Крок 1. Усвідомлення керівником необхідності стратегічного розвитку організації та ініціювання цього процесу

Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди

Інститут післядипломної освіти

Кафедра наукових основ управління та психології

Спеціальність 7.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування» (за видами економічної діяльності)

«Стратегічний менеджмент та управління проектами»

Лекція № 3

Тема:

Програми розвитку:

Процедура розробки та зміст

Розробник:

Доцент О.І. Мармаза

Харків

Лекція 3

Тема:

Програми розвитку: процедура розробки та зміст

План

1.Основні етапи розробки програми розвитку.

2.Зміст та основні розділи програми розвитку.

3.Вимоги до програми розвитку.

Література

основна: [2, 3, 5, 6, 11, 12, 13];

додаткова: [5, 7, 10, 11, 15, 22, 23, 24, 25, 27].

Основні етапи розробки програми розвитку.

Передпроектний аналіз

Крок 1. Усвідомлення керівником необхідності стратегічного розвитку організації та ініціювання цього процесу.

"Початок-найважливіша частина роботи"

(Платон).

Хтось повинен першим ініціювати процес стратегічного розвитку. Бажано, щоб у цьому відповідальність на себе узяв керівник організації, засвідчивши не тільки своє формальне, а й функціональне лідерство.

Стратегічне планування потребує ефективного лідерства. Стратегії – це низка ідей, концепцій, рішень, проектів, програм. Їх доля, здійснення, залежить саме від лідерських позицій керівника. “Концепції, процедури та засоби, що їх охоплює стратегічне планування, самі по собі, не можуть мислити. Не можуть вони і надихати та мобілізувати до дії інших задля того, що найкраще для конкретної організації чи громади. Це можуть зробити тільки зацікавлені й самовіддані люди – провідники й послідовники”[7, c. 273].

Лідери повинні розуміти контекст ситуації, усвідомлювати свою відповідальність та активізувати людей. Вміння зрозуміти кожну людину, поважати її позицію, думку – це основа лідерства. Найкращі лідери ті, які забезпечують інтелектуальне лідерство, що передбачає вміння аналізувати пропозиції та ідеї інших.

Стратегічне мислення за Генрі Мінцбергом - це погляд:

вперед

назад

зверху

вглубь

окрім того

по той бік

через

Цінності керівництва визначаються як знання, уміння та переконання, які зумовлюють перевагу і конкретний вибір поведінки менеджера.

Зовнішня система цінностей керівника визначається його освітою, уявленням про свою професію, місією та діяльністю організації, її історією та культурою, розумінням природи та важливості продуктів і послуг, які надає організація.

Внутрішні цінності керівника складаються із п’яти груп факторів:

а) досягнення (оволодіння професійними функціями);

б) економічні (матеріально-грошова допомога у відповідності із стандартами життя, відповідно класу суспільства);

в) психологічний комфорт (кар’єра, статус, медичне страхування, пенсійний фонд);

г) благополуччя (здоров’я, безпека, багатство, освіта, повага);

д) моральні (справедливість, доброта, доброзичливість, порядність, толерантність).

Керівнику необхідно спочатку оперативно оцінити стан організації, готовність до стратегічних змін та висунути побажання щодо ідей та результатів стратегічного розвитку. Керівник повинен усвідомлювати, що успіхи завжди у певній мірі ілюзорні, а його адміністративний апарат не може ігнорувати можливості невдоволеності не тільки персоналу організації, а й користувачів послуг (замовників, стейкхолддерів).

Критерії ефективності адміністратора (Осборн та Геблер):

1. стимулювати до дій

2. належати громаді

3. бути конкурентоспроможним

4. орієнтуватися на місію

5. орієнтуватися на клієнта

6. бути підприємливим

7. бути завбачливими

8. орієнтуватися на ринок

9. бути децентралізованим

Доцільно зробити процес стратегічного розвитку офіційним та легітимним. Відтак керівник повинен запропонувати перший склад робочої групи, яка була б командою. Коли з‘являються сумніви щодо стану організації, шляхів її розвитку, актуальності результатів та досягнень, необхідно організувати їх обговорення. Як казав Гюберт Гемфрі:"Коли маєш сумніви, говори".