на б. системи «людина-життєве середовище», розробляти заходи і засто-совувати засоби захисту від їх дії;

• використовувати нормативно-правову базу захисту особистості і довкілля;

• запобігати виникненню НС, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення, виконува-ти дії, спрямовані на ліквідацію;

• використовувати і планувати різні заходи, спрямовані на забезпечення здорових, безпеч-них умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі;

• планувати заходи щодо створення здорових, безпечних умов життя, діяльності в системі «людина – життєве середовище».

2 Життєдіяльність (ЖД) людини відбувається в певному середовищі - навколишньому. Дехто ототожнює його з «природним середовищем» (довкіллям), інші з «життєвим середовищем» (частиною Всесвіту) чи з культурним середовищем.

Забезпечення БЖД людини є з найважливіших умов гармонійного розвитку цивілізації. Для цього людство повинно усвідомити реальний світ, в якому минає його життя. Людині необхідні знання про навколишній світ і правила поведінки в ньому.

На ранніх стадіях свого розвитку людина без-перервно відчувала вплив факторів природного сере-довища (температури, атмосферних опадів, стихійних явищ, твариного світу та ін.). Це спонукало винахо-дити засоби захисту: вогонь, одяг, житло тощо. Засоби захисту вдосконалювалися, з’являлися нові. Одночас-но виникали фактори впливу техногенного походжен-ня (вібрація, шум, концентрація токсичних речовин у повітрі, грунті, водоймах, електромагнітні поля, іоні-

зуючі випромінювання та ін.), соціального характеру -

Рисунок 2.1 - Модель життєдіяльності людини

тероризм, міжетнічні і релігійні війни, нарко манія, психопатія тощо). У сучасному світі їх кількість постійно зростає і дестабілізує життя людини. Людство досягло вражаючих успі хіву своєму розвитку, створенні комфортних умов існування. Але активною діяльністю тільки створило ще більше н., які загрожують життю і здоров’ю.

Отже, ЖД людини відбувається в певній системі взаємопов’язаних компонентів природ-ного, техногенного і соціального походження (рисунок 2.1). Сукупність цих компонентів тво-рить навколишнє середовище.

Людина активно взаємодіє зі всіма компонентами середовища, в якому перебуває. Діяль-ність її може бути позитивною і негативною. Наслідком діяльності є користь чи шкода. Тобто, адаптуючись в середовищі, людина або суперечить законам природи, або, пізнавши їх, присто-совує до своїх життєвих потреб.

Людина і середовище були, є і будуть взаємопов’язані і взаємозалежні. Система «люди-на-навколишнє середовище» змінюється в разі зміни будь-якого з її компонентів. Адже вони залежать один від одного і чутливо реагують на будь-які зміни. Так природний компонент змінюється при впливі на нього техногенного компоненту. Для кожного компонента системи існують свої характеристики параметрів. У разі відхилення параметрів від норми може знижу-ватися як ефективність існування кожного компонента, так і системи в цілому. Це може приз-вести до деградації чи до припинення її існування. Тому так важливо визначити оптимальний рівень параметрів кожного компонента системи.

Людина відіграє провідну роль, тобто відповідає за розвиток і стан системи «людина-навколишнє середовище». І саме вона повинна слідкувати за тим, аби параметри компонентів системи наближалися до оптимального рівня.

3 БЖД – складна категорія, що охоплює життя і діяльність людини у взаємодії з навколишнім (природним і штучним) середовищем. Термін «ЖД» складається з 2 означень: життя і діяль-ність. Розглянувши їх зміст, можна дати визначення і самого терміну «БЖД».

Життя – вища порівняно з фізичною і хімічною форма існування матерії, яка здатна до розмноження, росту, активної регуляції свого складу і функцій, до різних форм руху, діяльності, можливість пристосу­вання до середовища і наявність обміну речовин та реакції на по­дразнення. Життя виникає при певних умовах навколишнього середовища.

Діяльність – специфічна форма відношення до навколишнього світу, зміст якого полягає в доцільній зміні і перетворенні його в інтересах людей. Будь-яка діяльність містить у собі мету, засіб, результат і сам процес діяльності. Форми діяльності різноманітні.

Людсь­ка активність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих істот. Вона полягає в тому, що люди­на не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взає­модіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояви певної потреби.

Діяльність людини постає як особливий, специфічний прояв людської активності. Виділяють 3 основні види діяльності:

1) матеріально-практична, до якої відноситься трудова – перетворення природи, подолання

опору матеріалу, дія з об’єктами;

2) духовна – усвідомлення, знання, мислення, створення понять, ідей;

3) духовно-практична – створення символічних форм, що фіксують вищі цінності людини

(філософія, релігія, мистецтво).

В житті людини переважає трудова діяльність або праця – доцільна діяльність людини, спрямована на зміну і пристосування предметів природи на задоволення своїх потреб.

Життєдіяльність (ЖД) – це:

1) регульований стан довкілля, при якому згідно чинного законодавства, норм і нормативів за-

безпечується комфортна і безпечна взаємодія людини з його компонентами, запобігання

погіршенню екологічної обстановки, умов і охорони праці, виникненню небезпек і дій в

умовах НС;

2) здібність людини не просто діяти в життєвому оточуючому середовищі, а процес збалансо-

ваного існування і самореалізації індивідуума, групи людей, суспільства, людства, в їх жит-

тєвих потребах й єдності можливостей;

3) складний біологічний процес, який відбувається в організмі людини і дозволяє їй зберігати

здоров’я, працездатність.

Здоров’я - природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю з дов-кіллям і відсутністю будь-яких хворобливих змін. В Уставі Всесвітньої організації охорони здо-ров’я (ВООЗ) записано: «Здоров’я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів».

Безпека (б.) (в перекладі з грец. – «володіти ситуацією») - стан діяльності, при якому з певною ймовірністю виключені прояви н., або відсутність надмірної н., це збалансований, за експертною оцінкою, стан люди­ни, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо. Також «б.» можна розглядати як стан захищеності особи і суспільства від ризику зазнати шко-ди. У цьому визначенні поняття «б.» присутній термін «ризик».

Небезпека (н.) - негативна властивість матерії, яка проявляється в здатності завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Для людини н. – явища, проце-си, об’єкти, властивості, інформація і самі люди, здатні в певних умовах наносити шкоду здо-ров’ю людини, це умова чи ситуація, яка існує в наколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження.

Кожна людина відчуває н. інтуїтивно і розуміє значення по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, люди частіше пов’язують відчуття н. з буденними проблемами, повсякденними клопотами, а не з побоюваннями глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров’я, довкілля – основні проблеми безпечного само-почуття людини. Н. людина відчуває індивідуально. Це залежить від рівня розвитку особистості (соціального, духовного) та ситуації в суспільстві.

При ідентифікації н. необхідно виходити з принципу «все впливає на все», тобто джерелом н. може бути все живе і неживе, і підлягати н. може все живе і неживе.

Ризик -кількісна оцінка н. Визначається як частота або імовірність виникнення однієї події під час настання іншої. Це величина векторна і є кількісною мірою загрози, що включає такі кількісні показники як: величину збитку від небезпечного чинника, імовірність появи (час-тоту появи) даного небезпечного чинника. Ризик визначається як добуток імовірності негатив-ної події на величину (імовірність величини) можливого збитку від неї

Ризик виник­нення аварій, пошкоджень або виходу з ладу простих технічних пристроїв визначити не складно. Для складних технічних систем, а тим більше для людини чи суспільства ризик - категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак, характеристик, і мате­матично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи не­можливо. В таких випадках ризик може бути оцінений лише завдя­ки експертній оцінці.

Загроза - природне чи техногенне явище з прогнозованими, але неконтрольованими неба-жаними подіями, що можуть у певний момент часу завдати шкоди здоров’ю людей, спричинити матеріальні збитки, руйнувати довкілля.

Загрози життєво важливим інтересам держави, суспільства, народу (громадянина), що призводять до порушення нормальних умов ЖД населення, можуть мати зловмисний і незловмисний характер і поділяються на зовнішні та внутрішні. Виникають за надзвичайних си-туацій (НС) техногенного і природного характеру, а також під час воєнних конфліктів.

Зовнішні загрози безпосередньо пов’язані з транскордонною міграцією забруднюючих речовин, поширенням особливо небезпечних хімічних сполук, інфекційних хвороб, з гло-бальними природно-техногенними катастрофами на території іноземних держав, при розв’я-занні війни, збройних конфліктах, пов’язаних із міжнародним тероризмом. Внутрішні загрози викликані НС техногенного і природного характеру, терористичними діями, диверсіями, хулі-ганськими вчинками і халатністю.

Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов ЖД людей на об’єкті чи території, які викликані аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, великими поже-жами, застосуванням засобів ураження, що привели або можуть привести до людських втрат і матеріальних збитків.

4 Н. - центральне поняття БЖД. Н. зберігають системи, що мають енергію, хімічно і біологічно активні компоненти, а також характеристики, що не відповідають умовам ЖД людини.

Н. існують в просторі, часі, не діють вибірково - виникнувши, впливають на все матеріальне довкілля. А ось чому об’єкти одні страждають від певних н., а інші – ні, це зале-жить від властивостей самих об’єктів. Наприклад, куля, що вилетіла з дула, небезпечна для живого чи неживого об’єкту на траєкторії її польоту. Так, вона розіб’є скло, вб’є людину, в цегляній кладці зробить лише невелику вибоїну, в броні – нічого, а куля розплющиться.

Таксономія н. - класифікація і систематизація явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоди людині. Досконала, достатньо повна таксономія н. поки що не розроблена.

Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифі­кації н.:

- за джерелом походження - природні, техногенні, антропогенні, екологічні, соціальні, біологічні;

- за локалізацією - літосферні, гідросферні, атмосферні, космічні;

- за характером дії на людину – фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні

(ГОСТ 12.0.003-74);

- за наслідками - втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, летальні наслідки та ін.;

- за часом виявлення поганих наслідків - імпульсивні та кумулятивні;

- за нанесеними збит­ками - соціальні, технічні, екологічні, економічні;

- за сферою прояву - побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові

та ін.;

- за структурою (будовою) - прості та похідні, що породжуються взаємодією простих;

- за енергією, що реалізується, - активні та пасивні тощо.

Ідентифікація н. – процес розпізнавання образу н. (наприклад, це землетрус), встанов-лення можливих причин (це природне явище), простору, координат, вірогідності прояву і наслідків.

Квантифікація н. - введення кількісних характеристик для оцінки складних понять, що визначаються якісно. Застосовуються чисельні, бальні та інші прийоми квантифікації.

Номенклатура (список) - система назв, термінів, що застосовуються у якій-небудь галузі науки, техніки. У теорії БЖД доцільно виділити кілька рівнів номенклатури: загальну, локаль-ну, галузеву, місцеву (для окремих об’єктів) та ін.

Приклад фрагменту загальної номенклатури н. за алфавітним порядком: алкоголь, аномальні температура, вологість, рухомість повітря, аномальний барометричний тиск, аномальні освітлення, іонізація повітря, вакуум, вибух, вибухові речовини, вібрація, вода, частини машини, що обертаються, висота, гази, гербіциди, глибина, гіподинамія, гіпокінезія, ожеледь, гарячі поверхні, динамічні перевантаження, дощ, дим та багато інших. Повна номенклатура можливих н. налічує понад 150 найменувань.

При виконанні конкретних досліджень складається список н. для окремих об’єктів (виробництв, цехів, робочих місць, процесів, професій тощо). Він містить повний перелік потен-ційних н. і полегшують процес ідентифікації. Процедура складання номенклатури має профі-лактичне спрямування.

Лекція 2