Лекція № 6. Трудові ресурси. Кадрова політика підприємства

Кадри грають провідну роль у виробничому процесі. Саме від них залежить, наскільки ефективно використовуються на підприємстві засобу виробництва і наскільки успішно працює підприємство в цілому.

Кадри підприємства – це сукупність постійних праців­ників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи. Крім постійних працівників, в роботі підприємства можуть брати участь на основі контракту інші працездатні особи.

Роль трудових ресурсів істотно зростає в період ринкових відносин. Інвестиційний характер виробництва, його висока наукомістка, пріоритетність питань якості продукції змінили вимоги до працівника, підвищили значущість творчого відношення до праці і високого професіоналізму. Це привело до істотних змін в принципах, методах і соціально-психологічних питаннях управління персоналом на підприємстві.

Основний (штатний) склад постійних працівників підприємства (установи, організації) називають виробничими кадрами. За кордоном для позначення цього поняття поширеніший інший термін – персонал.

Всі кадри підприємства поділяються на промислово-виробничий персонал (ПВП) і непромисловий персонал (НПП). До ПВП відносятьсязайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, в заводських лабораторіях, дослідних устано­вах, апарат заводоуправління, працівники охорони. До НПП належать зайняті у невиробничій сфері підприємства. В за­лежності від виконуваних функцій весь персонал підпри­ємства поділяється на чотири категорії – р обітники;спеціалісти;службовці;керівники.

|| Робітники в залежності від відношення до процесу ство­рення продукції поділяються на основні (які безпосередньо беруть участь в процесі виготовлення продукції) і допоміжні (які виконують функції обслуговування основного виробни­цтва).

|| До службовців відносяться працівники, що здійснюють підготовку і оформлення документації, господарське обслуго­вування, облік і контроль.

|| Спеціалістами вважаються працівники, які займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами.

|| Керівники — це працівники, що обіймають посади керів­ників підприємства та його структурних підрозділів.

Для кожної посади передбачаються кваліфікаційні і особові вимоги. Наприклад, діяльність начальника ремонтного цеху повинна бути підкріплена з його боку відповідним умінням організувати роботу служби для забезпечення якісного ремонту техніки, тому до його кваліфікації пред'являються високі вимоги. Кандидат, що претендує на цю посаду, може бути призначений на неї лише в тому випадку, якщо має закінчену технічну освіту і придбану досвідом кваліфікацію – досвід в організації ремонту автомобілів, а також загальне значення трудового законодавства і інших галузей права, необхідних для управління людьми. Важливий практичний досвід роботи на тому ж посаді в малій фірмі або головним приймальником або бригадиром у великій фірмі. Кандидат повинен мати хороший характер, відрізнятися душевною відвертістю, щоб вселяти довіру підлеглим і клієнтам; йому також повинні бути властиві комерційні і організаторські здібності, здоровий глузд і відчуття відповідальності.

У рекомендаціях зарубіжних компаній пропонується складати зразковий психологічний портрет для кожної посади, щоб при підборі людей орієнтуватися на нього.

Іншими службовцями вважають працівників, здійснюючу підготовку і оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування. Прикладом «інших» фахівців можуть служити посади архіваріусів, діловодів, секретарів-друкарок, табельників, обліковців, стенографів, креслярів, копіювальників технічної документації і тому подібне.

Необгрунтоване виділення працівника в ту або іншу класифікаційну групу означає привласнення йому невластивого правового статусу і суспільно визнаної значущості. Це, у свою чергу, неминуче приводить до деформації в структурі кадрів і їх оплати, а, отже, і до погіршення їх використання.

Важливою є класифікація персоналу за професіями, спеці­альностями, кваліфікацією.

|| Професія характеризує вид трудової діяльності, спеціаль­ність виділяється в межах певної професії і характеризує відносно вузький вид робіт. Кваліфікація характеризує якість, складність праці і є сукупністю спеціальних знань і навиків, які визначають ступінь підготовленості працівника до вико­наний професійних функцій обумовленої складності.

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи, а конкретний рівень кваліфікації визначається за до­помогою тарифно-кваліфікаційних довідників і характери­зується розрядами.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів і службовців залежить від рівня освіти і досвіду роботи. Для них теж існує чотири категорії.

При організації перевезень вантажів і пасажирів кваліфікація фахівця підприємства визначається знаннями і досвідом, які необхідні для організації і здійснення вантажних або пасажирських автомобільних перевезень у відповідному виді повідомлення; забезпечення необхідного рівня технічного стану рухомого складу, безпеки руху; дотримання природоохоронних норм, техніка безпеки і охорони праці на автомобільному транспорті.

Підготовка кадрів в Україні здійснюється через систему державних і недержавних навчальних закладів. Формами підготовки кваліфікованих робітників є такі:

¨ навчальні заклади з підготовки молодших спеціалістів;

¨ індивідуальне і бригадне навчання безпосередньо на вироб­ництві;

¨ курси оволодіння другою і суміжними спеціальностями.

Підготовку службовців і спеціалістів здійснюють навчальні заклади різних рівнів (коледжі, інститути, університети, ака­демії). Підготовка кадрів для підприємств нових (недержав­них) форм господарювання здійснюється державними і не­державними навчальними закладами на основі укладених договорів між підприємствами і навчальними закладами. Підприємства відшкодовують витрати на ці цілі за рахунок власних коштів.

||