Лекція № 7. Визначення чисельності персоналу

План.

1. Розрахунок планової чисельності промислово-виробничого персоналу.

2.. Розрахунок фонду часу.

На основі встановлених норм праці визначають необхідну чисельність працівників підприємства.

Норма чисельності — це необхідна для виконання певної роботи чисельність персоналу.

|| Норма обслуговування — це встановлена кількість оди­ниць обладнання (робочих місць, квадратних метрів площі), яка обслуговується одним робітником або бригадою на про­тязі зміни.

Найважливішим параметром, що характеризує стан виробничого персоналу, є кількість працівників підприємства (організації). Розрізняють чисельність працівників облікову і середньоспискову.

Облікову чисельність, в яку включають найнятих робітників, що працюють за договором (контракту) один і більше днів, а також власників організації, отримуючих в ній заробітну плату, фіксують щодня, а також на певну дату (наприклад, на перше або останнє число місяця). У ній враховують тих, що як фактично працюють в даний день, так і відсутніх на роботі по яких-небудь причинах. Працівників, прийнятих в організацію по зовнішній сумісниці, в обліковій чисельності не враховують.

Середньоспискову чисельність розраховують за який-небудь період: місяць, квартал, з початку року, рік. Наприклад, для місяця це роблять шляхом підсумовування облікової чисельності за кожен день, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, і ділення отриманої суми на кількість календарних днів. Середньоспискову чисельність працівників на підприємствах і в організаціях, що працювали неповний місяць, визначають за допомогою ділення суми облікової чисельності за всі дні роботи організації в звітному місяці, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, на загальне число календарних днів і цьому місяці

Для крупніших періодів часу (квартал, рік) замість даних про відпрацьовані дні використовують дані среднесписочной чисельності за місяць. Основними уніфікованими формами первинної документації по обліку чисельності служать: накази і розпорядження про прийом на роботу, перекладі на іншу роботу, наданні відпустки, припиненні трудового договору (контракту); особиста картка працівника; табель використання робочого часу і інші документи.

Перебування кадрів на підприємстві можна оцінити за допомогою наступних коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт вибуття кадрів () встановлюється і виді відношення кількості працівників, звільнених по всіх причинах за даний період (), до среднесписочной чисельності працівників за той же період (Р):

2. Коефіцієнт прийому кадрів () визначається у вигляді відношення працівників, прийнятих па роботу за даний період (), до среднесписочной чисельності працівників за той же період (Р):

3. Коефіцієнт стабільності кадрів () рекомендується використовувати при оцінці рівня організації управління виробництвом як на підприємстві в цілому, так і в окремих його підрозділах і розраховувати у вигляді відношення кількості постійних працівників () до їх среднесписочной чисельності (Р):

4. Коефіцієнт текучості кадрів () визначається шляхом ділення чисельності працівників підприємства (цеху, ділянки), вибулих з підприємства по неповажних причинах за даний період, на среднесписочную чисельність за той же період:

На основі встановлених норм праці визначають необхідну чисельність працівників підприємства.

Загальна чисельність працівників підприємства склада­ється із чисельності промислово-виробничого і непромислового персоналу.

|| Розрахунок планової чисельності промислово-виробничого персоналу (Ч_пвп.пл) здійснюється за формулою:

чол.

де Ч_пвп.б — базова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.;

І_q — індекс росту обсягу виробництва в плановому році;

І_пп— запланований індекс росту продуктивності праці.

|| Планова чисельність основних робітників (Ч_ор) визна­чається трьома методами:

1. За трудомісткістю виробничої програми:

чол.,

де Т_сум — сумарна трудомісткість виробничої програми, н-год.;

Ф_д — дійсний фонд часу роботи одного середньосписко­вого робітника, год. (визначається за балансом робочого часу середньоспискового робітника);

К_вн — середній коефіцієнт виконання норм по підприємству.

2. За нормами обслуговування;

чол.,

де п — загальна кількість одиниць устаткування, яка обслуговується, одиниць;

З_м — кількість змін роботи устаткування;

К_сс — коефіцієнт спискового складу, який обчислюється як відношення явочної чисельності робітників до спискової їх чисельності;

Н₀ — норма обслуговування на одного робітника, одиниць.

За нормами обслуговування чисельність основних робіт­ників можна обчислити ще по іншому:

чол.,

де Н_а — кількість основних робітників, які одночасно обслуговують один складний агрегат, чол.

|| Планова чисельність допоміжних робітників (Ч_др) визна­чається аналогічно чисельності основних робітників, якщо для них встановлені певні норми виробітку чи обслуговуван­ня. Якщо ж такі норми не встановлені, то чисельність допо­міжних робітників обчислюється:

чол.,

де п_д — кількість робочих місць допоміжних робітників.

|| Чисельність керівників, спеціалістів, службовців визна­чається на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників по кожній із вказаних груп згідно діючих нормативів чисельності.

Важливим моментом в обчисленні чисельності робітників підприємства є правильне встановлення дійсного (корисного) фонду часу роботи одного середньоспискового робітника.

Цей фонд визначається шляхом складання балансу робочо­го часу середньоспискового робітника.

В цьому балансі явочне число днів виходу визначається шляхом віднімання від номінального фонду робочого часу в днях (календарний фонд мінус кількість вихідних і святкових днів) кількості цілоденних невиходів. Фактичну тривалість робочої зміни визначають відніманням від номінальної три­валості робочої зміни в годинах кількості годин скорочення робочої зміни.

Добуток явочного числа днів виходу на фактичну три­валість робочої зміни дає дійсний річний фонд робочого часу середньоспискового робітника в годинах.