Життя і творчість І. Драча

«Його поезія — органічна, природна, вона не з самопримусу пи­сана в риму, а з необхідності душі та серця існування саме в такому ви­гляді, саме в такій формі»,— писав про свого побратима по перу І. Драча Є. Гуцало. Про поета, чиї невтомні шукання відкривають нам світ поезії по-новому, ви дізнаєтесь сьогодні на уроці.

Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 року в с. Теліжинці, що на Київщині, в сім'ї робітника. Закінчив середню школу в Теті- єві. Працював учителем, перебував на громадській роботі. Навчався на філологічному факультеті Київського університету (1957-1962), згодом працював у «Літературній Україні». Через два роки закінчив сценарні курси в Москві.

Перша збірка поезій «Соняшник» побачила світ 1962 року й од­разу принесла авторові визнання. Після неї — з певними інтервалами — вийшли «Протуберанці серця» (1965), «Поезії», «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), що виявили оригінальність художнього мислення поета, його постійні шукання нового. Згодом з'явилися збірки віршів і поем «Київське небо» (1976), «Дума Вчителя» (1977), «Соловейко- Сольвейг», «Сонце і слово» (1979), «Теліженці» (1985).

І. Драч відомий і як кінодраматург: за його сценаріями поставлено фільми «Криниця для спраглих», «Камінний хрест» (на основі новел В. Стефаника), «Іду до тебе» (про Лесю Українку), «Пропала грамота», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (за оповіданнями М. Гоголя), «І в звуках пам'ять відгукнеться», «Зона» (у співавторстві з М. Мащенком; за однойменною п'єсою М. Куліша).

І. Драч перекладає твори вірменських, грузинських, башкир­ських, литовських, латиських, російських та західноєвропейських по­етів. У той же час його твори перекладені багатьма європейськими мо­вами. Критичні статті І. Драча зібрані у книжці «Духовний меч».

Драч очолював Київську організацію СПУ, був організатором і першим головою Народного Руху України. Нині продовжує працюва­ти на літературній ниві.