Лекція №1. Предмет і метод дисципліни.Галузева структура виробництва

Міністерство освіти і науки України

Павлоградский технікум

Національного гірничого університету

«Економіка підприємства»

Конспект лекцій

для підготовки молодших

спеціалістів за спеціальністю 5.07010102 «Організація перевезень і управління на автотранспорті»

напряму підготовки 0701 «Транспорт і транспортна інфраструктура»

Павлоград

Затверджено на засіданні циклової комісії спеціальності 5.07010102

Протокол №___ від “___” _______20 р.

Схвалено методичною радою ПТНГУ

від “___” ________20 р. № _____

Розробник – викладач Волковська Н.І.

Лекція №1. Предмет і метод дисципліни.Галузева структура виробництва.

План

1. Предмет і метод дисципліни

2. Галузева структура виробництва.

Економiка є термiном грецького походження, що дослiвно означає-мистецтво ведения господарства. Будь -яку роботу, в процесi котрої люди виготовляють необхiднi для життя продукти та предмети (матерiальнi блага), перевозять і продають їх, здiйснюють пiсляпродажне сервiсне обслуговування товарiв тривалого користування, заведено називати виробничо-господарською й комерцiйною дiяльнiстю, а пiдприємства (органiзацii, фiрми), на (в) яких вiдбувається така дiяльнiсть, є суб ‘єктами господарювання (пiдприємницької дiяльностi) органiчно взаємозв’язаної економiчної системи.
Саме тому економiку цiлком справедливо вважають головною цариною дiяльностi людей, що забезпечує суспiльство житгєво необхiдними матерiальними благами i послугами виробничо-технiчного та споживчого призначення.

Класифікація:
економiку народного господарства краiни (макроекономiку);економiку тих чи тих його галузей i територiальних одиниць (регiонiв); економiку первинних суб’сктiв господарювання (мiкроекономiку).

Основною ланкою економiчної системи країни, де безпосередньо продукуються товари чи надаються послуги населенню та суспiльству в цiлому, є економiка фiрми (пiдприємства, органiзацї).
Водночас термiном „економiка” охоплює: економiчну теорiю (полiтичну економiю); iсторико-економiчнi науки (iсторiю економічної думки, iсторiю народного господарства); функцiональнi науки (розмiщення продуктивних сил, макроекономiку, мiкроекономiку, маркетинг, менеджмент, економiку працi, статистику, фiнанси, облiк, аудит тощо); економiку рiзних галузей народного господарства (промисловостi, агропромислового комплексу, будiвництва, транспорту, торгiвл тощо); економiку конкретних пiдприемств та органiзацiю виробництва.
П редмет „Економiка підприємства” включає вивчення: теорiї та практики господарювання на рiвнi пiдприємства; конкретних форм i методiв господарювання, принципiв формування и використання виробничого потенцiалу; взасмодiї всiх видiв ресурсiв; органiзацi та ефективностi господарсько-комерцiйно дiяльностi пiдприсмства.
Методологiя вивчення курсу- від живого споглядання до абстрактного мислення i вiд нього до практики:Емпiрична сторона пiзнання означає здiйснення збирально й описовоi функцiй (встановлення, реестрацiя, викладання й первинна систематизацiя фактiв). Теоретичний зрiз процесу пiзнання реалiзуе функцiю пояснения нових понять i термiнiв, створення нових та уточнення (доповнення) iснуючих теорiй, прогнозування розвитку процесiв i явищ. Прикладний (ужитковий) бiк цього про цесу характеризусться опрацюванням практичних рекомендацiй для забезпечення найефективнiших форм господарювання.
Структура виробництва в будь-якому суспільстві формується під впливом суспільного поділу праці. Цей поділ праці призводить до виділення окремих виробництв і формування галузейЗагальний поділ праці призвів таких галузей народного господарства, як промисловість, сільське господарство, зв’язок, транспорт, будівництво. Частковий поділ праці спричинив виділення галузей всередині промисловості, сільського господарства і т.д. Одиничний поділ праці має місце безпосередньо на підприємствах.Структура промислового виробництва формується під впливом, звичайно, часткового поділу праці.

Важливо виділити основні фактори, що визначають галузеву структуру виробництва в будь-якій країні.

Фактори галузевої структури виробництва:

· рівень впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

· рівень спеціалізації і кооперування на виробництві;

· наявність природних ресурсів та корисних копалин;

· суспільно-історичні умови та геополітичне становище держави;

· розвиток транспорту;

· ріст матеріального добробуту і культурного рівня населення.

Транспорт (від лат. transporto - переношу, переміщую, перевожу) -. з найважливіших галузей матеріального виробництва, яка забез­печує виробничі та невиробничі потреби галузей економіки і населення у -перевезеннях.

Економіка будь-якої держави не може ефективно функціонувати без транспорту. Він відіграє значну роль у задоволенні потреб країни у вантажних і пасажирських перевезеннях.

Транспорт забезпечує перевезення вантажів, переносить на них свою вартість і утворює нову вартість. За допомогою системи тарифів транспорт не тільки покриває свої видатки але й утворює чисту продукцію, збільшує національний прибуток країни. Тому і праця робітників, які зайняті на транспорті, є продуктивною працею.

Транспорт має всі три елементи, які характерні для будь – якої галузі матеріального виробництва:

• предмети праці –об'єкти перевезення (вантажі, пасажири);
• засоби праці – транспортні засоби;
• доцільна діяльність людей – праця.

Транспортну продукцію – переміщення – не можна накопичувати або відкладати про запас, як це робиться в багатьох сферах матеріального виробництва.

Єдину транспортну систему України становлять:

транспорт загального користування (залізничний, морський, річко­вий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому
числі метрополітен);промисловий залізничний транспорт;відомчий транспорт;трубопровідний транспорт;шляхи сполучення загального користування.

Єдина транспортна система відповідає вимогам суспільного ви­робництва та національної безпеки, має розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складу­вання і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпе­чення зовнішньо-економічних зв'язків України.

Лекція №2. Поняття підприємства як первинної ланки виробничої сфери.

План.

1. Створення, реєстрація пiдприємства.

2. Місія та цілі підприємства.

3. Головні напрямки діяльності підприємства.

Л юди створюють певнi органiзацi i дiють на засадi певних правил i процедур. Проте мета й характер дiяльностi таких численних органiзацiй рiзнi. За цiєю ознакою iх можна подiлити на двi групи: пiдпримницькi (комерцiйнi), що функцiонують i розвиваються за рахунок власних коштiв, i непiдприсмницькi (некомерцiйнi), iснування яких забезпечуеться бюджетним фiнансуванням держави. Органiзацiї з пiдприємницьким характером дiяльностi називають пiдприємствами.

Пiдприємство — це органiзацiйно виокремлена та економiчно самостiйна основна (первинна) ланка виробничоi сфери народного господарства, що виготовляє про дукцiю (виконує роботу або надає платнi послуги).
Кожне пiдприємство має iсторично сформовану конкретну назву—завод, фабрика, шахта, електро станцiя, майстерня, ательс тощо; може включати кiлька виробничих одиниць — заводiв або фабрик (комбiнат, виробниче об’єднання).

У бiльшостi країн з розвинутою ринковою економiкою такi виробничi одиницi називають фiрмами. Пiд словом „фірма” розумiють пiдприємства, що здiйснюють господарську дiяльнiсть у галузях промисловостi, будiвництва, сiльського господарства, транспорту, торгiвлi тощо з метою одержання кiнцевого фiнансового результату — прибутку. Кожна з них визначас для себе пение фiрмове найменуваня, пiд яким и записують до державного реєстру свос країни. Фiрмове найменування, як правило, включас iм’я та прiзвище одного чи кiлькох власникiв фiрми, вiдобража. характер її дiяльностi, правовий статус та форму господарювання. В окремих країнах досить поширенi бiльш конкретнi найменування фiрм. Наприклад, в Англiї вони мають назву компанiй, США — корпорацiй, країнах континентальноi Європи — товариств.

Кожне пiдприємство або фiрма є юридичною особою, має замкнуту систему облiку та звiтностi, самостiйний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у виглядi певного термiна, символу, малюнка або комбiнацiї таких. Для ефективного господарювання iстотним є визначення цiлей створення та функцiонування пiдприємства (фiрми). Генеральну (головну) мету пiдприємства, тобто чiтко окреслену причину його iснувания, у свiтовiй економiцi заведено називати мiсiєю. (виробництво продукцiї (послуг) для задоволсння потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.)
Встановлюються загальнофiрмовi цiлi, якi мають вiдповiдати певним вимогам:
-мають бути конкрет ими й пiддаватися вимiрюванню. цілей;
- мають бути орiснтованими в часi, тобто мати конкретнi горизонти прогнозування.

-мають бути досяжнилiи i забезпечувати пiдвищення ефективностi його дiяльностi.

- з огляду на динамiку ефективностi виробництва множиннi цiлi пiдприємства повиннi бути взаемно пiдтримуючими,

Напрямки дiяльностi о підприємства:

а)вивчення ринку товарiв, або ситуацiйний аналiз.

б)виробнича дiяльнiсть пiдприсмства (фiрми), (органiзацiя та оперативне регулювання в просторi й часi.)

в)комерцiйна дiяльність
г)економiчна дiяльнiсть

д)соцiальна дiяльнiсть,

2.Будь-яке пiдприємство може бути створене:

1) вiдповiдно до рiшення власника (власникiв) майна чи вповноваженого ним (ними) органу, органiзацiї-засновника;

2) унаслiдок примусового подiлу iншого пiдприємства згiдно з чинним антимонопольним законодавством;

3) через виокремлювання зi складу дiючого пiдприємства одного або кiлькох структурних пiдроздiлiв з рiшення iхнiх трудових колективiв i за згодою власника майна (уповноваженого органу).

Пiдприємство має право створювати своi фiлiї (представництва, вiддiлення або iншi вiдокремленi пiдроздiли) з поточними й розрахунковими рахунками в банку.
Кожне створене пiдприємство пiдлягає державнiй реєстрацi за мiсцем перебування у вiдповiдному виконавчому комiтетi Ради народних депутатiв за певну плату. для цього пiдприємство подає органу мiсцевої влади заяву, рiшення засновника про створення, статут та iншi визначенi Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни документи. данi про державну реєстрацiю повiдомляються Мiнiстерству економiки i держкомiтету статистики, саме пiдприємство заноситься до державного реєстру Украни згiдно зi свом iдентифiкацiйним кодом.
Пiдприємство може бути лiквiдоване (реорганiзоване) у випадках: прийнятгя вiдповiдного рiшення власником майна, визнання його банкрутом, заборони дiяльностi за невиконання встановлених законодавством умов.

Підприємєтва мають такі ознаки:

виробничо-технічна єдність;

організаційно-соціальна єдність;

фінансово-економічна самостійність.

Підприємства класифікуються за рядом ознак, а саме:

Мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні).

Форма власності (приватні, колективні, комунальні, державні).

Правовий статус і форма господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства).

Національна належність капіталу (національні, іноземні, змішані).

Галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, лізингові, банківські та інші).

Розмір за чисельністю працівників (малі, середні, великі).

Існують інші класифікаційні ознаки підприємств, але перелічені є найважливішими.

Економіка сучасних вітчизняних підприємств має ряд особливостей, які пов’язані з неузгодженістю рішень на державному рівні, нестабільністю законодавчої бази, високим рівнем податків, „втечею” кваліфікованих кадрів. Такі негативні моменти спричиняють низький рівень іноземного інвестування в економіку України, обертання значної маси грошових коштів поза банками, „перелив” капіталів зі сфери виробництва у сферу торгового бізнесу через відсутність стимулів і пільг для вітчизняних товаровиробників і т.д.

Усунення таких негативних явищ дало б можливість покращити роботу вітчизняних підприємств, створити умови для стабілізації їх власного становища та для наповнення бюджету держави.

Лекція №3. Форми власності. Приватизація, оренда, акціонування підприємств автотранспорту.

План.

1. Ознаки підприємства.

1. Класифікація підприємницької діяльності по формах власності

3. Форми об’єднання підприємств

Підприємство — самостійно господарюючий суб'єкт, створений відповідно до чинного законодавства для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг в цілях задоволення суспільних потреб і отримання прибули. Кожне підприємство після державної реєстрації в установленому порядку набуває статусу юридичної особи.

Під юридичною особою розуміється організація, яка має у власності, господарському веденні або оперативному управлінні відособлене майно і відповідає по своїх зобов'язаннях цим майном; від свого імені набуває і здійснює майнові і особисті немайнові права; Несе обов'язок по своїх зобов'язаннях, виступає позивачем і відповідачем в суді.

Класифікація підприємницької діяльності по формах власності

Повне товариство — товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність по його зобов'язаннях майном, що належить ним. Управління діяльністю повного товариства здійснюється по загальній згоді всіх учасників. Кожен учасник повного товариства має один голос в тому випадку, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів його учасників. Прибуток і збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно їх долям в складочном капіталі, якщо інше не передбачене засновницьким договором або іншою угодою учасників.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) — це установлене одною або декількома особами товариство, статутний капітал якого роздільний на долі, визначені засновницькими документами; учасники суспільства з обмеженою відповідальністю не відповідають по його зобов'язаннях і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариство, в межах вартості внесених ними внесків.

Акціонерні товариства (АТ). Це об'єднання громадян, юридичних осіб або тих і інших разом з метою здійснення спільної господарської діяльності шляхом первинного утворення статутного фонду тільки за рахунок внесків (акцій) засновників, які і утворюють товариства.

Найчастіше закритими акціонерними товариствами (ЗАТ) є об'єднання партнерів у справі. У зв'язку з цим товариства з обмеженою відповідальністю найбільш придатні для об'єднання підприємців, що співробітничають, на тривалий час. Закрите акціонерне суспільство зовсім не обов'язково випускає акції. Власність такого товариства — це колективна пайова власність його учасників. Участь в майні закритого акціонерного суспільства і розмір пайового внеску можуть підтвердитися свідоцтвом, сертифікатом, які не є цінними паперами. Розподіл чистого прибутку між учасниками товариства здійснюється зазвичай в пропорціях, відповідній долі учасника в статутному капіталі товариства.

Відкрите акціонерне товариство (далі — ВАТ).Головна, структурована особливість такого товариства полягає в тому, що його майно формується за рахунок відкритого, вільного продажу акцій. Це і є сучасна форма залучення людей до власності підприємства. Акціонерам ВАТ, які є його засновниками, в обмін на їх внесок в статутній капітал фірми видаються (а іншим акціонерам продаються за номінальною вартістю) цінні папери-акції, що свідчать про те, що кожен з них, — співвласник фірми, тобто один з її господарів. У подальшому акції товариство можуть стати предметом вільної купівлі-продажу, дарування, застави.

По аналогії із закритим акціонерним суспільством акціонери ВАТ відповідають по зобов'язаннях товариства, зазнають можливі збитки, ризикують тільки в межах номінальної вартості пакету акцій, що належить ним. тобто має місце обмежена відповідальність членів акціонерного товариства. В той же час само товариство не відповідає по майнових зобов'язаннях окремих акціонерів, прийнятих ними приватно. Акціонерне товариство є єдиним повноправним власником що належить йому речового майнового комплексу, тобто матеріально-речових і інформаційних, інтелектуальних цінностей.

Підприємницькі структури мають право на добровільних засадах об’єднувати свою інноваційну, виробничу, маркетингову, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність. Такими об’єднаннями можуть бути: асоціації, корпорації, концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, холдинги, фінансові групи. В Україні найбільш поширеними формами об’єднання підприємств є:

асоціація- найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційно-фінансову діяльність своїх членів;

корпорація - договірне об’єднання господарських суб’єктів на засобах інтеграції та виробничих інтересів з делегуванням їй окремих повноважень;

консорціум- тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту;

концерн- об’єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю найчастіше з використанням принципу диверсифікації виробництва;

холдинг- організаційна форма об’єднання інвестиційних ресурсів; утворення, яке безпосередньо не займається виробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших підприємств.

картелi — договiрне об’єднання пiдприємств (фiрм) переважно однiєї галузi для здiйснення спiльно комерцiйної дiяльностi — регулювання збуту виготовленої продукцi
синдикати — органiзацiйна форма iснування рiзновиду картельної угоди, що передбачає реалiзацiю продукцiї учасникiв через створюваний спiльний эбутовий орган або збутову мережу одного з учасникiв об’єднання. Так само може здiйснюватись закупiвля сировини для всiх учасникiв синдикату. Така форма об’єднання пiдприємств с характерною для галузей з масовим виробництвом однорiдної продукцiї
трести — монополiстичве об’єднання пiдприємств, що ранiше належали рiзним пiдприємцям, в сдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому пiдприємства повнiстю втрачають свою юридичну й господарську самостiйнiсть, оскiльки iнтегруються всi напрямки iхньоi дiяльностi;
холдинги (холдинговi компанiт) — специфiчна органiзацiйна форма об’єднання капiталiв: iнтегроване товариство, що безпосередньо не займасться виробничою дiяльнiстю, а використовує своi кошти для придбання контрольних пакетiв акцiй

iнших пiдприємств, якi с учасниками концерну або iншого добровiльного об’єднання. Завдяки цьому холдингова компанiя здiйснює контроль за діяльнiстю таких пiдпрємств. Об’єднуванi у холдингу суб’єкти мають юридичну й господарську самостiйнiсть.

Проте право вирiшення основних питань iхньоi дiяльностi належить холдинговiй компанiї
фiнансовi групи — об’єднання юридично та економiчно самостiйних пiдприємств (фiрм) рiзних галузей народного господарства. На вiдмiву вiд концерну на чолi фiнансових груп стають один або кiлька банкiв, якi роэпоряджаються капiталом пiдприсмств (фiрм, компанiй), що входять до складу фiнансово групи, координують усi сфери їхньо дiяльностi.

Кожна з цих форм має свої переваги і недоліки і може використовуватись в залежності від умов внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства.

Спільні підприємства. Міжнародним спільним підприємством (МСП) вважається організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сферах інвестування, управління, виробництва продукції чи надання по­слуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо.